Іранські "Шахеди" проти американської систем ПРО
Як вже стало очевидним, американо-ізраїльська
операція проти Ірану йде не за планом. Іран виявився неочікувано складним
суперником, а серед неприємних для адміністрації США несподіванок стало «винесення»
їхніх радарів ПРО в зоні Перської затоки. Сербський ОСІНТер Нікола Дмітрієвіч
відтворив хронологію цих ударів, опублікувавши матеріал під гучним заголовком «Іранська „лоботомія”
американських сенсорів: хронологія стратегічного колапсу». Розберемось з його
висновками.
Перший з них, який випливає з
аналізу іранських дій упродовж перших 14 днів березня 2026 року, очевидний:
іранська стратегія була спрямована не на невибіркове знищення, а радше на
функціональний параліч американської військової потужності в регіоні через
систематичне усунення можливостей виявлення, координації та логістики.
Другий
полягає у наявності заздалегідь визначеного списку пріоритетних цілей і
здатність уражати їх у найуразливіших вузлах — не фронтально, а хірургічно.
Іран фактично перетворив увесь регіон на зону, в якій будь-яка стаціонарна
американська ціль може бути відстежена й уражена з надзвичайною точністю. Від
себе додам: Дмітрієвіч, як і Трамп, абсолютно ігнорують «російський слід» – адже
очевидно, що іранські удари не були б настільки точними, якби не наявність
актуальної розвідувальної інформації, у тому числі супутникової.
У самій ударній операції Ірану
Дмітрієвіч виділяє кілька фаз, причому дуже грамотно спланованих.
ФАЗА I: ОСЛІПЛЕННЯ — ЛІКВІДАЦІЯ МОЖЛИВОСТЕЙ
РАННЬОГО ПОПЕРЕДЖЕННЯ (1–4 БЕРЕЗНЯ)
Першим кроком у будь-якому
сучасному конфлікті є нейтралізація сенсорів противника. Знищення стратегічного
радара раннього попередження на самому початку було не просто тактичним успіхом
— це був стратегічний шах, який відкрив шлях для всіх подальших ударів.
• 1 березня — Катар (AN/FPS-132): Знищення
стратегічного радара з дальністю виявлення 5000 км — наріжного каменя всієї
архітектури ПРО. Це скоротило час реагування командування з 15–20 хвилин до
лічених хвилин. Також було ліквідовано можливість відстеження об’єктів на
низькій орбіті та точного супроводу траєкторій іранських бойових блоків під час
входу в атмосферу під екстремальними кутами.
• 2–4 березня — Бахрейн і Кувейт: Знищення
вузлів SATCOM. Цифровий «хребет», що з’єднував регіональні сенсори на Близькому
Сході з органами управління у США, був перерізаний. Інформація може «існувати»
в космосі, але без наземних терміналів вона не здатна вчасно досягти пілотів,
командирів чи радарних систем у регіоні — супутникова надлишковість стає
операційно неактуальною. Коли командир бази не може зв’язатися з пілотом або
екіпажем есмінця, система розпадається на ізольовані елементи без ситуаційної
обізнаності.
ФАЗА II: ДЕМОНТАЖ СТРАТЕГІЧНОГО «ЩИТА» ПРО (5–12
БЕРЕЗНЯ)
Після «закриття великого ока» Іран
перейшов до тактичного рівня. Позбавлені даних стратегічних радарів, системи
AN/TPY-2 (радари протиракетних комплексів THAAD) були змушені діяти автономно,
що зробило їх вразливими до перевантаження та прямого ураження.
• 5 березня — ОАЕ та Йорданія: Знищено два
радари AN/TPY-2. Після цього батареї THAAD перетворилися на «сліпі острови» —
навіть за наявності повного боєзапасу вони не здатні отримати дані для
наведення до входу цілі в ближню зону, коли перехоплення маневруючих чи
гіперзвукових загроз уже запізніле. Ізраїль і південна дуга американських баз
залишилися фактично відкритими.
• 5 березня — Саудівська Аравія (Табук):
Виведено з ладу третій AN/TPY-2. Відкрито північний коридор для застосування
ракет.
• 10 березня — Саудівська Аравія (Дахран):
Виведено з ладу четвертий AN/TPY-2. Інтегрована оборона нафтових родовищ
перестає функціонувати як єдина система.
ФАЗА III: ЛОГІСТИЧНЕ ВИСНАЖЕННЯ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ
ПАРАЛІЧ (14 БЕРЕЗНЯ)
Лише після повної деградації
радарного «щита» Іран перейшов до фінальної фази. Замість витрачання ракет на
винищувачі в укріплених укриттях, було обрано удари по літаках-заправниках KC-135
на відкритих стоянках — на думку Дмітрієвіча «ймовірно, операційно найрозумніший
елемент всієї кампанії». Як на мене, це не так – бо ПС США мають колосальний
флот літаків-заправників (про що я недавно писав).
• 14 березня (ранок) — Саудівська Аравія (авіабаза
Прінс Султан): Знищено останній критичний AN/TPY-2, що прикривав
авіабазу Прінс Султан. Одночасно протирадіолокаційними ракетами знищено 2
радари Patriot.
• 14 березня (день) — «Страта танкерів»:
За відсутності функціонального радарного шару Іран завдав точкових ударів,
знищивши або серйозно пошкодивши 5 літаків KC-135. Дмітрієвіч говорить: «Знищення
одного танкера робить небоєздатними 4–8 мисливців — вони не можуть виконувати
бойові вильоти без дозаправлення. Ракета вартістю кілька сотень тисяч доларів
знищила стратегічну спроможність вартістю мільярди».
Оцінка втрат систем (станом на 14 березня)
Стратегічна ПРО:
• AN/FPS-132 (стратегічне раннє
попередження, 5000 км): втрата боєздатності на 100%
• AN/TPY-2 (радари THAAD): втрата
боєздатності на 85-90%, більшість знищено або пошкоджено;
• лінії SATCOM: суттєво деградовані
Супутникові
знімки також фіксують знищення 7 радарних куполів (6 у таборі Аріфджан, Кувейт;
1 у штабі 5-го флоту в Бахрейні). Точна функція систем у цих куполах остаточно
не встановлена, однак сам факт їх ураження підтверджує іранську доктрину
системного знищення всієї сенсорної та комунікаційної інфраструктури незалежно
від типу.
ЗНИЩЕННЯ ТАКТИЧНОЇ ПРО ТА ППО — КОЛАПС МЕРЕЖІ
PATRIOT
Якщо AN/TPY-2 і FPS-132 становили
стратегічний щит проти балістичних ракет, то знищення радарів Patriot — окрема,
але не менш критична історія: крах тактичної ППО, зокрема оборони самих баз від
крилатих ракет, БПЛА та авіації.
• Кувейт (Аріфджан): знищено 2 радари —
системи перевантажені масованими атаками.
• Кувейт (Аль-Салем): знищено 1 ECS (станцію управління
боєм) — центральний елемент батареї Patriot, що координує виявлення, рішення на
ураження та пуски. Її втрата фактично виводить з ладу всю батарею.
• ОАЕ (Аль-Дафра): знищено 1 радар — утворено «пролом» для
розвідувальних БПЛА.
• Саудівська Аравія (Прінс Султан): знищено 2 радари —
протирадіолокаційні ракети били по джерелах випромінювання.
• Йорданія: знищено 1 радар — залишилися лише системи
малої дальності.
Чому втрата Patriot є «смертним
вироком» для бази:
Втрата об’єктової ППО: без радарів літаки
на базах залишаються без захисту від низьковисотних крилатих ракет.
«Сліпота» на термінальній ділянці: радар
Patriot забезпечує наведення перехоплювачів PAC-3; без нього навіть повні
запаси ракет стають марними.
Більше
того, система Patriot конструктивно не призначена для перехоплення балістичних
ракет середньої дальності та квазібалістичних цілей із високими швидкостями на
кінцевій ділянці — тобто Іран знищив те, що могло працювати, і обійшов те, що
не могло.
Економіка знищення: один радар Patriot
коштує 100–150 млн доларів, тоді як Іран знищує їх безпілотниками типу Shahed
вартістю менш ніж 50 тис. доларів за одиницю.
АНАТОМІЯ «ЛАНЦЮГА УРАЖЕННЯ»
На думку Дмітрієвіча, «Особливість цього конфлікту полягає не лише в точності
окремих ударів, а в хірургічній логіці їх послідовності. Кожна ракета виконувала
чітко визначену роль у поетапному демонтажі американської військової системи:
спочатку було «вибито очі» (стратегічні радари), потім «перерізано слух»
(зв’язок), і нарешті «відсічено ноги» (танкери та логістика)».
Без
радара з дальністю 5000 км американська система ПРО перетворилася на дорогий,
але неефективний механізм, що реагує на наслідки, а не запобігає причинам. Саме
тому Іран зміг завдати таких точних ударів 14 березня — просто не залишилося
нікого, хто міг би їх вчасно виявити.
Це
була не атака на бази. Це була атака на саму концепцію американської глобальної
безпеки. Знищивши стратегічну архітектуру ПРО, Іран змусив ВМС США відійти за
межі радіуса дії ракет (понад 1000 км), а знищивши танкери — зробив палубну
авіацію небоєздатною на такій дистанції. Ці радари не виробляються серійно — їх
заміна займе роки.
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 5168 7456 7352 6783
Коментарі
Дописати коментар