Війна очима наших ворогів: військово-політична робота

 

Ну що, продовжимо читати антисемітські газети (закреслено) журнал «Ваєнная мислЯ». Сьогодні пробіжимося по статті нєкоєго палковніка О. Тукмакова «Аснавниє направлєнія савєршенстваванія ваєнна-палітіческай работи прі падгатовкє апєрациі». Тут треба відзначити, що в лаптєстані, як і в совку, в структурі управління збройними силами є Главнає ваєнна-палітічєскає управлєніє. За визначенням керівних документів, «військово-політична робота є державною формою керівництва збройними силами і забезпечення воєнної безпеки російської федерації. Її цільова функція полягає в досягненні високого рівня морально-політичного і психологічного стану військ (сил) в мирний і воєнний час».

 

Аналізуючи причини недостатньої ефективності ВПР, палковнік Тукмаков відзначає недостатню професійно-посадову підготовленість керівників цієї роботи, шаблонні підходи і формалізм під час її проведення, а також неврахування досвіду організації ВПР під час інтервенції в Сирії та операції «з підтримання миру» в Нагірному Карабасі. Говорячи про агресію проти України, О. Тукмаков досить детально перераховує найбільш вдалі, на його думку, форми організації заходів ВПР. Серед них – концерти «звьозд естради» на тимчасово окупованих територіях і, звісно ж, празднованіє дівятагомая. Не забуто й заходи матеріального стимулювання, зокрема, встановлення виплат за знищення особового складу, озброєння і військової техніки.

 

А насамкінець автора таки прориває, і він викладає цілий список недоліків ВПР. Він настільки цікавий, що я переклав його цілком:

«По-перше, за умов швидкого ухвалення рішення про проведення СВО заходи військово-політичної пропаганди і агітації з особовим складом з перебудови з мирного на військовий лад не були проведені, до кожного військовослужбовця не були доведені цілі операції, його місце і роль у виконанні завдань.

По-друге, наявні дані оцінки військово-політичної обстановки на Україні не повною мірою відповідали дійсності: «Місцеві мешканці російськомовних областей замість квітів і короваїв, як ми очікували, зустрили тилові колони наших військ громадянським спротивом» [тут автор цитує інтерв’ю Р. Клупова від 23.05.2022].

По-третє, відомості про морально-психологічний стан особового складу збройних сил України виявились некоректними. Очікування неготовності їх до збройного спротиву і масовї здачі в полон не виправдались.

По-четверте, особовий склад угруповань збройних сил російської федерації на Україні, які беруть участь у СВО, зазнав широкомашстабного інформаційно-психологічного впливу, розгорнутого за натовськими стандартами центрами психологічних операцій України.

По-п’яте, забезпечення військ (сил) похідними технічними засобами ВПР виявилось недостатнім. Наявні в угрупованнях військ в обмеженій кількості похідні технічні засоби не дозволили ефективно проводити заходи з підтримання високого морально-бойового духу військ (сил)».

 

Особливо розчулює останній пункт – виявляється, для перемоги над Україною не вистачило кінопєрєдвіжок. Але назагал висновки досиь показові – вони підтверджують той факт, що планування повномасштабного вторгнення відбувалось виходячи з ідеологічних, ба, навіть міфологічних настанов, які часто не мали нічого спільного з реальністю.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9