БМД-3

 


Прогнози мають здатність справджуватись. Десь тиждень чи два тому, у відповідь на появу на фронті БТР-90, Андрій Тарасенко (канал btvt2019) висловив припущення: треба чекати БМД-3! І вуаля – сьогодні з’явились зроблені на якомусь полігоні за порєбріком фото парочки таких машин, витягнутих з баз зберігання. Придивимось детальніше до цієї тупикової гілки інвалідної совдєповської концепції баєвих машин дєсанта.

 

Саму концепцію БМД ми вже колись аналізували – ще на самому початаку повномасштабного вторгнення. Нагадаємо лише, що вона породжена була прагненням командувача савєтскімі ВДВ Васілія Маргєлова перетворити свій рід військ на самодостатній. Так з’явились БМД-1 і БМД-2 – функціональні аналоги БМП-1 і БМП-2. Цілком логічно, що машина нової ґенерації БМД-3 мала стати відповідником БМП-3. В першу чергу це стосувалось озброєння: планувалось на БМД-3 встановити спарку 100-мм гармати/пускової установки і 30-мм автоматичної гармати, як на БМП-3. Та розрахунки показали, що маса такої машини сягне 18 тонн. В той же час, відповідник, озброєний тільки 30-мм гарматою, важив би 12,5 тонн. Стандартний військово-транспортний літак Іл-76 (так, саме такий, як той, що недавно згорів в Душанбе, і ті, які були знищені під Псковом) міг транспортувати три 12,5-тонні машини, але лише дві 18-тонні. Порахували, прикинули – і вирішили, що для виконання бойового завдання три краще, ніж дві.

 

В 1985 р. виготовили три прототипи БМД-3. Машина зберегла компонування з кормовим розташуванням двигуна (як на БМД-1 і -2), але замість одномісної башти встановили двомісну – уніфіковану з баштою БМП-2. Завдяки цьому командри, нарешті, перемістився з корпусу бойової машини в башту і отримав можливість нормально спостерігати за полем бою. Крім баштового озброєння (30-мм автоматична гармата, 7,62-мм кулемет і ПТРК «Конкурс» з чотирма ракетами), БМД-3 має ще 5,45-мм кулемет в кульовій установці в передній частині корпуса праворуч і 30-мм автоматичний гранатомет АГС-17 в такій же установці ліворуч.

 

Машини першої партії страждали на надмірну вагу. Недолік спробували усунути, але БМД-3 другої дослідної партії (три екземпляри, виготовлені 1986 р.) виявились ще важчими – це стало наслідком необхідності підвищення надійності ходової частини. Так-сяк машину довели до потрібної кондиції і в лютому 1990-го взяли на озброєння. Серійний випуск тривав з 1990 до 1997 рр., але його обсяг був мізерним – лише 137 машин. На основі БМД-3 створили командирську машину БМД-3К (взята на озброєння 1996 р., але не випускалась), медичну машину БММ-Д «Травматизм» та низку інших спецваріантів, які так і лишились прототипами.

 

Кар’єра БМД-3 в стройових частинах виявилась дуже короткою. Вже на початку ХХІ ст. їх вилучили з частин і відправили на бази зберігання. Чому? Річ у тім, що БМД-3 – винятково невдалий приклад реалізації хибної концепції. За масою і габаритами вона «доросла» до БМП-2, але при цьому вміщає лише сім осіб: трьох членів екіпажу і чотирьох десантників. Причому двоє десантників знаходяться в передній частині машини – вони обслуговують носові кулемет і гранатомет і спішуються через верхні люки. Ще двоє мають місця в десантному відділенні за баштою. Бойова цінність і можливості виконання завдань відділенням з чотирьох осіб були мізерними, вони не окуплялись деяким збільшенням вогневої потужності машини порівняно з суттєво легшою БМД-2.

 

Здавалося б, БМД-3 остаточно списали – останніми роками довідник Military Balance не згадує навіть про наявність їх на складах. Але колосальні втрати в агресії проти України змусили згадати і про цих виродків.

 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Ладога"

Довідник: Ту-22М