Про життя, летунство та інші дрібниці

  Двомісний "Саеге ІІ" «Азарахш», «Саеге», «Сімург», «Косар»... З кінця 1990-х ці назви одна за одною з’являються в інформаційному просторі, символізуючи собою потуги іранських інженерів створити власний мисливець. Та навіть неозброєне око легко впізнає в усіх цих літаках переробки американських F -5 . Спробуємо розібратись, що ж криється за цими назвами.   «Азарахш» («Громовержець») – з’явився у 1997 році. За аеродинамічною схемою і силовою установкою цілком відповідає F -5 E . Встановлений російське бортове обладнання, в т.ч. радар. До 2001 року виготовили чотири екземпляри (за іншими даними – шість), які проходили випробування. У 2007 році заявлялось, що незабаром почнеться масовий випуск «Азаракша», але жодного підтвердження цьому немає. Ймовірно, справа не пішла далі тих 4-6 екземплярів, до того ж, не виготовлених «з нуля», а переобладнаних з F -5 E . "Азарахш"   «Саеге» («Удар блискавки») відрізняється від F -5 E суттєво переробленим хвостовим опере...

  Т-345А ПС Італії Легкий одномоторний реактивний навчально-бойовий літак S -211 був створений спеціально для експорту фірмою «СІАІ Марчетті», яка у 1997 р. увійшла до складу концерну «Аленія-Аермаккі» (а того пізніше поглинув концерн «Леонардо»). Машина задумувалася як доповнення до гвинтового літака SF -260 і пропонувалась не тільки як навчальна, але й як легкий штурмовик. Підсумком стало створення одного з найлегших у світі серійних реактивних навчально-бойових літаків. Проєктування почалось у 1976 р., а 10 квітня 1981 р. прототип S -211 впер ш е п і дня в ся в повітря . S -211 є одномоторним монопланом із крилом середнього розташування і нормальним хвостовим оперенням. Місця екіпажу в кабіні розташовані тандемом. Силова установка – ТРДД «Пратт енд Вітні Канада» JT 15 D - 4 C максимальною тягою 1135 кгс. Бортове обладнання складається із стандартного для навчально-бойових літаків набору навігаційної та радіоапаратури. В передній кабіні установлений коліматорний приціл. Озбро...

  Запорєбрікові пропагандони оголосили про передачу у війська нової партії машин комплексу управління вогнем артилерії «Планшет-М-ІР». На відміну від версії зразка 2022 р., яка використовує шасі бронеавтомобіля АМН-2 «Атлет» (похідного від «Тігра»), новий варіант базується на більшому і краще захищеному шасі КамАЗ-435029 «Патруль» (первісно це була машина для карателів росгвардії, я вже про неї розповідав ). Змін, однак, не обмежуються лише новим шасі – склад обладнання розширений за рахунок метеостанції.   "Планшет-М-ІР" зразка 2022 р. - на шасі "Атлета" і без метеостанції «Планшет-М-ІР» призначений для автоматизованої підготовки стрільби та управління вогнем реактивних систем залпового вогню, артилерійських та мінометних підрозділів, включаючи й групи мішаного складу. Він був розроблений на основі комплексу «Планшет-А», взятого на озброєння російської армії у 2019 році, і є його більш сучасною версією. Росіяни вказують, що «У порівнянні з існуючими комплексами...

Кі-10 2-го сентая. Манчжурія, 1938-1939 рр. Влітку 1938 року під впливом досвіду боїв у Китаї командування авіації Імператорської армії провело ґрунтовну реорганізацію своїх авіачастин. Замість колишніх хіко рентай (полків, зазвичай змішаного складу) і хіко дайтай (батальйонів, які зазвичай складалися з двох загонів) створювалися хіко сентай — авіаційні групи (термін «сентай» стосовно армійської авіації зазвичай перекладають не як «група», а як «полк»). Сентай були однорідними (мисливськими, бомбардувальними або розвідувальними) і комплектувалися, як правило, однотипною технікою. Зазвичай сентай включав два або три (рідше — чотири) тютая (загони або ескадрильї), кожен з яких поділявся на три сютая (ланки) по три літаки. З урахуванням управління (сентай хонбу) і резервних машин мисливський сентай у складі трьох загонів нараховував 36–42 літаки. До моменту реорганізації літаки Кі-10, крім частин, які воювали в Китаї, надійшли на озброєння одного загону 13-го хіко рентай у Японії, двох ...

На цьому фото кількаденної давності – достатньо рідкісний взірець озброєння ри-фи. Це самохідний ПТРК «Хризантема-С», або ж 9П157. Конкретно ця бойова машина – зі складу 810-ї бригади морської піхоти, сфотографована у Курській області.   Проєктування цього ПТРК почалось ще в 1990-х роках. Він використовує комбіновану систему наведення ракет: автоматичну радіолокаційну міліметрового діапазону та напівавтоматичну лазерну. Але є один нюанс – обидві системи наводять ракету в промені – радіо чи лазерному. Інакше кажучи, «Хризантема-С» може стріляти тільки прямим наведенням. Спосіб наведення, інноваційний для середини ХХ століття і в принципі придатний для другої її половини, зараз є цілком застарілим: за умов панування FPV -дронів та інших сучасних засобів ураження вивести самохідну пускову установку на пряме наведення означає неминуче і майже миттєве її знищення. Тобто, цей комплекс і в підметки не годиться сучасним ПТРК класу NLOS на кшталт ізраїльського Spike - NLOS чи північнокоре...

  Постачання Кі-10 до частин авіації Імператорської армії розпочалося навесні 1936 року. В першу чергу ними комплектувалися мисливські підрозділи, дислоковані в Японії та Маньчжурії, згодом – у Кореї та на Формозі (о. Тайвань). Процес переозброєння відбувався досить швидко, і до середини 1937 року більшість мисливських тютаїв (загонів) отримала нову матеріальну частину. Довго чекати на бойове хрещення не довелося. 7 липня 1937 року біля мосту Марко Поло (Лугоуцзяо) під Пекіном сталася перестрілка між китайськими та японськими частинами. Цей інцидент став поштовхом до початку повномасштабної й кривавої японо-китайської війни. Імператорська армія негайно почала стягувати резерви до кордону з Китаєм, а 15 липня було оголошено мобілізацію. Із частин, озброєних Кі-10, першим до району конфлікту прибув 1-й хіко дайтай (авіаційний батальйон) зі складу 16-го хіко рентая (авіаційного полку), що постійно дислокувався в Хайлані (Маньчжурія). Частина, яка включала два тютаї з Кі-10, іноді і...