Мі-24ВП - жертва українських дронів?

 

Днями за порєбріком оприлюднили меморіальне відео, присвячене пам’яті членів екіпажу вертольота Мі-24, збитого над Чорним морем 10 квітня 2024 р. У ньому показані рештки цієї машини, що дозволило ідентифікувати її: це Мі-24ВП з реєстрацією RF-34200 і бортовим номером «39 червоний». Машина належала до досить рідкісної модифікації, яка з’явилась наприкінці існування совдєпії.

 

Гелікоптер Мі-24П, що має потужне гарматне озброєння – двоствольну 30-мм гармату – водночас має й недолік: нерухома гарматна установка в ряді випадків ускладнює ураження цілей. Тому наступним етапом розвитку «крокодила» стало оснащення його рухомою гарматою.

 

Встановити досить важку ГШ-30 на рухомій турелі було неможливо, тож конструктори обрали легшу 23-мм спарену гармату ГШ-23Л. Таким чином, Мі-24 нарешті отримав таке вбудоване озброєння, яке пропонувалося його розробниками від самого початку. Модифікація, що дістала позначення Мі-24ВП, випробовувалася з 1986 року.

 

З точки зору планера, силової установки та трансмісії Мі-24ВП базувався на конструкції Мі-24В. А от озброєння відрізнялося кардинально – і не лише вбудоване. Замість кулемета ЯкБ-12,7 на установці УСПУ-24 гелікоптер отримав 23-мм спарену гармату ГШ-23Л на рухомій установці НППУ-24 (9-А-4454). Діапазон кутів горизонтального наведення становить по 60° вправо і вліво, вертикального – 10° вгору та 40° вниз. Боєкомплект гармати – 460 снарядів. Із таким складом вбудованого озброєння Мі-24ВП приблизно відповідає більшості модифікацій «Кобри», включно з найсучаснішою AH-1Z – усі вони оснащені 20-мм триствольною гарматою М197.

Важливою особливістю бортової радіоелектроніки Мі-24ВП є оновлений прицільно-навігаційний комплекс, що включає оглядово-прицільну станцію «Радуга-УН» і новий інфрачервоний пасивний локатор цілей. Також встановлено нову апаратуру радіокомандного наведення для ПТКР, а льотчик отримав окуляри нічного бачення ОНВ-58В, нечутливі до трас НАР і ПТКР.

 

На частині гелікоптерів Мі-24ВП з’явилися восьмизарядні пускові установки АПУ-4 для ПТКР «Атака-В». При цьому на внутрішніх підкрильових пілонах зберігалася можливість підвіски двох блоків Б-8В20А з 20-ма 80-мм НАР С-8 різних модифікацій у кожному. Опціональне озброєння ракетами «повітря–повітря» ближнього бою Р-60М стало обов’язковим. Пускові установки АПУ-60-1В завдяки компактності ракет сімейства Р-60 монтувалися між зовнішнім пілоном і закінцівкою крила.

Борт "39 червоний" "за життя

 

Серійне виробництво Мі-24ВП почалося у 1989 році, але його обсяг у зв’язку з розпадом СРСР виявився вкрай малим і не перевищив 25-30 одиниць. 12 з них у 1990 році надійшли на озброєння 288-го окремого вертолітного полку, що дислокувався у в тимчасово окупованій Східній Пруссії. У 1997 році полк передали в авіацію Балтійського флоту, а через п’ять років реорганізували у 125-ту окрему вертолітну ескадрилью. 2019 року ця ескадрилья увійшла до складу новоствореного 396-го мішаного вертольотного полку. Експлуатація Мі-24ВП у цій частині триває й донині. Окрім звичних для «крокодилів» завдань із підтримки сухопутних військ, флотські Мі-24ВП відпрацьовували і ураження морських цілей.

Завантаження борта "39" у військово-транспортний літак Ан-124

 

З наростанням загрози від укрїнських морських дронів балтійські Мі-24ВП (принаймні, їх частину) передислокували в Крим для полювання за БЕКами. Та 10 квітня 2024 року мисливець сам перетворився на дичину. Борт «39 червоний» вилетів на завдання о 3-й ночі, а о 3:40 зник з радарів. Спочатку москалі обстоювали версію френдлі фаєр – мовляв, його помилково збила власне ППО. Однак пізніше була оприлюднена інша версія – зіткнення з «нерозпізнаним літальним об’єктом типу БпЛА». Якщо це дійсно так – то, можливо, це один з перших випадків знищення вертольота зенітним дроном.

 

Завдяки знищенню Мі-24ВП хорошими стали чотири русскіх авіатори: командир екіпажу ст. л-т Шаяхметов, льотчик-оператор л-т Токарчук, борттехнік ст. л-т Сєпанін і бртстрілець мл. с-нт Соловєй. Перші троє з них – це штатний екіпаж зі 396-го полку. А ось четвертий – з 318-го окремого мішаного авіаполку ОЗУ «ЧФ». Тобто, для полювання за БЕКами в екіпаж Мі-24 додатково включили позаштатного бортстрільця – він і борттехнік знаходяться у вантажній кабіні і обслуговують кулемети в бічних дверях.

 

Окрім ри-фи, невелика кількість Мі-24ВП (чотири-п’ять одиниць) після розпаду СРСР дісталася Україні. Але їхня історія – це предмет для окремої розповіді.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783