Про Ан-22 і недавню катастрофу

 

Кілька днів тому за порєбріком розбився військово-транспортний Ан-22. Ця подія, як і будь-яка авіаційна катастрофа, викликає запитання. Зазвичай відповіді на них — рано чи пізно — знаходять. Іноді — ні, залишаються лише здогадки та версії. Однак у випадку катастрофи Ан-22 виникає «нетипове» запитання: як так сталося, що такий старий літак досі літає? Спробуймо на нього відповісти.

 

Власне, перша версія запитання звучить інакше: «Як?! Він досі літає?!». Справді, торік кацапи широко оголосили про зняття машини з озброєння і навіть про передачу нібито останнього льотного «Антея» до музею у Верхній Пишмі.

 

Однак, як пишуть з-за порєбріка, інформація про зняття літака з озброєння так і залишилася на рівні заяв — відповідного наказу ніхто не бачив. Увесь цей час, за даними відомого серед авіаційних ентузіастів ресурсу russianplanes.net, у Мігалові (Тверська область, основна авіабаза російської військово-транспортної авіації) продовжували літати щонайменше три літаки Ан-22 — бортові RA-09341, RA-09342 і RF-08832. Ось цей останній, показаний на «прижиттєвому» фото, і розбився в Іванівській області. Чверть століття тому машина отримала власне ім’я — «Васілій Семененко» (полковник, колишній командир 8-го ВТАП — військово-транспортного авіаційного полку, на озброєнні якого й перебували «Антеї»). Уперше вона піднялася в повітря наприкінці серпня 1975 року — понад пів століття в строю. Ну, а 9 грудня 2025-го літак розбився під час виконання контрольного польоту після КВР (капітально-відновлювального ремонту), проведеного на авіаремонтному заводі №308.

 

Проблеми з ремонтом Ан-22 існують уже давно — років з тридцять. Зумовлені вони тим, що літак давно не випускають, відповідно, не виробляються й запасні частини та агрегати до неї. Певний час цю проблему розв’язували за рахунок «технічної канібалізації» бортів, що перебували на зберіганні в Мігалові. Нині там стоять п’ять машин — із 67 побудованих (включно з дослідним зразком і планером для статичних випробувань). Зрозуміло, під час утилізації літаків із них знімали все, що можна було використати для ремонту інших бортів. Але ж і це джерело не є вічним.

 

Попри поважний вік, аварійність Ан-22 з причин відмов матеріальної частини була невисокою - антоновська конструкція є дуже надійною. Попередня катастрофа борту, який належав 8-му ВТАП, трапилась 15 років тому – 28 грудня 2010 р. Тоді списали на відмову системи керування літаком, але, НМСД, причина – у помилці пілота, який вивів літак на заборонений кут крену (25 градусів за дозволених п’яти). У підсумку хорошими русскімі стали усі 12 авіаторів, які перебували на борту літака. До цього кипадку трапилось ще вісім катастроф, з них лише дві однохначно зумовлені технічними причинами: відрив лопаті гвинта 19 грудня 1970 р. (однозначно, грудень – невдалий місяць для «Антеїв»; з десяти зафіксованих катастроф Ан-22 на цей місяць припадає аж чотири) і пожежа внаслідок теплового рзгону акумуляторів 6 червня 1980 р. Можливо, технічні проблеми призвели й до втрати Ан-22, який зник над Атлантикою 18 липня 1970 р. (причину катастрофи так і не було встановлено). Усі інші випадки — це помилки екіпажу та технічного персоналу.

 

Чому ж командування кацапської військово-транспортної авіації вперто трималося за настільки проблемну з погляду підтримання льотної придатності машину? Причина проста — Ан-22 і досі має унікальне поєднання характеристик: вантажопідйомності, злітно-посадкових характеристик і дальності. Існують завдання, які може виконати лише «Антей» — ні Іл-76, ні Ан-124 вони «не по зубах». Тож експлуатація пари «Антеїв», які лишились в Мігалові, ймовірно, буде продовжена.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783