Єдиний кулемет ТКБ-521

Кулемет ТКБ-521 з тепловізійним прицілом. Лютий 2025 р.

В лютому цього року в мережі знову з’явились фото кулемета ТКБ-521, відомого також як ЕПН (єдіний пулємьот Нікітіна). Виріб цей далеко не новий – він створювався ще з 1953 р. і був випущений невеликою партією (розмір якої оцінюється від кількасот до однієї тисячі екземплярів) у 1959-1960 рр.

 

ТКБ-521 використовує газовідвідну автоматику з довгим ходом поршня і оригінальним вузлом відсікання порохових газів, а процес замикання каналу ствола відбувається за допомогою поворотного затвора. Об'єм газової камери перед газовим поршнем досить великий, а в газовому блоці розташований кульковий клапан, що не дає пороховим газам витікати назад у ствол після того, як тиск у каналі ствола стає нижчим, ніж у газовому блоці автоматики. Таким чином накопичені у великому об'ємі газової камери порохові гази досить довго діють на поршень, забезпечуючи більш плавну і стабільну роботу автоматики з меншими ударними навантаженнями. Розплатою за це стало значне ускладнення конструкції газового вузла, більш жорсткі вимоги до точності виготовлення деталей газового механізму (що вимагало, фактично, індивідуальної підгонки деталей) і до обслуговування цього вузла. Крім того, у конструкцію було введено двопозиційний ручний газовий регулятор.

 

Стріляти з ТКБ-521 можна тільки автоматичним вогнем із заднього шептала. Подача набоїв відбувалась за допомогою кулеметних стрічок під набій 7,62×54R. Стрічка подається справа наліво. При цьому конструкція стрічки – унікальна, тобто, несумісна з наявними тоді на озброєнні кулеметами СГМ та РП-46. Спорядження стрічки для кулемета ТКБ-521 відбувається вручну, без спеціальної машинки та є складнішим, ніж спорядження стрічок для СГМ/ПК, і потребує більшої уваги, адже неправильне встановлення набоїв відносно заднього упору у ланці призводило до затримки під час стрільби. Кулемет ТКБ-521 комплектувався запасним швидкозмінним стволом та складними сошками. Але за потреби його можна було встановити на станок-триногу. Прицільні пристосування – стандартні: мушка та цілик.

 

Темп стрільби ТКБ-521 становить 650-700 пострілів на хвилину, маса – близько 9 кг. Тобто за головними параметрами фактично не відрізнявся від калашніковського ПК. У порівнянні з кулеметом Калашникова на фінальних випробуваннях ТКБ-521 показав себе стійкішим до запилення, але менш надійний під дією вологи, кращим у заряджанні та розряджанні, але гіршим у збиранні-розбиранні та чистці. У підсумку, на озброєння взяли кулемет Калашнікова.

Один з екземплярів, які засвітились на фото у лютому 2025 р. Серійний номер АВ-393, рік випуску 1960.

 

В лютому 2025 р. в мережі з'явились фото, принаймні, двох різних екземплярів ТКБ-521, причому з кардинально протилежними заголовками: «Музейний експонат на фронті: бійці ЗСУ затрофеїли рідкісний кулемет ТКБ-521» і «ВС России захватили у ВСУ редкий советский пулемет ТКБ-521». Під останню версію підводилась ціла теорія: мовляв, військові випробування ТКБ-521 проводились, у тому числі, в Одеському військовому окрузі. Після них кулемети відправили на склад в Балаклії, а вже звідти – видали українським військам після початку російського широкомасштабного вторгнення. Та коли я спробував копнути глибше, виявилось, що ці кацапські історії – казочки для довірливих. В коментарі до запису в жж запорєбрікового експерта зі стрілецької зброї М. Попенкера (так, це його справжнє прізвище, я колись думав, що це псевдонім) один з читачів пише (вибачте, наведу свинособачою мовою оригіналу): «Насколько я понял своего знакомого, которому этот чемодан без ручки привезли в ходе тематической кампании под Артёмовск, вот конкретно им в те годы давали этот выкидыш оружейной мысли именно с российского склада, без всякого перетрофеивания. Что в целом логично, учитывая физическое расположение завода-производителя. Достаточно массово давали, ящиками. Говорит – вещь хтоничная, неудобная и глючная. Наставления нет – и не было. Избавился при первой возможности - через пару дней пришел фанат пулеметов и был облагодетельствован этим бессмысленным агрегатом. Потом все их при любой возможности попросту выкидывали и добывали ПКМ».

 

Ось така історія. В період боїв за Бахмут кацапчики постачали у свої війська навіть такі раритети.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783