Знай свого ворога: С-71 - ракетодрон для Су-57
Назагал створенням бойових літаків і озброєння для них
займаються різні фірми, однак трапляються й винятки. Сьогодні – про один з них,
російську програму створення крилатої ракети для нового мисливця Су-57, яка
реалізується ОКБ Сухого. Чому «авіатори» влізли в сферу відповідальності «ракетників»?
Ймовірно, причиною стали «тьорки» між ОКБ Сухого і провідним розробником
тактичного ракетного озброєння в лаптєстані – КТРВ (Корпорація «Тактічєскоє
ракєтноє вааруженіє»). Конструктори Сухого стверджували, що їхній літак матиме
значно ширші бойові можливості, якщо його озброїти ракетами, спеціяльно
припасованими для Су-57. Міністерство оборони ж наполягало на застосуванні
уніфікованого озброєння. Зрештою, 2019 року в ОКБ Сухого розпочали реалізацію
власної програми ракетного озброєння під внутрішнім шифром «Спєктр». Її
керівником став директор ОКБ Міхаіл Стрєлєц – це виразно засвідчувало високий
пріоритет робіт. 2021 року ракеті (хоч це мала бути не зовсім ракета – про це
трохи нижче) надали фірмове позначення С-71, а шифр програми змінили на «Монохром».
З самого початку проєктування С-71 трактувалась як
багатоцільова модульна конструкція. Залежно від внутрішньої «начинки» вона мала
б використовуватись як вискоточна ракета для ураження рухомих наземних і
морських цілей, БпЛА для розвідки і цілевказання ворожих РЛС, БпЛА далекого
радіолокаційного виявлення, БпЛА-ретранслятора в системі зв’язку, хибної цілі
для ворожої ППО. Для виконання настільки різнорідних завдань С-71 повинен був
отримати змінну носову частину. Передбачалось обладнати апарат триопорним
колісним шасі для посадки «по літаковому» після виконання завдання.
Розглядалась навіть можливість «підбирання» С-71 в повітрі мисливцем Су-57. Як
силову установку обрали малогабаритний двоконтурний турбореактивний двигун
ТРДД-50 від крилатої ракети Х-101, але пристосований до багаторазового
застосування.
У 2023 році були готові перші прототипи-демонстратори
С-71Д. Однак на той час у зв’язку з широкомасштабним вторгненням в Україну
пріоритети змінились. Найбільш потрібною визнали відносно просту і дешеву
крилату ракету, призначену для ударів по стаціонарних наземних цілях (з
відомими координатами). Така ракета мала б характеризуватись великою дальністю
пуску, малою радіолокаційною помітністю, низькою ціною, максимальним
використанням типових уніфікованих вузлів і простотою у виробництві. Ракету
планувалось запускати з підкрильних балок БД-3. Проєкт цей отримав шифр «Ковьйор»
і позначення С-71К. Спрощення конструкції дійшло до того, що замість «нормальної»
бойової частини на С-71К планується застосувати авіаційну бомбу, причому змінну
– залежно від конкретного завдання. Зрозуміло, від колісного шасі відмовились,
а двигун застосували одноразовий.
Розробка ракети/БпЛА за програмою «Монохром» не
припинилась. Виріб цей отримав позначення С-71М. Для С-71М ОКБ Сухого
самостійно створює не лише планер, але й електронну «начинку» і програмне
забезпечення.
У 2023 році програма створення С-71 вперше отримала державне
фінансування. 18 квітня 2024 року відбувся перший політ прототипа Т-50-4 з
підвішеними макетами С-71К і С-71М. На представлених в серпні 2024 року на
шабаші «Армія-2024» фото видно, що зовні С-71К і С-71М ідентичні, хоча й конструктори
визнають, що ступінь уніфікації цих виробів виявся меншим, ніж очікувалось.
С-71 має трапецієподібний в перерізі фюзеляж, розкладане
стрілоподібне крило і цілком поворотне хвостове оперення у формі перевернутої
літери V. Масогабаритні характеристики апарату не публікувались. Зазначається лише,
що С-71 матиме швидкість польоту М=0,6, дальність до 350 км і стелю 8000 м,
однак, на мою думку, ці показники можуть бути заниженими – особливо щодо
швидкості польоту.
У нинішній конфігурації С-71М має бути обладнаний
електронно-оптичною системою наведення з телевізійним і тепловізійним каналами,
яка може використовуватись оператором у режимі реального часу для наведення на
ціль. Ця бойова платформа також може здійснювати пошук, виявлення та ураження
цілей, використовуючи попередні дані про їхні координати, що зберігаються на
борту носія. Система наведення забезпечує політ на мінімальній висоті: 20 м над
суходолом і 5 – над морем. Маса бойової частини С-71М становить 150 кг.
В серпні 2024 року представники ОКБ Сухого заявляли, що С-71 вже готовий до серійного виробництва. Мабуть, ця заява надто поспішна, однак не виключено, що вже цього року лаптєногі спробують випробувати виріб (принаймні, його простіший варіант С-71К) в бойових умовах...
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 4731 2196 4166 1818
Коментарі
Дописати коментар