"Циркон": гіперзвук чи квазібалістика?

 

Про «Циркон» я писав вже роки два тому. Тоді лаптєногі тільки розпочинали обстріли України цими ракетами. Зараз же застосування «Цирконів» активізувалось. А учора ОСІНТер Fabian Hinz опублікував досить докладний і цікавий аналіз цієї ракети. Тож викладаю його у перекладі українською.

 

Розробка ракети 3М22 «Циркон» НВО машинобудування розпочалася щонайменше на початку 2010-х років, а на озброєння вона надійшла приблизно у 2022 році. Це насамперед корабельна ракетна система, призначена для ураження як надводних, так і наземних цілей. Нею оснащуються фрегати проєкту «Адмірал Горшков», а також новозбудовані й, імовірно, модернізовані раніше збудовані атомні підводні човни проєкту «Ясень». На озброєння також надійшов береговий варіант комплексу, який використовує, вочевидь, модифіковані пускові установки берегового ракетного комплексу К-300П «Бастіон». Хоча спочатку передбачалася розробка як корабельного, так і авіаційного варіантів «Циркона», роботи над авіаційною версією, за наявними повідомленнями, наразі призупинені.

 

Заяви пітуна, а також залучення комплексу до навчань із застосуванням ядерних сил можуть свідчити про те, що «Циркон», окрім виконання завдань зі звичайною бойовою частиною, розглядається і як засіб доставки ядерної зброї. Однак підтверджень того, що ці ракети фактично розгорнуті з ядерними бойовими частинами, наразі немає.

 

Від інших російських ракет подвійного призначення — протикорабельних і для ураження наземних цілей — «Циркон» відрізняється не лише максимальною дальністю польоту, яка, за заявами, перевищує 1000 км, а й тим, що його характеризують як гіперзвукову ракету. За загальноприйнятим визначенням це означає здатність маневрувати в атмосфері, тривалий час підтримуючи швидкість понад 5 Махів, що суттєво ускладнює її перехоплення. Саме ця заявлена властивість забезпечила «Циркону» місце серед широко рекламованих Росією «новітніх видів озброєння», які, за задумом, мають завдяки передовим технологіям долати або обходити західні системи протиракетної оборони.

 

Бойове хрещення

 

Перший випадок бойового застосування «Циркона», ймовірно, мав місце наприкінці 2023 або на початку 2024 року. Подальші пуски з території окупованого Криму залишалися поодинокими й, можливо, мали експериментальний характер. Ситуація суттєво змінилася у 2026 році, коли інтенсивність застосування «Цирконів» значно зросла: за повідомленнями України, окремі ракетні удари включали до восьми таких ракет. Крім того, за наявними даними, ри-фи почала запускати «Циркони» і з наземних пускових установок, розгорнутих у Курській області.

 

За даними Повітряних сил України, станом на 16 червня 2026 року ри-фи застосувала проти України близько 46 ракет «Циркон». Стверджується, що перехопити вдалося приблизно 41 % запущених ракет цього типу, що навіть перевищує ефективність перехоплення російських квазібалістичних ракет «Іскандер-М».

 

Зростання масштабів застосування «Циркона» може свідчити не лише про технічне вдосконалення цієї системи, а й про збільшення її запасів. За даними Головного управління розвідки України, кількість ракет «Циркон» у російських арсеналах зросла приблизно з 40 одиниць у квітні 2024 року до близько 230 у квітні 2026-го. Імовірно, таке нарощування виробництва мало свою ціну. Згідно з російськими документами, які проаналізували українські медіа, «Циркон» є найдорожчою російською ракетою зі звичайною бойовою частиною після комплексу «Арєшнік»: вартість однієї ракети, за наявними даними, перевищує 5 млн доларів США.

 

Незрозуміла траєкторія польоту

 

Незважаючи на відсутність незалежно підтверджених даних щодо характеристик «Циркона», Росія оприлюднила низку відомостей про траєкторію його польоту. пітун заявляв, що ракета здатна розвивати швидкість до 9 Махів. Коментуючи випробування 2020 року, начальник генерального штабу Валерій Ґєрасімов повідомив, що ракета подолала 450 км за 4,5 хвилини, досягнувши максимальної висоти 28 км, а її пікова швидкість перевищила 8 Махів.

 

Наявні у відкритому доступі українські оцінки характеристик «Циркона» залишаються фрагментарними, а подекуди й суперечливими. Водночас можна виокремити кілька важливих моментів. Деякі українські джерела стверджують, що ракета має дуже нерівномірний профіль швидкості. За даними однієї газетної публікації з посиланням на неназвані джерела, «Циркон» летить зі швидкістю приблизно 5,5 Маха, під час наближення до району цілі короткочасно прискорюється до 7,5 Маха, а перед ураженням цілі сповільнюється приблизно до 4,5 Маха. Твердження про зниження швидкості на кінцевій ділянці траєкторії повторювали й інші джерела, зокрема представник Повітряних сил України, який припустив, що уповільнення ракети до 4,5 Маха створює можливість для її перехоплення спеціалізованими протиракетами, такими як Patriot PAC-3. Деякі українські медіа також повідомляли, що траєкторія польоту «Циркона» принаймні частково має балістичний характер.

 

Загадкова система

 

Попри дедалі активніше бойове застосування в Україні та важливе місце у російській стратегічній риториці, «Циркон» залишається однією з найменш вивчених російських ракетних систем. Досі не існує єдиної думки щодо того, до якого саме класу належить ця ракета, а також щодо тісно пов'язаного з цим питання про тип її силової установки.

Найпоширеніша версія полягає в тому, що «Циркон» є гіперзвуковою крилатою ракетою з повітряно-реактивним двигуном. Це означало б, що козломорді опанували надзвичайно складну технологію прямоточного повітряно-реактивного двигуна з надзвуковим горінням (scramjet), яка є необхідною для створення гіперзвукових літальних апаратів із повітряно-реактивною силовою установкою. Уявлення про «Циркон» як про гіперзвукову крилату ракету непрямо підтримується й досить сумнівними ілюстративними матеріалами: публікації про цю ракету регулярно супроводжуються зображеннями американського експериментального літального апарата Boeing X-51 Waverider, оснащеного двигуном типу scramjet.

 

Друга інтерпретація полягає в тому, що «Циркон» може бути не справді гіперзвуковою, а лише надзвуковою ракетою з дуже великою швидкістю польоту. У такому разі вона могла б використовувати звичайний прямоточний повітряно-реактивний двигун (ramjet), технологією якого ри-фи володіє вже давно. Згідно з цією версією, «Циркон» може бути подальшим розвитком протикорабельної крилатої ракети П-800 «Онікс», також розробленої НВО машинобудування та оснащеної прямоточним двигуном і призначеної для ураження як морських, так і наземних цілей.

 

Третя теорія припускає, що «Циркон» узагалі не є крилатою ракетою, а належить до квазібалістичних ракет. Така система використовувала б ракетний, а не повітряно-реактивний двигун і рухалася б непередбачуваною траєкторією переважно або повністю в межах атмосфери, поєднуючи ділянки активного польоту з працюючим двигуном і безмоторного планерування.

 

Складаючи пазл

 

Попри брак офіційної інформації про «Циркон», у відкритому доступі насправді є достатньо матеріалів, які дають змогу здійснити детальніший аналіз цієї системи. До них належать відомості про організації, що брали участь у її проєктуванні та розробці, значною мірою відцензуровані відеозаписи пусків, оприлюднені Росією зображення окремих елементів ракети, а також фотографії її уламків, знайдених на території України.

 

Серед доступних доказів є також низка патентів, які можна пов'язати з «Цирконом», зіставивши їх із уламками ракети, знайденими в Україні. У кількох із цих патентів одним зі співавторів зазначений Алєксандр Дєргачьов із НВО машинобудування, що може свідчити про його вагомішу роль у програмі, ніж вважалося раніше. Ще у 2016 році Дєргачьов виклав бачення НВО машинобудування щодо перспективних гіперзвукових протикорабельних ракет у статті, опублікованій у російському військовому журналі. Згодом йому було присвоєно звання гєроя труда за нерозголошені заслуги, а у 2026 році він став виконувачем обов'язків генерального директора НВО машинобудування.

 

Тверді докази й державні нагороди

 

Перший спосіб визначити тип силової установки «Циркона» полягає у встановленні виду палива, яке використовується на його маршовому ступені. Теоретично рідке паливо може застосовуватися для всіх трьох можливих типів рушійних установок. Використання твердого палива узгоджується як із ракетним двигуном, так і зі звичайним прямоточним повітряно-реактивним двигуном (ramjet), але є вагомим аргументом проти використання двигуна з надзвуковим горінням (scramjet). Хоча твердопаливні scramjet-двигуни є предметом наукових досліджень, ці роботи поки що перебувають на експериментальній стадії. Саме тому більшість програм зі створення scramjet зосереджена на використанні рідкого водню або рідких вуглеводневих палив.

 

У публікаціях про «Циркон» часто стверджується, що ракета використовує перспективне рідке паливо «Децілін-М». Однак уважніший аналіз показує, що такі твердження ґрунтуються на взаємному цитуванні та змішуванні різних повідомлень. У 2015 році один із російських військових посадовців заявив, що в країні ведуться роботи над новим видом палива, яке має збільшити дальність польоту стратегічних крилатих ракет, а також над іншим видом палива, призначеним для гіперзвукових ракет. Через рік він уточнив, що нове паливо під назвою «Децілін-М» збільшує дальність польоту наявних крилатих ракет на 250–300 км. Після цього різні засоби масової інформації поєднали ці два повідомлення з першими відомостями про випробування «Циркона», які з'явилися приблизно в той самий час. Відтоді цей украй спекулятивний висновок неодноразово повторювався.

 

Водночас новіші й безпосередньо пов'язані з «Цирконом» дані свідчать на користь використання твердого палива. У 2023 році російський уряд присвоїв Юрію Мілєхіну звання гєроя труда. Мілєхін очолює провідного російського розробника рецептур твердого ракетного палива — федеральний центр подвійних технологій «Союз». Державні ЗМІ повідомили, що відповідний указ відзначав його роль у створенні для ракети «Циркон» нового високоенергетичного композиційного твердого палива з використанням енергетичного зв'язувального компонента. У своїй промові Мілєхін зазначив, що тверді палива, розроблені центром «Союз», забезпечують «високі бойові можливості наших твердопаливних ракетних комплексів, зокрема гіперзвукових».

 

Відсутній повітрозабірник

 

Повітряно-реактивні двигуни, як звичайні ramjet, так і scramjet, потребують наявності повітрозабірника, інтегрованого в конструкцію ракети. Проте у випадку «Циркона» жодного такого повітрозабірника достовірно виявити не вдалося.

 

Теоретично повітрозабірник міг би розташовуватися або на корпусі ракети, або в її носовій частині. Однак російські відеозаписи пусків «Циркона», а також фотографії уламків, знайдених в Україні, свідчать, що корпус маршового ступеня являє собою трубчасту конструкцію з намотаного композиційного матеріалу без будь-яких помітних ознак повітрозабірника.

 

Відсутність видимого повітрозабірника на корпусі породила припущення, що «Циркон» може використовувати кільцевий повітрозабірник у носовій частині, подібний до того, який застосовано в ракеті П-800 «Онікс» або американському експериментальному проєкті Boeing HyFly. Однак патент на скидний носовий обтічник «Циркона», який містить зображення носової частини ракети, не демонструє жодного такого повітрозабірника. Крім того, хоча єдине російське відео пуску більш-менш нормальної якості було зняте зі значної відстані, на ньому також не видно жодних ознак повітрозабірника. У російському документальному фільмі, присвяченому «Циркону», було показано статичні випробування носової частини ракети. Хоча цей вузол був закритий поліетиленовими пакетами та малярним скотчем, його контури також не свідчать про наявність повітрозабірника.

 

З огляду на схильність НВО машинобудування до нестандартних і складних інженерних рішень, не можна повністю виключати можливість застосування нетрадиційної конструкції повітрозабірника, яка не є очевидною при зовнішньому огляді. Водночас відсутність будь-яких видимих ознак повітрозабірника все ж схиляє шальки терезів на користь версії про використання силової установки, що не потребує атмосферного повітря.

 

Квазібалістичне коріння

 

Окрім участі в розробці радянських міжконтинентальних балістичних ракет, НВО машинобудування найбільш відоме багаторічним досвідом створення надзвукових протикорабельних ракет із повітряно-реактивними двигунами. На перший погляд, така інституційна спадщина могла б свідчити про те, що будь-яка нова система розвиватиметься саме цим технологічним шляхом. Однак існують ознаки того, що підприємство протягом тривалого часу також працювало над концепціями квазібалістичних протикорабельних ракет.

 

Ще у 1999 році підприємство подало патент на двоступеневу твердопаливну протикорабельну ракету, яка мала летіти квазібалістичною траєкторією. Стартовий ступінь виводить ракету на висхідну балістичну траєкторію. На низхідній ділянці польоту ракета переходить у пологе планерування. Двигун другого ступеня вмикається у вибраний залежно від завдання момент: або безпосередньо перед підльотом до цілі для досягнення максимальної швидкості на кінцевій ділянці траєкторії, або раніше — для збільшення максимальної дальності польоту. Хоча описана в патенті ракета була значно легшою, мала меншу дальність польоту й нижчу швидкість, ніж «Циркон», сам патент свідчить, що НВО машинобудування ще тоді досліджувало концепцію протикорабельних ракет, які поєднують частково балістичну траєкторію з чергуванням ділянок активного польоту та планерування.

 

Концептуальні роботи над такими системами тривали й надалі, охоплюючи проєкти зі значно вищими характеристиками. У 2011 році підприємство подало патент на маневрену квазібалістичну систему, призначену для польоту на великих надзвукових і гіперзвукових швидкостях на висотах понад 20 км. Оснащена незвичайною конформною радіолокаційною станцією, ця система, згідно з описом, була придатною для ураження як наземних, так і морських цілей.

 

Промовисті уламки

 

Мабуть, найвагоміші докази щодо типу силової установки «Циркона» походять із уламків ракети, знайдених в Україні. Серед фрагментів, продемонстрованих журналістам фахівцями Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ), є круглий металевий вузол, який дуже нагадує передню кришку корпусу твердопаливного ракетного двигуна. На цьому елементі відсутній центральний повітрозабірник, який був би необхідний у разі використання твердопаливного прямоточного повітряно-реактивного двигуна. Інші фрагменти з тієї ж колекції уламків, а також обставини їхнього виявлення, переконливо свідчать, що цей вузол належав саме маршовому (другому) ступеню ракети, а не її стартовому прискорювачу.

 

Цей елемент не лише відповідає загальним конструктивним ознакам твердопаливних ракетних двигунів, а й може бути пов'язаний із конкретними розробками НВО машинобудування. У 2019 році Дєргачьов спільно з інженерами НВО «Іскра» — провідного російського конструкторського бюро у сфері твердопаливних ракетних двигунів — подав серію з трьох патентів, присвячених конструкції твердопаливного ракетного двигуна.

 

У цих патентах описано двигун із подовженим газоводом, що дає змогу розмістити приводи аеродинамічних рулів. Конструкція також розрахована на витримування польоту в неактивному стані, що переконливо свідчить про її призначення для використання на верхньому (маршовому) ступені ракети.

 

Особливо показовим є те, що характерний фланцевий вузол, який з'єднує металеве сопло з композитним корпусом двигуна, дуже точно відповідає фланцевому з'єднанню, яке видно на елементі, знайденому серед уламків «Циркона» в Києві.

 

Спектр маневреності

 

У сукупності наявні докази переконливо свідчать, що «Циркон» є не гіперзвуковою крилатою ракетою, а маневреною квазібалістичною системою з ракетною силовою установкою. Таке трактування також узгоджується з відносно раннім прийняттям «Циркона» на озброєння, оскільки розробка квазібалістичної системи є менш складним завданням, ніж створення гіперзвукової крилатої ракети зі прямоточним повітряно-реактивним двигуном надзвукового горіння (scramjet). Це також допомагає пояснити значні коливання швидкості, зафіксовані в Україні, що є характерною ознакою квазібалістичних ракет, які поєднують відносно коротку активну ділянку польоту з подальшим планеруванням, під час якого швидкість поступово зменшується.

 

Помітне розходження між поширеним уявленням про «Циркон» як гіперзвукову крилату ракету та його ймовірною справжньою природою як квазібалістичної ракети можна пояснити кількома чинниками. З одного боку, важливу роль відіграє інформаційно-стратегічний аспект. Невизначеність, створена російською секретністю, дозволила широкій аудиторії повірити, що «Циркон» є значно досконалішою системою, ніж це випливає з наявних доказів. Таке сприйняття, своєю чергою, підтримує наратив про те, що москва випереджає Сполучені Штати у гіперзвуковій гонці озброєнь. Небажання ри-фи оприлюднювати детальніші зображення цієї ракети, що різко контрастує з демонстрацією інших ракетних систем, таких як «Кинджал», принаймні частково може пояснюватися прагненням підтримувати саме таке уявлення.

 

З іншого боку, було б помилкою зводити «Циркон» лише до пропагандистського інструмента. Передусім тому, що надто спрощений поділ на гіперзвукові та негіперзвукові системи, який лежить в основі більшості популярних публікацій, не відображає значно складнішої природи гіперзвукового польоту. Насправді правильніше говорити про спектр маневреності, у якому системи розрізняються за ступенем і тривалістю маневрування, яке вони здатні підтримувати на гіперзвукових швидкостях, а не за бінарними категоріями. Навіть якщо квазібалістична ракета не належить до найвищого рівня цього спектра, який представляють гіперзвукові крилаті ракети, вона все одно може суттєво ускладнити завдання перехоплення.

 

Поступове просування вгору цим спектром маневреності, фактично, є цілком раціональним шляхом розвитку. Створення проміжної системи, такої як маневрена квазібалістична ракета, дозволяє державам отримати боєздатний зразок значно раніше, ніж у разі спроби одразу створити систему найвищого рівня. Водночас розробка таких проміжних систем забезпечує накопичення досвіду й розвиток ключових технологій, які згодом можуть бути використані для створення більш досконалих зразків, зокрема у сферах теплового захисту, матеріалознавства та високоточного термінального наведення в умовах гіперзвукового польоту. Японська ракета Hyper Velocity Gliding Projectile (HVGP) та іранська серія Fattah є прикладами саме такого поетапного підходу до розвитку, коли початкова система, що перебуває ближче до балістичного кінця спектра, у майбутньому має поступитися місцем конструкції, яка буде ближчою до гіперзвукової крилатої ракети або планерного гіперзвукового бойового блока.

 

Росія може рухатися подібним шляхом. У своїй статті 2016 року, присвяченій цілям розвитку майбутніх російських протикорабельних ракет, Дєргачьов згадував не лише використання більш потужних ракетних двигунів, а й прагнення створити прямоточні повітряно-реактивні двигуни з надзвуковим горінням (scramjet), здатні підтримувати політ на швидкостях щонайменше Мах 6. НВО машинобудування подало щонайменше один концептуальний патент на проєкт гіперзвукової крилатої ракети з відокремлюваним scramjet-двигуном. Таким чином, у середньо- та довгостроковій перспективі «Циркон» може зрештою виявитися проміжним етапом на шляху до більш досконалих гіперзвукових технологій.

 

Наразі, однак, лаптєстан ще не має на озброєнні справжньої гіперзвукової крилатої ракети. «Циркон» натомість, імовірно, є менш складною, але все ж оперативно значущою квазібалістичною системою.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783