Знай свого ворога: Т-80У-М1

 

Хоч лаптєногі давно втратили спроможності виробництва нових танків родини Т-80, вони продовжують намагатись модернізувати ці машини. Кілька днів тому на їхньому телебаченні засвітився новий (точніше, «новий») варіант, який на певний час викликав плутанину в судженнях експьордів: чи це перероблений під газотурбінний двигун танк Т-80УД, чи це Т-80УЕ-1 (тобто, поєднання шасі Т-80Б з баштою від Т-80УД).

 

Реально ж ця машина – це варіант, історія якого налічує вже чверть століття. Наприкінці 1990-х років конструктори омського ВАТ «Спецмаш» розробляли варіант модернізації танка Т-80БВ шляхом удосконалення шасі Т-80БВ і встановлення доопрацьованого бойового відділення танка Т-80УД. Планувалося також встановити газотурбінний двигун ГТД-1250 потужністю 1250 к.с. та допоміжний силовий агрегат ГТА-18А. Крім того, модернізували систему управління вогнем для застосування нових боєприпасів і встановили датчик вітру.

 

Модернізований танк отримав заводський індекс «Об'єкт 219АС-1» і назву Т-80У-М1. Завдяки комплексу проведених заходів бойова ефективність машини зросла приблизно на 20% порівняно з Т-80БВ. Дослідний зразок виготовили 2002 року, а до 2003-го він пройшов державні випробування.

 

Згодом танк отримав модернізований комплекс управління озброєнням 1А45-1 від Т-80УА, були поліпшені захищеність і рухливість. У результаті з'явився танк Т-80У-М1 «Барс» (Т-80УЕ-1 «Барс» — експортний варіант). Машину оснастили новою гарматою 2А46М-4 із модернізованим стабілізатором, комплексом дистанційного підриву осколково-фугасних снарядів на траєкторії польоту «Айнет», датчиком вимірювання вигину ствола УУІ-2, тепловізійним прицілом «Пліса» та балістичним обчислювачем 1В528-1М.

 

Танк також отримав вбудований динамічний захист на верхній лобовій деталі корпусу  і бортових екранах, а також систему кондиціонування повітря. Щоб знизити ймовірність виникнення пожежі в моторно-трансмісійному відділенні, встановили два генератори вогнегасного аерозолю ГОА-19.

 

Для підвищення рухливості танк оснастили газотурбінним двигуном ГТД-1250Г із гідрооб'ємною трансмісією (ГОП) і гідрооб'ємним механізмом повороту. Замість важелів механік-водій отримав рульову колонку з перемикачем передач. Можливості управління танком у складі підрозділу підвищили завдяки встановленню нової цифрової УКХ-радіостанції Р-168-25УЕ-2 «Акведук», яка забезпечувала взаємодію з автоматизованою системою управління танкового батальйону «Созвєздіє-2М», а також цифрового індикатора командира (ЦІ-К).

 

Дослідний зразок такого танка пройшов державні випробування 2005 року, після чого конструкторську документацію затвердили для серійного виробництва. Однак через відсутність фінансування з боку міністерства нападу танк так і не надійшов на озброєння. Не було й іноземних замовлень на цю машину, попри її неодноразову демонстрацію на різних міжнародних виставках озброєнь.

 

Судячи з оприлюдненої інформації, до кацапського війська таки почали надходити перші Т-80У-М1. За кадрами відео важко визначити, наскільки повно реалізовано програму модернізації в цьому варіанті. З зовнішніх ознак зрозуміло, що танк отримав новий комплекс динамічного захисту «Релікт» і тепловізійний приціл «Пліса». Можливо встановлено й комплекс управління вогнем 1А45, проте за зовнішнім виглядом танка неможливо визначити, чи йдеться про початковий варіант, чи про вдосконалену версію. Так само невідомо, яку силову установку використано — ГТД-1250 чи ГТД-1250Г. У будь-якому разі бойова ефективність модернізованої машини має бути вищою, ніж у танка Т-80БВМ.

 

А які ж перспективи? Станом на середину 2026 року на базах зберігання за порєбріком лишалось тільки трохи більше двох сотень придатних для відновлення танків Т-80 – порівняно з 1,7 тис. у 2021 році. Тож особливо масовим Т-80У-М1 стати не зможе.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783