Перші японські мисливці. Ч. 6: служба Кі-10 (І)

 

Постачання Кі-10 до частин авіації Імператорської армії розпочалося навесні 1936 року. В першу чергу ними комплектувалися мисливські підрозділи, дислоковані в Японії та Маньчжурії, згодом – у Кореї та на Формозі (о. Тайвань). Процес переозброєння відбувався досить швидко, і до середини 1937 року більшість мисливських тютаїв (загонів) отримала нову матеріальну частину.

Довго чекати на бойове хрещення не довелося. 7 липня 1937 року біля мосту Марко Поло (Лугоуцзяо) під Пекіном сталася перестрілка між китайськими та японськими частинами. Цей інцидент став поштовхом до початку повномасштабної й кривавої японо-китайської війни. Імператорська армія негайно почала стягувати резерви до кордону з Китаєм, а 15 липня було оголошено мобілізацію. Із частин, озброєних Кі-10, першим до району конфлікту прибув 1-й хіко дайтай (авіаційний батальйон) зі складу 16-го хіко рентая (авіаційного полку), що постійно дислокувався в Хайлані (Маньчжурія). Частина, яка включала два тютаї з Кі-10, іноді іменувалася «Міва Дайтай» – за ім’ям її командира, сьоса (майора) Хіросі Міви. 9 липня вона прибула до Шанхайгуаня, а 12-го – до Тяньцзіня, на південний схід від Пекіна.

Японія швидко нарощувала сили в районі конфлікту: 24 липня до Мукдена (японська назва – Хотен; нині м. Шеньян) одночасно прибуло п’ять тютаїв, озброєних Кі-10: два у складі 2-го хіко дайтая (командир – сеса Сабуро Кондо), два – 8-го хіко дайтая, яким командував тайса (полковник) Макото Саса, а також окремий 9-й докуріцу хіко тютай, під командуванням тайї (капітана) Кумао Акити. Перші дві частини прибули з метрополії – вони були відряджені відповідно 5-м і 4-м хіко рентаями, дислокованими в Татикаві (біля Токіо) та Татираї (префектура Фукуока, острів Кюсю). 9-й окремий загін був виділений 6-м авіаполком, який дислокувався в Кореї, у Пхеньяні (японська назва – Хейдзьо).

Спочатку головним завданням Кі-10 було патрулювання району Пекін–Тяньцзінь і супровід власних бомбардувальників. 28 липня 2-й і 8-й хіко дайтаї перелетіли до Тяньцзіня, звідки протягом двох днів здійснювали штурмові нальоти на китайські війська, які намагалися атакувати цей аеродром. Їхні Кі-10 були поспіхом дообладнані підфюзеляжними тримачами для двох 30-кг осколкових бомб. Значною мірою завдяки авіаційній підтримці японські війська змогли до кінця місяця очистити район Тяньцзіня від противника та взяти Пекін.

У серпні 1937 року 1-й хіко дайтай включили до складу Тимчасової авіаційної бригади (Ріндзі Хікодан), створеної для надання авіаційної підтримки наступу японських військ у напрямку Калгана (провінція Хебей). Бригада об’єднувала загалом шість тютаїв – по два мисливських, розвідувальних і бомбардувальних. 22 серпня 1-й хіко дайтай передислокували до щойно захопленого Жангкая, а згодом – до Жангбея, розташованого поблизу. Завданням мисливців стало повітряне патрулювання району, зайнятого японцями. 19 вересня під час рутинного патрулювання група Кі-10 з 2-го тютая (командир – тайї Цутому Мідзутані) натрапила західніше Татуна (Датуна) на шістку китайських літаків (ймовірно – Douglas O-38). Четвірка Кі-10, очолювана тюї (старшим лейтенантом) Йосіо Хіросе (майбутній ас із дев’ятьма повітряними перемогами), негайно кинулася на противника. У короткому бою кожен із японських пілотів збив по одному ворожому літаку. Ці повітряні перемоги стали першими в історії авіації Імператорської армії.

Нагода для збільшення бойового рахунку з'явилася у японських льотчиків за два дні. 21 вересня сім Кі-10 з 1-го хіко дайтая супроводжували 14 важких бомбардувальників з 12-го хіко рентая під час нальоту на Тайюань (провінція Шаньсі). На шляху до цілі японці зустріли пару розвідників «Воут» «Корсар» і без жодних труднощів їх збили. Над Тайюанем сім китайських мисливців «Кертісс» «Хок II» спробували перехопити японські літаки. За підсумками повітряного бою пілоти 1-го хіко дайтая заявили про сім збитих і два пошкоджених ворожих літаки. Але і самі японці зазнали втрат — загинув командир 1-го хіко дайтая Хіросі Міва. Його на посаді замінив сьоса Шуїті Окамото. Надалі до кінця місяця повітряних зустрічей з китайськими мисливцями не фіксувалося. На початку жовтня 1937 р. 1-й хіко дайтай повернувся до Хайланя.

Як же діяли на початковому етапі конфлікту інші частини, озброєні мисливцями Кі-10? У серпні 1937 р. 1-й тютай 2-го хіко дайтая передислокували до Ланьфана, на північний захід від Тяньцзиня. 2-й тютай залишився у Тяньцзині. 8-й хіко дайтай, а також 9-й докуріцу тютай прибули на аеродром Наньюань (в околицях Пекіна). У міру просування наземних частин 8-й хіко дайтай передислокували до Баодіня (на південний захід від Пекіна), потім до Шицзячжуана і, нарешті, до Тайюаня. 9-й докуріцу тютай на короткий час затримався у Ланьфані, а потім прибув до Баодіня.

1 жовтня 1937 р. під час відбиття ворожого нальоту на Тайюань пілоти 8-го хіко дайтая здобули дві перемоги: Масаесі Оцубо збив легкий бомбардувальник, а Хадзіме Товада і Кійосі Нішікава спільними зусиллями впоралися з мисливцем «Хок». П’ятьма днями пізніше відзначилися пілоти 2-го хіко дайтая. Трійка Ки-10 на чолі з тюї Міцуго Савадою (майбутній ас, який здобув 11 повітряних перемог, у т.ч. п’ять — на Ки-10) перехопили над Баодінем три штурмовики «Кертісс» «Шрайк». Один із них був збитий Савадою, іншим вдалося втекти. 15 жовтня пілоти 8-го хіко дайтая збили два ворожі літаки над Сіньсянем. 25 жовтня четвірка Ки-10 з 2-го хіко дайтая супроводжувала неозброєний кур’єрський літак. На шляху їм трапилися два китайські розвідники «Корсар», і обидва були збиті Косуке Кавахарою (хоча одну перемогу він поділив із Хіросі Секіґучі). 30 жовтня пілоти 8-го хіко дайтая заявили про знищення одного ворожого літака в районі Хінькоу. А 15 листопада, під час супроводу бомбардувальників на Луоян (провінція Хенань, південніше Тайюаня), тюї Савада здобув свою другу перемогу, збивши «Корсара».

Уважний читач, напевно, звернув увагу, що дотепер мова йшла про дії Кі-10 на Північнокитайському театрі воєнних дій. У південних районах «першу скрипку» грала морська авіація. Але і тут знайшлося певне застосування для армійських мисливців. 13 вересня 1937 р. у Піньтуні (японська назва — Хейто) на о. Формоза на базі 8-го хіко рентая сформували окремий загін — 10-й докуріцу тютай, укомплектований Кі-10. Його очолив тайї Ісао Абе. П’ятьма днями пізніше загін передислокували на аеродром Ваньбін поблизу Шанхая. Першим його завданням стало забезпечення ППО цього великого промислового центру і транспортного вузла. Бойовий рахунок 10-го докуріцу тютая було відкрито в ніч з 25 на 26 жовтня, коли сото (старший сержант) Кійонорі Сано під час відбиття ворожого нальоту збив одного з китайських бомбардувальників. Тим самим він здобув першу в Імператорській армійській авіації нічну перемогу.

У грудні 1937 р. 10-й докуріцу тютай спільно з частинами морської авіації взяв участь у боях за Нанкін. 2 грудня ґото (старший капрал) Тейдзо Кахамару збив два китайських бомбардувальники. Наступного дня пілоти 10-го докуріцу тютая заявили одразу про вісім повітряних перемог, додавши до них ще два бомбардувальники, знищені на землі (на нанкінському аеродромі Дацзяочан). 26 грудня, після захоплення Нанкіна японськими військами, на Дацзяочан прибули 24 Кі-10 з 8-го хіко дайтая, очолювані сьоса Такео Татеямою. 10-й докуріцу тютай передислокували до Ханькоу, на південний захід від Шанхая.

У вересні 1937 р. 8-й хіко рентай сформував ще один окремий мисливський загін – 14-й докуріцу тютай. На територію континентального Китаю його не перекинули, залишивши на Формозі для виконання завдань ППО. Єдиний випадок проявити себе в бою трапився його пілотам 23 лютого 1938 р., коли велика група китайських бомбардувальників СБ (здебільшого зі радянськими екіпажами) здійснила наліт на Тайбей. Однак жоден Кі-10 не зміг перехопити ворожі бомбардувальники.

На межі листопада-грудня 1937 р. літаки 2-го хіко дайтая, дислокованого в Тайюані, тричі брали участь у супроводі флотських бомбардувальників у нальотах на Луоян. Потім 2-й хіко дайтай підтримував наземні частини, які діяли на північному заході Китаю. 22 січня 1938 р. 2-й хіко дайтай і 9-й докуріцу тютай передислокували в Жанде (Чанте) на південний схід від Тайюаня. 30 січня вісім літаків 1-го загону 2-го хіко дайтая супроводжували важкі бомбардувальники 6-го хіко дайтая в нальоті на Луоян. Над ціллю літаки були перехоплені китайськими мисливцями І-15. За підсумками бою японські пілоти заявили одразу 13 повітряних перемог ціною втрати одного Кі-10 (пілот Тосіо Каваї загинув). По три збитих ворожих літаки записали на рахунок тайї Косукє Кавахари і тюї Міцуго Савади, ще два – на рахунок командира 1-го тютая тайї Татео Като (майбутній ас із 18 повітряними перемогами, з них 7 – здобутих на Кі-10).

Наступною метою японців стало знищення угруповання китайських військ у районі Сюйчжоу (між Пекіном і Нанкіном), а також оволодіння комунікаціями, що зв’язували цей район із західним Китаєм. 8 березня 1938 р. із Юнченя вилетіла група Кі-10 2-го хіко дайтая, що отримала завдання патрулювання району Сіаня. Над об’єктом вісімка мисливців 2-го загону провела бій із китайськими мисливцями. Японські пілоти заявили про знищення трьох І-15 і трьох «Гладіаторів». 1-му загону пощастило на зворотньому шляху – він натрапив на четвірку І-15 і всіх їх збив. 11 березня 13 літаків Кі-10, під керівництвом командира 2-го хіко дайтая сьоса Тамії Теранісі, вилетіли на супровід бомбардувальників до Сіаня. У ході цієї операції японські мисливці збили чотири І-15 і одного «Гладіатора».

Окрім наступальних операцій, японським мисливцям час від часу доводилося самим відбивати нальоти китайської авіації. Так, 10 березня 1938 р. пілоти 8-го хіко дайтая перехопили і збили над Бенбу (північний захід від Нанкіна) три бомбардувальники СБ. 14 березня Кійосі Нісікава і Масao Хідесіма з тієї ж частини збили над Вуху чергового СБ (його екіпаж, що складався зі радянських авіаторів, потрапив у полон).

16 березня відзначилися пілоти 10-го докуріцу тютая: трійка Кі-10 перехопила п’ять СБ, збивши два з них. А от бій 10 квітня до славних віднести не можна. Того дня пілот 10-го докуріцу тютая Тейдзо Кахамару збив бомбардувальник СБ. Коли ж екіпаж останнього залишив падаючий літак із парашутами, Кахамару холоднокровно розстріляв їх у повітрі. Інцидент став надбанням світових засобів масової інформації і відверто не сприяв покращенню іміджу японської воєнщини. На жаль, випадки розстрілу ворожих авіаторів, що рятувалися на парашутах, були далеко не поодинокими. Наприклад, 30 квітня п’ятірка Кі-10, під командуванням тайї Акіро Такацукі, збила над Бенбу одиночний СБ. Один із китайських авіаторів зміг вистрибнути з парашутом – і був обстріляний мисливцями.

25 березня 1938 р. 16 Кі-10 із 2-го хіко дайтая встрягли в запеклий повітряний бій із великою групою китайських І-15 над Гуїде (Шанкуй). Японці заявили 19 повітряних перемог. Чотири з них – на рахунку тайї Татео Като. Але й 2-й хіко дайтай поніс втрати – у палаючому літаку загинув один із найкращих асів частини, тюї Косукє Кавахара (9 повітряних перемог). У своєму останньому бою він зміг збити два І-15, а третій китайський мисливець, утікаючи від переслідування Кавахари, врізався в землю.

Наступний повітряний бій над Гуїде відбувся 10 квітня. З японського боку в ньому брали участь 15 мисливців 2-го хіко дайтая – 12 Кі-10 і три нових Кі-27. Пілотам, очолюваним сьоса Теранісі, послідовно довелося вести бій із трьома групами китайських мисливців, які налічували загалом до трьох десятків машин. Пілоти 2-го тютая заявили вісім повітряних перемог, а 1-го – шість (у ряді публікацій можна зустріти згадки навіть про 24 заявлені японцями перемоги). Особливо відзначився в тому бою тюї Йонесукe Фукуяма. Він збив три ворожі мисливці, довівши свій бойовий рахунок до семи перемог, але й сам отримав поранення в ліве коліно та праве плече. Незважаючи на це, Фукуяма зміг відновити управління, використовуючи ліву руку і навіть зуби. У такому стані він керував літаком протягом 50 хвилин, подолавши близько 200 км. Під час посадки на аеродромі Янчжоу літак зазнав аварії. Фукуяму госпіталізували, але отримані поранення, ускладнені травмами під час посадки, виявилися занадто тяжкими, і 15 квітня мужній пілот помер. Літак Фукуями перевезли до Японії і виставили на загальний огляд. Подвиг пілота викликав підйом патріотичних настроїв у країні, що виллввся у кампанію зі збору коштів на нові літаки.

Два повітряні бої над Гуїде сприяли зростанню популярності армійської мисливської авіації, яка досі була як би в тіні гучних успіхів морських мисливців, здобутих над Шанхаєм і Нанкіном. Свою частку слави отримав і літак Кі-10.

11 травня 1938 року десять мисливців Кі-10 із 1-го загону 8-го хіко дайтая, очолювані тайї Кацудзі Сугірой, атакували аеродром Башань. Вдало підловивши літаки противника, що заходили на посадку, вони збили п’ять із них, а ще п’ять знищили на землі. Тоді 8-й хіко дайтай дислокувався в Бенбу, але в червні був переведений до Шанхаю, а в наступному місяці – до Нанкіна.

20 травня можливість відзначитися отримав 2-й хіко дайтай. Повним складом (24 Кі-10) він провів бій із китайськими мисливцями над Ланфенем (Ланкао). За його підсумками японські пілоти заявили 12 повітряних перемог, самі ж втрат не зазнали.

Набагато важче довелося японцям 26 червня. Того дня четвірка Кі-10 із 10-го докуріцу тютая, патрулюючи вздовж річки Янцзи, спробувала перехопити пару китайських бомбардувальників СБ. Переслідуючи їх у напрямку Наньчаня, японці несподівано натрапили на велику групу китайських мисливців І-16 (за деякими даними їх було до 60). У зав’язку бою два Кі-10 було збито (пілоти Сідзудзо Цурута і Кацура Кітісе загинули). Третя машина отримала близько двох десятків пробоїн, але пілотував її сото Кійонорі Сано, який зміг посадити поранений літак. Лише четвертий мисливець (пілот Токуо Обе) уникнув пошкоджень. Зі свого боку японці заявили про дев’ять збитих літаків противника.

Далі буде

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783