Довідник: Ту-95МС

 

Ту-95 є єдиним у світі турбогвинтовим стратегічним бомбардувальником. Випуск серійних Ту-95 почався ще у 1955 р. Упродовж наступних десятиліть на його базі було створено щонайменше десять серійних модифікацій (не рахуючи одиничних експериментальних літаків) – бомбардувальників, розвідників і ракетоносців. Зараз на озброєнні ВПС Росії знаходяться літаки єдиної модифікації – Ту-95МС, яка серійно виготовлялась у 1980-х рр.

Безпосереднім Ту-95МС був далекосяжний протичовновий літак Ту-142М. Ця машина, створена на базі Ту-95, відрізнялась подовженим фюзеляжем і дещо збільшеною площею крила. Коли в США почалась підготовка до масового розгортання крилатих ракет повітряного базування AGM-86 на бомбардувальниках В-52, військово-політичне керівництво СРСР почало шукати адекватну відповідь. У той час в СРСР розроблявся аналог AGM-86 – крилата ракета Х-55, носієм якої мав стати новий стратегічний бомбардувальник Ту-160. Але для прискорення розгортання вирішили створити ще один носій Х-55 шляхом модифікації літака Ту-142М. Дослідний екземпляр нового ракетоносця вийшов на випробування в серпні 1979 р.

Переробляючи протичовновий літак у ракетоносець в його вантажному відсікові встановили револьверну пускову установку МКУ-6-5, розраховану на шість ракет Х-55. Також доопрацювали кабіну екіпажу, встановили нову РЛС, засоби зв’язку й апаратуру РЕБ. Двигуни НК-12МВ замінили на НК-12МП, які мають кращі експлуатаційні характеристики (двигуни родини НК-12 розвивають потужність 15 000 к.с. і є найбільш потужними у світі авіаційними ТГД). Оборонне озброєння Ту-95МС складається з хвостової стрілецької установки з двома 23-мм гарматами АМ-23 (у ході серійного випуску гармати АМ-23 замінили двоствольними ГШ-23). Чисельність екіпажу – сім осіб.

Випробування і доопрацювання літака тривали менше двох років, після чого Ту-95МС був впроваджений в серійне виробництво у Таганрозі. В 1983 р. його виробництво перенесли в м. Куйбишев (нині Самара). Загалом до 1992 р. виготовили близько 90 ракетоносців у двох варіантах: Ту-95МС-6, здатних нести шість ракет у вантажному відсікові, і Ту-95МС-16, які додатково могли нести ще десять ракет під крилом. Але пізніше відповідно до договору ОСО-2 усі підкрильні катапультні установки на Ту-95МС-16 демонтували. Літаки перший серій обладнаня системою управління озброєнням «Осіна», пізніше почали встановлювати удосконалену систему «Спрут», яка дозволяє використовувати модернізовані крилату ракети Х-55СМ. Нормальна маса бойового навантаження Ту-95МС становить 7800 кг, максимальна може сягати 20 800 кг.

В частини далекосяжної авіації Ту-95МС почали надходити в 1982 р. Ними озброїли 79-ту важку бомбардувальну авіаційну дивізію, дислоковану в Семипалатинську (Казахстан; 1223-й і 1226-й ВБАП), а також 1006-й ВБАП в Узині (під Києвом) і 182-го ВБАП в м. Моздок (Північна Осетія) 106-ї ВБАД.

Після розпаду СРСР літаки Ту-95МС опинились на території трьох країн, причому в РФ лишився тільки один полк цих ракетоносців (22 одиниці). Машини казахстанської 79-ї ВБАД у 1993-1994 рр. вдалось повернути в Росію, передавши взамін Казахстану 43 літаки Су-25, Су-27 і МіГ-29. Літаки 1006-го ВБАП лишись в Україні. З 21-го Ту-95МС 1006-го полку більшість було поставлено на консервацію, але кілька машин періодично піднімалися в повітря для підтримання льотних навичок екіпажів.

17 квітня 1998 р. Рада національної безпеки і оборони України ухвалила остаточне рішення про ліквідацію літаків Ту-95МС і Ту-160 та крилатих ракет Х-55. Рішення було обґрунтованим не тільки з військової, але й з економічної точки зору: зберігання одного Ту-160, навіть без здійснення ним польотів, коштувало українському бюджетові 200 тисяч доларів на рік, а Ту-19МС – 167 тисяч. Фінансування робіт з ліквідації стратегічної авіації України здійснювалася за рахунок коштів, виділених американським урядом в рамках угоди «Про надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї і запобіганні поширення зброї масового ураження», підписаної 25 листопада 1993 р. між Україною і США. Чому ж Сполучені Штати виявились такими щедрими? На мою думку, причиною стала стратегічну невизначеність України, її сумнозвісна «багатовекторність». З точки зору безпеки власної та своїх союзників для США вкрай небажаною була наявність стратегічного озброєння (хай навіть без ядерних боєзарядів) в країні без чіткої прозахідної орієнтації. До того ж, не можна було виключити потрапляння цієї зброї до режимів, відверто ворожих західній демократії (зрештою, ці побоювання виявились не позбавленими підстав – у 2001 р. кілька крилатих ракет Х-55 з України потрапили до Ірану і КНР).

Передбачалось, що будуть знищені усі Ту-95МС і Ту-160, за винятком двох літаків (по одному кожного типу), призначених для музею. Вони, зрештою, опинились в експозиції Полтавського музею дальньої і стратегічної авіації. Ще два Ту-95МС передбачалось переобладнати в літаки розвідники. Їх перегнали до Миколаєва, на місцевий авіаремонтний завод, але, зрештою, цю справу так і не довели до кінця – експлуатація таких літаків була б надмірно дорогою для України.

Наближення вирішення долі українських ракетоносців спонукало росіян активізувати перемовини щодо передачі частини цих літаків, які велись уже довший час, наче мокре горить. Зрозуміло, живих грошей за них російська сторона платити не збиралась. Скориставшись газовим шантажем, РФ нав’язала Україні угоду про передачу в залік погашення «газового боргу» восьми літаків Ту-160, трьох Ту-95МС і 581 ракети Х-55. Уся ця техніка і озброєння були оцінені у 285 млн доларів. Передача літаків і ракет проходила упродовж 1999-2000 рр. Решта 10 Ту-160 і 19 Ту-95МС, а також  були порізані на брухт. Разом з ними ліквідували і п’ять Ту-95, які належали РФ, але знаходились в Україні, на Білоцерківському авіаремонтному заводі. В останню чергу знищили два Ту-95МС, які мали стати розвідниками.

Частина отриманих з Казахстану літаків Ту-95МС росіяни використали для переозброєння 79-го полку 326-ї ВБАД, дислокованого на Далекому Сході, на аеродромі Українка (Амурська обл.). В Українку перевели з неспокійного Північного Кавказу і 182-й ВБАП. Рештою колишніх казахстанських ракетоносців укомплектували 184-й ВБАП на авіабазі Енгельс (Саратовська обл.). Крім того, кілька літаків експлуатується в складі 43-го Центру бойової підготовки і перенавчання льотного складу в Дягілєво під Рязанню. Загалом у 2022 р. у ВПС Росії залишалось 60 літаків Ту-95МС.

У 2002 р. на озброєння Ту-95МС почали надходити нові неядерні крилаті ракети Х-555 з дальністю стрільби 3500 км (на 500 км більше, ніж Х-55). У 2004 р. почались випробування крилатих ракет Х-101 і Х-102 (відповідно, з неядерною і ядерною бойовою частиною) з дальністю стрільби близько 5000 км. Такі ракети через велику довжину не поміщаються у вантажному відсікові, а розташовуються на зовнішній підвісці (вісім ракет на чотирьох вузлах під крилом).

Поряд з розширенням ракетного арсеналу, здійснюється модернізація самих носіїв. У грудні 2009 р. був виданий контракт на створення модернізованого стратегічного бомбардувальника Ту-95МСМ. Модернізація передбачає встановлення нової РЛС НВ1.021 «Новелла», удосконалених комплексу РЕБ «Метеор-НМ2», навігаційного комплексу НВС-021М та системи управління літаком КСУ-021, нового обладнання в кабіні, а також двигунів НК-12МВМ з більш ефективними повітряними гвинтами. Удосконаленню до рівня Ту-95МСМ підлягають літаки, обладнані системою «Спрут» (близько 35 одиниць), літаки з системою «Осіна» модернізуватись не будуть. Контракт на переобладнання одного Ту-95МС в прототип Ту-95МСМ уклали тільки в червні 2018 р. Передбачалось, що літак вийде на випробування наприкінці 2019 р., але реально він здійснив перший політ тільки 22 серпня 2020 р. Про подальший хід реалізації програми модернізації дані доволі суперечливі. Деякі джерела вказують про наявність в складі ВПС РФ вже 18 чи 20 Ту-95МСМ. Але ще в січні 2023 р. публікувались офіційні повідомлення про те, що випробування Ту-95МСМ «продовжує випробування». Ймовірно, він поки існує в одному екземплярі, а експерти називають «Ту-95МСМ» немодернізовані Ту-95МС, обладнані пілонами для підвіски ракет Х-101/102.

Бойовий дебют Ту-95МС відбувся під час операції в Сирії. 17-20 листопада 2015 р. літаки цього типу завдавали ударів ракетами Х-555 по об’єктах організації «Ісламська держава». 17 листопада 2016 р. та 17 лютого 2017 р. здійснювались пуски по цілях в Сирії нових ракет Х-101. З моменту початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 р. літаки Ту-95МС беруть в ньому активну участь, здійснюючи пуски крилатих ракет (як правило, з повітряного простору над Каспійським морем).

5 грудня 2022 р. два Ту-95МС були пошкоджені на аеродромі Енгельс внаслідок удару українських БПЛА. 1 червня 2025 р., в ході операції СБУ «Павутина», на авіабазах Олєнья і Бєлая знищено (виведено з ладу) вісім Ту-95МС.

 

Характеристики	Ту-95МС
Розмах крила, м	50,04
Довжина літака, м	49,13
Висота літака, м	13,2
Площа крила, кв. м	295,0
Двигуни, кількість х тип	4хНК-12МП
Потужність двигуна, к.с.	15 000
Маса, кг: - порожнього літака - максимальна злітна	98 500 185 000
Швидкість, км/год: - максимальна - крейсерська	830 700
Практична стеля, м	10 500
Дальність польоту без дозаправки, км	10 500

Якщо бажаєте детальніше дізнатись про Ту-95МС, та й усі інші літаки, які служили в ПС України - рекомендую свою книжку "Летунство в одностроях"

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783