Як удосконалюються ракети KN-23/24

 

OSINTер Vann H. van Diepen кілька днів тому опублікував цікавий матеріал, присвячений застосуванню північнокорейських балістичних ракет проти України та гіпотетичному їх удосконаленню.

 

«Північнокорейські твердопаливні, мобільні балістичні ракети малої дальності KN-23 [про них я вже колись розповідав] застосовуються у російсько-українській війні щонайменше з грудня 2023 року – як російськими силами, так, імовірно, протягом певного часу одним із власних ракетних підрозділів Північної Кореї. Обмежена інформація з відкритих джерел, майже вся отримана від українських урядових структур, свідчить, що спочатку KN-23 мали проблеми з надійністю та точністю. Згідно з новішими повідомленнями, згодом обидві проблеми, схоже, були усунуті, причому неодноразово висловлювалися припущення, що російська допомога сприяла підвищенню точності ракет.

 

Із цих двох заявлених проблем проблеми з точністю видаються більш достовірними з огляду на джерела, на яких вони ґрунтуються. Також цілком імовірно, що росія надала технічну допомогу для їх усунення. Найімовірніший сценарій полягає в тому, що можливість KN-23 отримувати супутникові корекції, подібні до GPS, спочатку блокувалася українськими засобами радіоелектронної боротьби, а згодом росія допомогла північнокорейцям подолати цю проблему. Тобто, ймовірно, йдеться не про масштабніше вдосконалення точності ракети.

 

Повідомлення про те, що росія застосувала окремі технологічні рішення KN-23 у власних аналогічних ракетах «Іскандер», видаються правдоподібними тією мірою, якою йдеться про вдосконалення окремих аспектів виробництва ракет. Водночас менш правдоподібними є твердження щодо можливого усунення недоліків «Іскандера», пов'язаних із подоланням протиракетної оборони або кінцевою ділянкою наведення його системи управління.

 

Найбільш значущі вдосконалення ракети KN-23, а особливо способів застосування північнокорейських мобільних ракетних комплексів, імовірно, стали результатом участі північнокорейців у російському застосуванні KN-23, спостереження за загальними діями російських мобільних ракетних підрозділів в умовах протидії української протиракетної оборони та контрударів, а також експлуатації власного північнокорейського ракетного підрозділу KN-23 в Росії в умовах подолання тих самих викликів. Хоча це не доведено, імовірно, такий досвід сприяв підвищенню характеристик KN-23 та вдосконаленню її виробництва, а також посиленню спроможності північнокорейських мобільних ракетних сил діяти в умовах війни. Це означає, що північнокорейські ракети театру воєнних дій у будь-якому майбутньому конфлікті на Корейському півострові, ймовірно, будуть ефективнішими, ніж до початку війни в Україні, — як за здатністю завдавати ураження, так і за живучістю. Водночас ступінь цього вдосконалення залишається невизначеним.

 

Джерела

 

У відкритому доступі є обмежена інформація про характеристики KN-23 під час війни проти України та про модифікації, спрямовані на їхнє покращення. Майже вся ця інформація походить від українських урядових структур, переважно військової розвідки, а іноді — від органів державної прокуратури. Український уряд, очевидно, має доступ до даних радіолокаційного стеження та уламків KN-23 після ракетних ударів, а також до будь-якої інформації, яку він отримує від США та інших партнерів. Імовірно, він також має певний розвідувальний доступ до операцій Росії, пов'язаних із KN-23, і, можливо, навіть до діяльності північнокорейців у Росії.

 

З іншого боку, Київ також має цілком зрозумілі мотиви формувати свої публічні заяви таким чином, щоб вони сприяли досягненню цілей воєнної політики, зокрема отриманню або збереженню підтримки з боку Південної Кореї, США та інших країн, стурбованих північнокорейською загрозою. Обмежений обсяг доступної інформації та вузьке коло її джерел необхідно враховувати під час оцінювання застосування KN-23 проти України, ракетного співробітництва між Росією та Північною Кореєю, а також пов'язаних із цим наслідків.

 

Надійність

 

У березні 2024 року український прокурор повідомив, що на той час по Україні було запущено близько 50 ракет KN-23/24, але «було багато повідомлень про вибух ракети в польоті». У травні 2024 року Офіс Генерального прокурора України повідомив, що «близько половини північнокорейських ракет», запущених із території Росії в період із грудня 2023 року до кінця лютого 2024 року, «збилися з запрограмованої траєкторії та вибухнули в повітрі». Такий показник відмов разюче відрізняється від того, що спостерігалося під час запусків KN-23 у Північній Кореї: усі 19 ракет KN-23, запущених із травня 2019 року до листопада 2024 року, – як у рамках випробувань, так і під час навчальних пусків військових підрозділів – очевидно, досягли цілі. Офіс прокуратури, нетехнічна за своїм характером організація, очевидно, визначав несправні ракети як KN-23 «за їхніми траєкторіями польоту, швидкістю та місцями запуску» (українські військові повинні мати такі дані), а причиною їхнього «вибуху в повітрі» вважав відсутність уламків у місці падіння, які можна було б знайти.

 

З огляду на історію запусків у Північній Кореї, яка включала й навчальні пуски штатними військовими підрозділами, малоймовірно, що значна кількість відмов KN-23 у польоті під час запусків із росії була спричинена системними проблемами або низькою якістю виробництва. Оскільки це були перші бойові пуски цієї іноземної ракетної системи російськими військовими, певну роль могла відіграти недостатня підготовка операторів та відсутність досвіду. Також незрозуміло, наскільки Офіс Генерального прокурора був обізнаний щодо перехоплень цих KN-23 українськими ракетами комплексів Patriot, які почали надходити в Україну у квітні 2023 року. Деякі KN-23, що наближалися до цілей, могли також відхилятися від курсу через успішне придушення їхніх систем наведення засобами української радіоелектронної боротьби.

У будь-якому разі після травня 2024 року більше не з'являлося повідомлень про проблеми з надійністю KN-23 у польоті під час застосування проти України, як і про внесення до KN-23 модифікацій, пов'язаних із підвищенням надійності. Таким чином, якщо проблема з надійністю справді була значною, схоже, її було усунуто.

 

Точність ракет

 

У більшості перших повідомлень про проблеми з характеристиками KN-23 в Україні йшлося про низьку точність. У лютому 2024 року Генеральний прокурор України заявив, що лише дві з 24 KN-23/24, нещодавно застосованих проти України, були «відносно точними», якщо судити з їхньої близькості до військових цілей. Північнокорейське походження ракет було встановлено за уламками в місцях падіння та їхніми «характерними траєкторіями польоту». У грудні 2024 року Головне управління розвідки Міністерства оборони України повідомило, що застосовані для ударів KN-23 «ґрунтуються на застарілих технологіях», які впливають на їхню точність.

 

Однак із лютого 2025 року почали з'являтися повідомлення про підвищення точності KN-23. За словами «двох високопоставлених українських джерел», кругове ймовірне відхилення «раптово» покращилося — з 1000–3000 м до 50–100 м. (Окремо керівник української військової розвідки заявив, що раніше точність становила 500–1500 м.) Підвищення точності спостерігалося «в усіх понад 20 північнокорейських балістичних ракетах, які вразили Україну протягом останніх кількох тижнів», — після «місяців неточних запусків». Ця оцінка «ґрунтувалася на тому, де падали ракети — ідентифіковані як північнокорейські за результатами дослідження місць вибухів — відносно передбачуваної цілі поблизу».

 

Очевидно, українцям було б складно визначити точну точку прицілювання північнокорейських KN-23, особливо з огляду на маневрові можливості цієї ракети. Крім того, росія явно завдає ударів не лише по конкретних військових об'єктах, а й по міських районах та цивільному населенню. Навіть під час ураження точкових цілей існують тактичні обставини, за яких доцільним може бути стрільба з упреждением — тобто наведення ракети на місце, що не збігається безпосередньо з ціллю. Перехоплення ракет засобами протиракетної оборони, які не знищили ракету, може призвести до її падіння далеко від початково визначеної цілі, як і маневри ракети для ухилення від перехоплення. Засоби радіоелектронної боротьби, що впливають на ракети в польоті, також можуть спричинити промах. Попри це, різниця у 450–2950 м між оціненою раніше та пізніше точністю є достатньо великою, щоб вважати проблему з точністю достовірною.

 

У повідомленнях про точність KN-23 зазвичай не пояснюється причина проблеми, окрім посилань на «застарілі технології». Найбільш пряме пояснення полягає в тому, що під час запусків по Україні у 2023–2024 роках ракети використовували лише інерційну систему наведення. Це відповідало б точності на рівні щонайменше 500–1500 м, а також іще гіршій точності в міру маневрування KN-23 або наближення до її максимальної підтвердженої дальності 800 км. Використання лише інерційної системи наведення також узгоджується з поясненням проблеми з точністю через «застарілі технології».

 

Найімовірніша причина, чому KN-23 могли покладатися лише на чисто інерційну систему наведення, полягає в тому, що українські засоби радіоелектронної боротьби позбавляли ракети доступу до супутникових навігаційних систем, як це, за повідомленнями, відбувається з деякими російськими балістичними ракетами «Іскандер» і «Кинджал», подібними до KN-23 (конкретний спосіб наведення KN-23 у відкритих джерелах не розкривається, але використання супутникової навігації як допоміжного засобу часто розглядається як можливий варіант). За даними дослідження французького аналітичного центру, опублікованого в січні 2023 року — задовго до відправлення KN-23 в росію восени 2023 року, — відновлення доступу до супутникових навігаційних корекцій могло б забезпечити KN-23 точність на рівні 35–90 м. Дослідження ґрунтувалося на аналізі воронок від ударів KN-23/24 по невеликому острову, який північнокорейці використовують як полігон для ураження цілей. Це узгоджується з повідомленнями українських джерел про точність «вдосконалених» KN-23 на рівні 50–100 м. Отже, якщо наведені вище припущення щодо причин заявлених проблем із точністю KN-23 та способу їх усунення правильні, точніше буде говорити, що точність KN-23 в Україні була «відновлена», а не «покращена», хоча стійкість систем наведення KN-23 до впливу засобів радіоелектронної боротьби при цьому була б підвищена.

 

Російські вдосконалення для Північної Кореї?

 

Хоча українські джерела не вказують конкретно, які саме заходи були вжиті для підвищення (або відновлення) точності KN-23, вони стверджують, що вдосконалення стали результатом внесення до північнокорейських ракет рекомендацій або технічної допомоги з боку росії.

·                У лютому 2025 року керівник української військової розвідки повідомив, що «російські ракетні фахівці внесли технічні модифікації, усунувши проблему» — майже дослівно ті самі слова були використані у звіті від травня 2025 року, де вони приписуються «державі — учасниці MSMT [Багатосторонньої групи з моніторингу санкцій]» (Україна не є членом MSMT, але могла передати інформацію державі-учасниці, наприклад Південній Кореї, ЗМІ якої проводили інтерв'ю в лютому 2025 року);

·                У червні 2025 року керівник української військової розвідки заявив, що підвищення точності є «результатом спільної роботи російських і північнокорейських фахівців»;

·                У звіті за травень 2026 року без зазначення джерела стверджувалося, що «принаймні один тип нещодавно випробуваної [північнокорейської] ракети» раніше був переданий росії, де його «вдосконалили за кількома напрямами», після чого, як повідомлялося, знання про виробництво модернізованих ракет було передано назад до Північної Кореї;

·                У звіті за липень 2026 року, джерелом якого, очевидно, були «анонімні джерела в українській військовій розвідці», стверджувалося, що «російські інженери отримали можливість випробовувати та вдосконалювати» KN-23 «проти реальних українських цілей щоночі, а отримані в результаті вдосконалення одразу передавалися назад до північнокорейської ракетної програми»;

·                В іншому повідомленні за липень 2026 року без зазначення джерела стверджувалося, що «російські ракетні фахівці, інтегровані в цю програму, аналізували телеметрію кожного бойового запуску — реальні дані про політ, які Північна Корея ніколи не могла отримати під час випробувань на власній території, — та виявляли недоліки системи наведення, відповідальні за помилки». На цій підставі у повідомленні стверджувалося, що «росія перетворила війну в Україні на програму бойового випробування ракетних сил Північної Кореї, а вдосконалені конструкції надходять назад до Пхеньяна».

 

Цілком можливо, що російські ракетні фахівці проаналізували та діагностували очевидні проблеми KN-23 із точністю, розробили спосіб їх усунення та передали його Північній Кореї, яка потім використала це рішення для модернізації ракет, що вже перебували на озброєнні, а також у майбутньому виробництві. Не виключено й інший варіант: проблему виявили самі північнокорейці, а росіяни розробили спосіб її усунення.

 

Якщо, як припускається вище, справжня проблема з точністю була пов'язана з придушенням системи супутникової навігаційної корекції KN-23, росія мала б хороші можливості для розроблення способу її усунення. росія має значний досвід у галузі систем наведення балістичних ракет, супутникових навігаційних технологій (зокрема експлуатує власну систему ГЛОНАСС, аналог GPS) та радіоелектронної боротьби — наприклад, придушення та спуфінгу GPS, у тому числі під час війни проти України. росії також необхідно було б вирішувати проблему українського придушення власних ракет, подібних до KN-23, — «Іскандерів» і «Кинджалів», — а відповідні рішення вона могла б передати північнокорейцям.

 

Така російська допомога видається більш правдоподібною, ніж непідтверджені твердження про «програму бойового випробування ракетних сил Північної Кореї». Наприклад, малоймовірно, що росія «аналізувала телеметрію кожного бойового запуску». Бойові ракети, як правило, не оснащуються телеметричними системами, які відстежують різні параметри поведінки ракети та передають їх розробникам. Причина полягає в тому, що телеметричне обладнання забирає масу та простір, які можна було б використати для бойового навантаження та інших військових функцій; його передача сигналів створює для противника радіомаяк, за яким можна відстежувати місцезнаходження ракети, а діагностичні дані про політ уже розгорнутих систем, що перебувають в експлуатації (на відміну від систем, які ще розробляються), зазвичай не дають жодних переваг, здатних компенсувати ці недоліки.

 

Російські вдосконалення для росії?

 

Також з'являлися повідомлення у пресі про те, що росія почала використовувати окремі елементи північнокорейських ракетних технологій у власній балістичній ракеті «Іскандер», подібній до KN-23. Вони ґрунтуються на такому описі в пресі брифінгу українського дослідника військових технологій, що відбувся в червні 2026 року:

«Росія модифікувала балістичну ракету “Іскандер-М” для подолання систем протиракетної оборони та адаптації виробництва до санкцій, зокрема шляхом інтеграції компонентів і технічних рішень північнокорейської KN-23.

 

Про це повідомив полковник Олександр Заруба, головний науковий співробітник Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки, під час заходу “Застосування російською федерацією засобів повітряного нападу проти цивільної інфраструктури: технічні та гуманітарні аспекти”, на якому був присутній кореспондент Militarnyi.

 

Зокрема, ракету оснащено оновленим модулем 9Б899, який на кінцевій ділянці польоту відстрілює хибні цілі, дипольні відбивачі та теплові пастки. Бортові системи адаптовані для роботи в режимі активного сканування та виявлення сліпих зон у зоні видимості радарів протиповітряної оборони. Програмне забезпечення регулярно оновлюється.

 

Нові версії ракети, вироблені після 2023–2024 років, використовують швидший процесор для обробки зображень, отриманих оптичною головкою самонаведення, що підвищує ймовірність розпізнавання, виявлення та ураження цілі.

 

Для нарощування виробництва до ракети “Іскандер-М” були інтегровані елементи й технічні рішення, що використовуються у північнокорейській KN-23».

 

Найбільш правдоподібним із цих тверджень є те, що росіяни отримали певний досвід від північнокорейського виробництва KN-23 і використали його для полегшення власного виробництва «Іскандерів». Логічно припустити, що в рамках закупівлі росією KN-23 для власного застосування проти України російські фахівці отримали доступ до інформації про виробництво KN-23 і навіть до самих заводів. Також цілком можливо, що росіяни виявили певні відмінності між власними та північнокорейськими виробничими процесами, які Москва вирішила запровадити у виробництві «Іскандерів».

 

Якщо ж інші твердження з брифінгу в липні 2026 року мали пов'язуватися саме з Північною Кореєю, а не стосувалися самостійно розроблених Росією вдосконалень «Іскандера», які були наведені разом із твердженнями про запозичення досвіду виробництва KN-23, вони видаються менш достовірними.

·                Заявлений як модернізований «модуль 9Б899» «Іскандера» є системою подолання протиракетної оборони балістичної ракети, яку вперше було ідентифіковано у відкритих джерелах у березні 2022 року — задовго до придбання Росією KN-23. Малоймовірно, що Північна Корея надала значний обсяг технологій для вдосконалення цієї системи «Іскандера», з кількох причин: росія має досвід створення засобів подолання протиракетної оборони ще з 1960-х років, тоді як наявність таких засобів на північнокорейських ракетах не підтверджена; росія експлуатує власні системи протиракетної оборони щонайменше з 1960-х років, тоді як Північна Корея не має таких систем; росія має значно краще оснащені вимірювальною апаратурою ракетні полігони для оцінювання ефективності засобів подолання ПРО, ніж Північна Корея; крім того, росія експлуатує «Іскандер» із 2006 року і застосовує його проти України від самого початку вторгнення в лютому 2022 року. Отже, росія має значно більший бойовий досвід застосування цієї ракети та її засобів подолання ПРО, а також протидії українській протиракетній обороні, ніж Північна Корея.

·                З аналогічних причин малоймовірно, що Північна Корея надала значні технології для вдосконалення радіолокаційних можливостей «Іскандера» та його оптичної системи кінцевого наведення.

 

Північнокорейські вдосконалення для Північної Кореї?

 

Окрім будь-яких технічних напрацювань, отриманих Північною Кореєю від росії, дуже ймовірно, що Пхеньян інтегрував у власне ракетне виробництво та діяльність мобільних ракетних підрозділів власний досвід, безпосередньо отриманий під час застосування KN-23 проти України, а також унаслідок спостереження за діями російських мобільних ракетних підрозділів у війні проти України загалом. У відкритих джерелах немає безпосередніх повідомлень про те, що це відбулося, або про характер внесених змін. Проте це логічне припущення з огляду на велику кількість KN-23, витрачених під час війни проти України (за повідомленнями, до вересня 2025 року росії було передано близько 250 KN-23/24), необхідність для KN-23 в Україні протистояти перехопленням засобами протиракетної оборони та контрударам, з якими сама Північна Корея раніше не стикалася, ймовірну присутність північнокорейських фахівців, які допомагали з експлуатацією російських KN-23, а також направлення північнокорейських бойових підрозділів для підтримки російських наземних операцій.

 

Ще важливішим потенційним джерелом удосконалення ракети KN-23 та діяльності північнокорейських мобільних ракетних підрозділів могло бути направлення Пхеньяном власного підрозділу KN-23 до росії, яке, за повідомленнями, тривало з листопада 2023 року до грудня 2025 року. У травні 2026 року сторонній аналіз, на який в інших джерелах майже не звернули уваги, виявив згадки про цей підрозділ у матеріалах Корейського центрального інформаційного агентства та Корейського центрального телебачення про новий музей у Пхеньяні, відкритий на честь відправлення північнокорейських бойових підрозділів до росії.

 

Аналіз музейної експозиції свідчить про те, що «підрозділ ракет Hwasongpho та протитанкових керованих ракет» (Північна Корея використовує позначення Hwasongpho [також Hwasong] для більшості своїх наземних балістичних ракетних систем) здійснював пуски балістичних ракет у рамках війни.

Отже, північнокорейський ракетний підрозділ, який, згідно із заявою української військової розвідки у серпні 2026 року, нині перебуває на етапі розгортання в Росії, фактично є повторним розгортанням.

 

Наслідки

 

Окрім імовірного підвищення стійкості системи наведення KN-23 до впливу засобів радіоелектронної боротьби (або, можливо, якогось іншого вдосконалення системи наведення), інформація з відкритих джерел не дає змоги визначити конкретні переваги, які північнокорейські мобільні ракетні сили отримали завдяки застосуванню KN-23 у війні проти України.

 

Однак логічно припустити, що Північна Корея з високою ймовірністю використала доступ до інформації про застосування росією ракет KN-23 та «Іскандер» проти України — і особливо досвід власного, очевидно, застосування ракетного підрозділу у цій війні — для підвищення характеристик KN-23 і вдосконалення її виробництва, а також для підвищення спроможності своїх мобільних ракетних сил діяти в умовах війни.

 

Отже, у будь-якому майбутньому конфлікті на Корейському півострові ракетні сили Північної Кореї, ймовірно, будуть ефективнішими, ніж до початку війни проти України, — як за здатністю завдавати ураження, так і за живучістю. Водночас ступінь цього вдосконалення залишається невизначеним».

 

Оригінальний текст опублікований тут.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783