Знай свого ворога: "Місаг-2". А, може, "Місаг-3"?

 

Кілька місяців тому я писав про застосування ПЗРК китайського виробництва Силами оборони України. Сьогодні ж з’явилась інформація про використання таких комлексів (чи їхніх іранських копій) країною-агресором.

 

У репортажі запорєбрікового телебачення, присвяченому роботі МВГ 51-ї дивізії ППО у Ростовській області, «засвітився» раніше невідомий ПЗРК, названий «Іва» (характерно, що москалі вже довший час мають на озброєнні власний ПЗРК «Вєрба»). Він разюче схожий на іранський «Місаг-2» чи на «Місаг-3» (які візувально розрізнити складно), або ж на їх китайські прототипи – відповідно, QW-1М і QW-18. Що ж це за комплекс?

 

Серія QW – це одна з двох паралельних гілок розвитку ПЗРК в КНР (поряд із серією FN, до якої належать ПЗРК, що використовуються силами оборони України). Перший її представник – комплекс QW-1, похідний від совєтського «Ігла-1». Він був взятий на озброєння орієнтовно у 1992 р. QW-18 – це, якщо я правильно розібрався у меандрах китайської еволюції, вже третє покоління родини. Він вперше був представлений публіці у 2006 р. Ракета QW-18 має дводіапазонну інфрачервону ГСН, що підвищує її завадостійкість (може наводитись одночасно на фюзеляж цілі і на тепловий слід двигуна). Друге покоління – це QW-1М, він же QW-11. В Ірані QW-1М випускається з 2005 р. під назвою «Місаг-2», а QW-18 – з 2017-го.

 

Що ж за варіант використовується москалями? Їхні джерела пишуть про ««Місаг-2», тобто, копію QW-18». Але це видається не зовсім вірно, бо іранський варіант QW-18 – це «Місаг-3». Нарешті, москалі вказують, що іранці буцімто маркують свої копії аналогічно китайським – тож відрізнити ПЗРК китайського виробництва і його іранску копію зовні неможливо. А звідси – закономірне питання: а чи не китайські оригінали використовуються москалями?

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783