Знай свого ворога: "Гєрань" з Р-60

 

Ефективність дій нашої авіації проти запорєбрікових БпЛА «Гєрань» (та інших, менш поширених) не підлягає сумніву – читачі, безперечно, бачили фото бортів українських гелікоптерів і літаків з відмітками про десятки і навіть сотні збитих безпілотників. Не дивно, що козломорді мастєровиє шукають способи зниження цих втрат. Одним з кандидатів на скрєпне вундерваффе стала «зв'язка» БпЛА «Гєрань» із керованими ракетами «повітря-повітря» малої дальності Р-60/60М. Спроби застосування таких агрегатів спостерігаються з кінця 2025 року. Наскільки ефективною – і взагалі реальною – може бути така спроба створення безпілотного перехоплювача? Відповідь на це дає один із запорєбрікових ікспьордів.

 

Він відзначає, що «конфігурація такої машини, очевидно, ще не усталилася». Різноманітність конфігурацій наштовхує на логічне припущення, що козломорді мастєровиє йдуть шляхом проб і помилок, вдаючись до кустарщини без якогось наукового обґрунтування. Трапляються випадки розміщенням ракети «на спині» БпЛА, або ж підвіски її під фюзеляжем. Іноді у верхній частині корпусу «Гєрані» є виїмка для встановлення ракети. Відзначається збільшення розмірів кілів, хоча й не завжди. Положення ракети змінюється по довжині носія. Вона може бути спрямована не лише вперед, а й назад. Нарешті, зафіксованиий випадок, коли під «Гєрань» підвішували дві керовані ракети. Загалом спостерігається повна відсутність уніфікації.

 

Трохи про саму ракету. Керована ракета малої дальності Р-60 із тепловою головкою самонаведення (ГСН) була взята на озброєння у 1973 році, серійно вироблялася та широко експортувалася. Дальність пуску на малих висотах не перевищує 1,5 км і, зрозуміло, залежить від швидкості носія.

 

Діапазон кутів цілевказання ГСН становить ±12° (для Р-60М – ±20°). Це порівняно небагато, що вимагає від носія маневрування, аби «загнати» ціль у поле зору головки самонаведення.

 

Характеристики ракети висувають певні вимоги до носія. По-перше, «Гєрань» повинна мати режим безпосереднього керування. Лише це дасть оператору змогу виявити ціль, навести на неї «перехрестя прицілу», подати команду головці самонаведення на пошук цілі, переконатися в її захопленні та після цього здійснити пуск ракети. По-друге, оптико-електронна прицільна система «Герані» повинна мати достатньо широке поле зору. Інакше оператор зможе виявити ціль лише випадково – якщо вона, образно кажучи, з’явиться просто перед носом.

 

Є ще один нюанс: головка самонаведення Р-60 є неохолоджуваною. Натомість у Р-60М матриця охолоджується (приблизно так само, як головка самонаведення зенітної керованої ракети ПЗРК). Система охолодження працює не більше пів хвилини. За цей час оператор повинен вивести ціль у приціл, дочекатися її захоплення головкою самонаведення і лише після цього подати команду на пуск ракети. Якщо він не встигне, найімовірніше, відбудеться зрив захоплення. А на повторне захоплення часу може вже не вистачити. Аналогічно працює головка самонаведення ракети Р-73 (про неї – нижче).

 

Пряма мова: «Отже, ефективність застосування Р-60 із «Гєрані» можна оцінити як близьку до нульової. Малошвидкісний, неманеврений носій, що діє на малих висотах і фактично не має оглядових систем, здатних виявити ціль та ввести її в зону захоплення головкою самонаведення ракети». Достовірних даних про ураження таким способом українських літальних апаратів немає.

 

Виробництво Р-60 завершилося майже сорок років тому. До того ж ракета виготовлялася на Тбіліському авіаційному заводі (а її головка самонаведення – у Києві), тому про відновлення виробництва в лаптєстані не може бути й мови. Ракети, які пролежали стільки років на зберіганні, мають низьку ймовірність не лише уразити ціль, а навіть штатно зійти з напрямної та полетіти у її бік.

 

Із початку 2026 року з'явилися повідомлення про те, що на нові модифікації «Гєрані», оснащені турбореактивним двигуном, підвішують сучасні ракети Р-73. Зростання швидкості носія та збільшення поля зору головки самонаведення ракети (для Р-73 воно становить ±45°, а для модифікації Р-73М – ±60°) певною мірою підвищать ефективність такого безпілотного перехоплювача. Проте навряд чи цього буде достатньо, щоб зробити його справді ефективним.

 

І висновок: «Сама ідея подібного безпілотного перехоплювача має право на існування. Однак для її успішної реалізації потрібні спеціалізовані носії, а ще краще – спеціалізовані ракети».

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783