Сьогодні не про зброю чи військо, а про "кров війни" - нафту. Спробував розібратись, якою вона буває, і чому говорити про нафту в барелях не зовсім правильно, треба ще й враховувати склад, що містять ці барелі. Саме через цей склад західні нафтопереробні заводи вже двадцять років використовують тіньові схеми через Дубай, щоб отримувати іранську нафту, незважаючи на санкції.
Сира нафта не є однорідним товаром. Це суміш вуглеводнів з різною молекулярною масою, і склад конкретної сирої нафти визначає, наскільки легко вона перетворюється на продукти, які нафтопереробні заводи фактично хочуть продавати: бензин, дизельне паливо, реактивне паливо, мазут. Вимірюванням, яке це відображає, є щільність за шкалою API. Вища щільність за шкалою API означає легшу нафту з коротшими вуглецевими ланцюгами, що означає нижчі витрати енергії на крекінг, нижчі витрати на переробку та вищий вихід легких дистилятів, які мають преміальну ціну. Нижча щільність за шкалою API означає, що важча нафта потребує більше енергії, більше етапів переробки, більше капітального обладнання та виробляє більшу частку залишків з низькою вартістю.
Іранська легка нафта має щільність від 33 до 36 градусів за API та вміст сірки від 1,36 до 1,5 відсотка. Це ідеальний варіант для нафтопереробки. Вона достатньо легка, щоб виробляти високі фракції бензину та середніх дистилятів без надмірних витрат на переробку, але достатньо важка, щоб виробляти повний спектр продуктів, для переробки яких призначені складні нафтопереробні заводи. Це те, що інженери-нафтовики називають оптимальною сумішшю сирої нафти.
Тепер про альтернативи.
Венесуельська важка нафта марки Merey має щільність приблизно 16 градусів API та вміст сірки від 3 до 5 відсотків. Для її прибуткового перероблення потрібні коксувальна установка, установка гідрокрекінгу та потужна лінія десульфуризації. Таке обладнання існує, існують і нафтопереробні заводи, спеціально побудовані під венесуельську сировину. Це не заміна іранської сирої нафти. Це інший продукт, що вимагає іншої промислової інфраструктури.
Американська нафта West Texas Intermediate (WTI) має щільність від 39 до 40 градусів за API та вміст сірки нижче 0,25 відсотка. Теоретично, це найчистіша та найлегша для переробки нафта. На практиці вона настільки легка, що не дає важчих середніх дистилятів, необхідних складному нафтопереробному заводу для роботи на повну потужність. Європейські та азійські нафтопереробні заводи, побудовані на середній нафті, не можуть перейти на WTI без змішування її з важчою нафтою для досягнення розподілу молекулярної маси, необхідного для їхніх технологічних установок. WTI не є тимчасовою заміною іранської середньої нафти.
Іранська нафта підходить туди, де не можуть поміститися ні американська сланцева нафта, ні венесуельська важка нафта. Це рідина, яка протікає через центр світової системи нафтопереробки, не вимагаючи ні коксівної інфраструктури для важкої сирої нафти, ні операцій змішування для надлегкої сланцевої нафти. Саме ця молекулярна відповідність пояснює, чому вона має постійну премію до ціни порівняно з порівнянними сортами. Саме тому індійські нафтопереробні заводи підтримували закупівлі іранської сирої нафти під час кожного раунду санкцій і домовлялися про логістику, щоб забезпечити рух цього потоку. Саме тому взагалі існувала тіньова банківська та торгова мережа Дубая.
Ормузькою протокою транспортується не просто нафта. Нею транспортується та специфічну категорію нафти, для якої була створена найефективніша глобальна система переробки. Закриття прототки не лише зменшує постачання. Воно позбавляє економіку того сорту сирої нафти, на якому система працює найкраще, і змушує кожен нафтопереробний завод у світі працювати менш ефективно, використовуючи будь-яку альтернативу.
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 5168 7456 7352 6783
Коментарі
Дописати коментар