"Нона-М1", вона ж - лже-М-160
Учора чи позавчора мережу облетіла сенсаційна новина –
українські бійці почали використовувати 160-мм міномет М-160. Сьогодні її вже
спростували – на відео, знятому з іншого ракурсу, добре видно, що це – трофейний
120-мм міномет 2Б23 «Нона-М1». Власне, виріб ще більш рідкісний, ніж М-160 – Мілітері
Беленс вказує наявність лише пів сотні таких мінометів на озброєнні
запорєбрікових ваздушна-дєсантних войск. В агресії проти України вони
засвітились в серпні 2022 р., але досі база орикс не фіксувала втрат. Отже, що це
за аналоховнєт?
Як натякає назва, «Нона-М1» належить до родини 120-мм
артсистем, започаткованої ще в 1970-х роках «Ноною-С». Однак на відміну від
усіх своїх «родичів», це не універсальна система (гармата/гаубиця/міномет), а «чистий»
міномет, без можливості ведення вогню прямим наведенням чи на малих кутах
піднесення. Причиною створення «Нони-М1» стали незадовільні масогабаритні характеристики
причіпної системи 2Б16 «Нона-К». Остання важить 1200 кг – в кілька разів більше
від стандартних 120-мм мінометів, через що не надто надається для батальйонної
ланки. Тож у 2000 році главнає ракєтна-артіллєрійскає управлєніє міністерства
нападу лаптєстану видало завдання на розробку більш компактної артсистеми.
Відмова від універсальності на користь мінометної схеми дозволяла суттєво
зменшити масу. У новому мінометі зберігалось балістичне рішення гармати 2А51
(тієї, що встановлена на «Ноні-С»), що зозволяло використовувати не лише
мінометні міни, але й снаряди з готовими нарізами, які входять в боєкомплект
універсальних «Нон» - у тому числі керовані і активно-реактивні. Зрозуміло, за
винятком кумулятивних – як я вже казав, прямим наведенням «Нона-М1» не стріляє.
«Нона-М1» побудована за жорсткою схемою з поглинанням
сили віддачі ґрунтом через опорну плиту (модифіковану плиту від міномета 2Б11).
Міномет складається з п'яти частин: ствол, рама з казенником, лафет-двонога з
колісним ходом, опорна плита, приціл МПМ-44М. Особливістю лафета є можливість
зміни ширини колії (для буксирування різними типами автомбілів). Стрільба може
вестись як з коліс, так і зі знятими колесами – останній вид стрільби вважається
основним. У бойовому положенні 2Б23 вадить 420 кг, в похідному – 514 кг.
Ствол нарізний. Його довжина становить 2800 мм, що в
принципі виключає можливість заряджання мінометним способом – з дула. Тому
конструкторам довелось використати схему з «переламуванням» ствола – як у мисливської
рушниці. Діапазон кутів піднесення становить від +42 до +85°, горизонтального
наведення – по 8° праворуч і ліворуч. Швидкострільність – 8-10 постр./хв. Дальність
стрільби мінами сягає 7800 м, звичайними снарядами – 8800 м,
активно-реактивними – 12800 м.
У 2003 році міномет 2Б23 пройшов
приймально-здавальні випробування, після яких у конструкцію були внесені деякі
зміни. У 2004 році пройшов другий тур випробувань, а наступного року відбулись
державні випробування, після яких конструкцію знову довелось доопрацьовувати. У
2007 році міномет 2Б23 взяли на озброєння армії лаптєстану, після чого була
виготовлена установча партія мінометів. Масового виробнитва так і не розпочали.
А в нинішніх умовах шансів на початок такого виробництва взагалі нема – ствол-то
нарізний... А у козломордих і з гладкоствольними системами напряг – недарма з
КНДР доводиться постачати.
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 5168 7456 7352 6783
Коментарі
Дописати коментар