Кораблі холодної війни: японські дестроєри, ч. 2 (класи "Аянамі", "Мурасаме", "Акідзукі")

 

"Таканамі"

Ну що ж, продовжимо розмову про японські дестроєри. Сьогодні – про кораблі трьох класів, які будувались за програми другої половин 1950-х років.

 

Планом розвитку флоту на 1954-1958 рр. передбачалось будівництво десяти дестроєрів: семи протичовнових (DDK; майбутній клас «Аянамі») і трьох ППО (DDA; майбутні «Мурасаме»). Після замовлення у 1953 р. перших двох дестроєрів класу «Харукадзе», наступного року зробили павзу, зосередившись на менших мисливцях на підводні човни. До будівництва дестроєрів повернулись 1955 р., коли профінансували перші чотири DDK (DDK103-106). 1956-го профінансували лише один DDA (DDA107), в 1957-му – три кораблі, у тому числі два DDA (DDA108, 109) і один DDК (DDК110), а у 1958 р. – два останніх DDК (DDК111, 112). Коли ж в процесі проєктування нових кораблів з’явилась оказія придбати ще два «позапланових» дестроєри за кошти американської програми військової допомоги, то їх вирішили витратити на протичовнові дестроєри, але з можливостями виконання функцій флагманів флотилій. Так з’явився клас «Акідзукі», який отримав бортові номери з префіксом DD (DD161, 162). Чому такі номери, що виділялись з загальної послідовності? Річ у тім, що ці дестроєри отримали формальні американські номери DD960 i DD961. Тож у Морських силах самооборони їм надали номери з шісткою посередині.

 

Замовлення на дюжину кораблів розподілили між вісьмома корабельнями. Велось воно досить високим темпом – час будівництва дестроєра не перевищував 20 місяців. У підсумку вся дюжина увійшла в стрій упродовж трьох років: 1958-й – чотири дестроєри класу «Аянамі», 1959-й – три «Мурасаме» і 1960-й – три «Аянамі» і два «Акідзукі».

 

Попри суттєві відмінності у озброєнні, обладнанні, силових установках, дестроєри усіх трьох класів мали спільну рису – корпус з довгим напівбаком (замість гладкопалубного на кораблях класу «Харукадзе»). Усі мали двовальну паротурбінну силову установку, потужність якої для кораблів класів «Аянамі» і «Мурасаме» становила 35000 к.с., а для «Акідзукі» – 45000 к.с., що забезпечувало усім кораблям максимальну швидкість 32 вуз. «Акідзукі» були суттєво більшими: водотоннажністю 2890 т, 118 м завдовжки і 12 м завширшки порівняно з, відповідно, 2500 т, 109,3 і 10,7 м для «Аянамі» та 2400 т, 109,7 і 11 м – для «Мурасаме». З погляду сучасності ці кораблі видаються крихітними: зараз їх віднесли б до корветів.

"Аянамі"

 

З огляду на протичовнове амплуа кораблі класу «Аянамі» отримали досить слабке артилерійське озброєння – три 76-мм спарені артустановки. Щоправда, самі артустановки були сучасними – скорострільними Mk 33. Їхнє виробництво налагодили в Японії, і вони стали дуже поширеними – Mk 33 встановили загалом на 44-х кораблях морських сил самооборони. Кораблі класу «Аянамі» обладнувались системою управління вогнем Mk 63 (такою ж, як на кораблях класу «Харукадзе» використовувалась для управління вогнем 40-мм автоматів) з радарами управління вогнем AN/SPG-34, встановленими на другій і третій баштах.

"Ісонамі"

 

«Аянамі» несли 533-мм чотиритрубний торпедний апарат НО-401 під торпеди «тип 54» (з чотирма запасними торпедами) і два 483-мм апарати для протичовнових торпед. Ці дестроєри стали першими японськими кораблями, які отримали на озброєння керовані протичовнові торпеди Mk 32. На останньому кораблі цього класу – «Макінамі» – замість 483-мм ТА встановили тритрубні 324-мм для досконаліших торпед Mk 44. На початку 1970-х років аналогічну заміну провели і на решті кораблів цього класу.

"Макінамі"

 

Первісно кораблі класу «Аянамі» планувалось озброїти реактивним бомбометом Mk 108 Weapon Alpha або ж британським бомбометом Squid. Передбачалось, що цей бомбомет буде встановлений на місці другої антрустановки, та ці плани так і не були реалізовані. Натомість дестроєри отримали два застарілих реактивних бомбомети Mk 15 Hedgehog, встановлені на палубі перед надбудовою. Їх доповнювали два звичайні бомбомети «тип 55» і два бомбоскидачі.

 

Перші кораблі класу «Аянамі» обладнувались радаром виявлення повітряних цілей AN/SPS-12 (легшим і удосконаленим варіантом AN/SPS-6, який встановлювався на дестроєрах класу «Харукадзе»). Кораблі другої серії отримали японський радар OPS-1, ліцензійний варіант AN/SPS-6. Встановлювався і радар OPS-2, створений в Японії на основі технічних рішень AN/SPS-6 і AN/SPS-12.

 

Дестроєри класу «Аянамі» передбачалось обладнати американськими станціями РТР AN/BLR-1, однак через затримку з їхнім постачанням кораблі першої серії вступили в стрій взагалі без обладнання РТР. AN/BLR-1 були встановлені на дестроєрах другої серії, а перші отримали під час модернізації станції NOLR-1 (японський варіант AN/BLR-1).

 

На кораблях першої серії встановлювалась ГАС AN/SQS-11, другої – досконаліша AN/SQS-4. Пізніше деякі кораблі отримали AN/SQS-31 (удосконалений варіант AN/SQS-4, відомий також як AN/SQS-4 mod. 3. Крім того, кораблі отримали систему управління протичовновою зброєю SFCS-1А (спрощений варіант SFCS-1, яка встановлювалась на кораблях класу «Акідзукі»). ). У 1965-1967 рр. «Аянамі», «Ісонамі» і «Таканамі» отримали ГАС з буксируваною антеною OQA-1A (японський варіант AN/SQА-10), пасивну ГАС попереднього пошуку цілей OQS-12 і активний сонар цілевказання OQY-2. При цьому з кораблів демонтували бомбомети і бомбоскидачі.

"Мурасаме"

 

Дестроєри класу «Мурасаме» різнилися посиленим артилерійським озброєнням. Його основу становили три 127-мм одноствольні артустановки Mk 39 (одну в носовій частині і дві на кормі – потужні системи зі стволами завдовжки 54 калібри (стандартні американські «дестроєрні» артустановки часів Другої світової війни мали стволи завдовжки 38 калібрів – наприклад, Mk 30, встановлені на «Харукадзе»). Японські дестроєри класів «Мурасаме» та «Акідзукі» стали, поряд з американськими авіаносцями «Мідвей», єдиними кораблями у світі, озброєними Mk 39. Доповнювали їх дві 76-мм спарки Mk 33. Управління вогнем Mk 39 забезпечувала система Mk 57 (з РЛС AN/SPG-35), Mk 33 – система Mk 63 (з РЛС AN/SPG-34). У 1967 р. на «Харусаме» систему Mk 57 замінили на «тип 68» (FCS-0) – прототип японської системи керування вогнем.

 

533-мм торпедного апарату на кораблях класу «Мурасаме» не було. Протичовнове озброєння складалося з двох 483-мм торпедних апаратів, одного реактивного бомбомета Mk 15 Hedgehog, двох звичайних бомбометів «тип 55» та двох бомбоскидачів. Якщо «Аянамі» несли 56 звичайних глибинних бомб, то «Мурасаме» – лише 18. На «Мурасаме» і «Харусаме» 483-мм торпедні апарати замінили тритрубними 324-мм (відповідно, у 1975 і 1979 рр.), «Юдаті» ж, наскільки я розібрався, так і дослужував зі старими торпедними апаратами.

 

Кораблі класу «Мурасаме» першими отримали японські РЛС виявлення повітряних цілей OPS-1. Також на них встановили радари виявлення надводних цілей OPS-3 (японська копія AN/SPS-5). Ситуація зі станціями РТР була схожою до дестроєрів класу «Аянамі»: спочатку тільки «Харусаме» (третій корабель в серії) отримав AN/BLR-1, а «Мурасаме» і «Юдаті» пізніше обладнали станціями NOLR-1. Кораблі мали ГАС AN/SQS-11, пізніше замінені на AN/SQS-29J (AN/SQS-4 mod. 1). У 1968 р. на «Харусаме» встановили ГАС з буксируваною антеною OQA-1, знявши при цьому звичайні бомбомети і бомбоскидачі.

 

Кораблі типу «Акідзукі» завдяки збільшеним розмірам поєднували артилерійське оброєння «Мурасаме» і торпедно-протичовнове – «Аянамі». Три артустановки Mk 39 і дві Mk 33 розташовувались так само, як і на «Мурасаме», аналогічними були й системи управління вогнем, тільки Mk 57 були японського виробництва («тип 57»).

"Акідзукі"

 

«Акідзукі» мали 533-мм чотиритрубний торпедний апарат (з чотирма запасними торпедами) і два 483-мм апарати для протичовнових торпед. Крім двох РБУ Mk 15 Hedgehog, двох бомбометів «тип 55» і двох бомбоскидачів, кораблі отримали ще й реактивний бомбомет Mk 108 Weapon Alpha. Управління протичовновим озброєнням забезпечувала система SFCS-1 (як визначали японці, «подібна до американської Mk 105, але трохи інша), пізніше модернізована до рівня SFCS-1С-1.

"Акідзукі" після переозброєння (з РБУ "тип 71")

 

У 1977 р. на «Акідзукі» і у 1979-му на «Терудзукі» РБУ Mk 108 і «Хеджехоги» замінили на 375-мм чотириствольну РБУ «тип 71» (ліцензійну копію «Бофорса»), а 483-мм торпедні апарати – на тритрубні 324-мм «тип 68». Тоді ж систему управління протичовновим озброєнням модернізували до версії SFCS-1С-5 («Акідзукі») і SFCS-1С-6 («Терудзукі»).

 

Радіолокаційне обладнання відповідало класу «Мурасаме» (OPS-1 і OPS-3). ГАС AN/SQS-4 на «Акідзукі» у 1969 р. була замінена на AN/SQS-29J. Тоді ж корабель отримав ГАС з буксированою антеною OQA-1B. «Терудзукі» раніше, у 1968 р. отримав ГАС OQA-1A, а у 1970-му підкильна ГАС на ньому була замінена на AN/SQS-32 (AN/SQS-4 mod. 4).

 

Характерною особливістю кораблів класу «Акідзукі» була наявність приміщень для розташування штабу (чисельністю 37 осіб) і відповідно розвинутого комунікаційного обладання. Власний екіпаж кораблів складався з 293 чол.

 

Як же складалась служби дестроєрів цих трьох класів? Усі вони дослужили до 1980-х років, після чого перекласифіковувались у допоміжні судна, і у цій якості експлуатувались ще кілька років.

 

Перші чотири кораблі класу «Аянамі» («Аянамі», «Уранамі», «Ісонамі» та «Сікінамі») в березні 1958 р. утворили 8-й ескортний дивізіон, підпорядкований ВМР Йокосука. У жовтні того ж року дивізіон підпорядкували 1-й ескортній флотилії, а у квітні 1959-го з нього виокремили 9-й дивізіон («Аянамі» та «Уранамі»). За десять років по тому 9-й дивізіон передали до 3-ї ескортної флотилії, а у 1971-му – до новоствореної 4-ї. 30 березня 1983 р. дивізіон розформували, «Аянамі» й «Уранамі» перекласифікували у допоміжні судна, списавши у 1986-1987 рр.

"Ісонамі"

 

8-й дивізіон упродовж усієї активної служби лишався у складі 1-ї ескортної флотилії. У червні 1975 р. дивізіон розформували, передавши «Ісонамі» та «Сікінамі» 1-му навчальному дивізіону Навчального флоту. З кораблів демонтували 533-мм торпедні апарати, обладнавши на їхньому місці навчальні класи, але при цьому формально вони лишались дестроєрами. Перекласифікували їх у навчальні судна 30 березня 1983 р., а списали у 1986-1987-му. Три з чотирьох кораблів першої серії класу «Аянамі» порізали на брухт, лише «Ісонамі» у 1988 р. використали як мішень під час випробувань протикорабельних ракет.

"Оонамі"

 

Кораблі другої серії – «Таканамі», «Оонамі» та «Макінамі» – утворили 11-й ескортний дивізіон, який спершу підпорядковувався ВМР Куре, а 1 лютого 1961 р. увійшов до складу 2-ї ескортної флотилії. 1 лютого 1971 р. 11-й дивізіон увійшов до новоствореної 4-ї ескортної флотилії, а у грудні 1973-го – до 3-ї. У грудні 1977 р. 11-й ескортний дивізіон підпорядкували ВМР Сасебо. 1985 р. у допоміжне судно перекласифікували «Таканамі», а за два роки – два інші кораблі, розформувавши 11-й дивізіон. Списали їх у 1989-1990 рр.

"Тигри Японського моря" - 10-й ескортний дивізіон у повному складі 

 

«Мурасаме», «Юдаті» і «Харусаме» увійшли до сформованого у березні 1959 р. 10-го ескортного дивізіону ВМР Майдзуру, який у вересні того ж року підпорядкували 1-й ескортній флотилії. 1 лютого 1961 р. 10-й дивізіон перевели у 2-гу ескортну флотилію, а 15 березня 1969-го – у 3-тю. 

"Юдаті" в ролі допоміжного судна

30 березня 1984 р. 10-й ескортний дивізіон розформували. «Мурасаме» і «Юдаті» перекласифікували в допоміжні судна. Першого з них передали до Практичного експериментального підрозділу, де використовували для випробувань нового обладнання, другий потрапив у підпорядкування ВМР Майдзуру. Списали їх, відповідно, у 1988-му і 1987 рр. «Харусаме» ще рік лишався у статусі дестроєра, безпосередньо підпорядковуючись штабу 3-ї ескортної флотилії. У березні 1985-го його перекласифікували у допоміжне судно, передавши 1-й флотилії підводних човнів (де він замінив «Харукадзе»). Буксирувану ГАС при цьому демонтували, встановивши натомість шлюпбалки для підйому з води навчальних торпед. Списали його 1989 р.

 

«Акідзукі» й «Терудзукі» після вступу в стрій підпорядкували ВМР Йокосука. 26 липня 1961 р. «Акідзукі» став флагманським кораблем Морських сил самооборони (замінивши у цій ролі «Юкікадзе»). «Терудзукі» ж 1 вересня 1961 р. став флагманом утвореного того ж дня Ескортного флоту. 31 березня 1963 р. штаб Морських сил самооборони перевели на суходіл, «Акідзукі» підпорядкували безпосередньо Ескортному флоту, а 3 грудня того ж року він став його флагманським кораблем. У цій ролі він служив понад два десятиліття – аж до 27 березня 1985 р., коли «Акідзукі» перекласифікували у допоміжне судно, підпорядкувавши ВМР Майдзуру. За два роки його передали Дослідницькому командуванню, де «Акідзукі» замінив «Мурасаме». Корабель використовували для випробувань ГАС з буксируваною протяжною антеною TASS, для розміщення якої демонтували кормову пʼятидюймовку. Списали його 1993 р.

 

«Терудзукі» з грудня 1964 р. став флагманом 1-ї ескортної флотилії, а 1 лютого 1971-го – 4-ї ескортної флотилії. Під кінець активної служби, в березні 1984 р., «Терудзукі» стає флагманом 3-ї флотилії, а за два роки його виводять з бойового складу, перекласифіковують у допоміжне судно, підпорядкувавши ВМР Майдзуру. У 1987-1991 рр. «Терудзукі» був навчальним судном у складі 1-го навчального дивізіону, після чого його передали у 1-шу флотилію підводних човнів. Списали «Терудзукі» у вересні 1993-го, а 14 липня 1994 р. потопили як мішень протикорабельною ракетою повітряного базування.

 

На сьогодні це все. На початку 1960-х років Ескортний флот Морських сил самооборони наблизився до ракетної і гелікоптерної ери, причому перші спроби в обох цих галузях виявились не надто вдалими. Але про це – наступного разу.

 

DD
Підклас	Номер	Назва	Програма	Клас	Закладений	Спущений	Вступив	Верф	Дата переклас у ДС	Номер ДС	Викл	Примітки
DDK	103	Аянамі	1955	Аянамі	20.11.56	01.06.57	12.02.58	Міцубісі Цосен, Нагасакі	30.03.83	ASU7004	25.12.86
DDK	104	Уранамі	1955	Аянамі	14.12.56	30.09.57	14.03.58	Шін Міцубісі, Кобе	30.03.83	ASU7005	01.07.87
DDK	105	Ісонамі	1955	Аянамі	01.02.57	29.08.57	27.02.58	Кавасакі, Токіо	30.03.83	TV3503	25.12.86	Викор. як навч. з 75
DDK	106	Сікінамі	1955	Аянамі	14.12.56	25.09.57	15.03.58	Міцубісі Цосен, Тамано	30.03.83	TV3502	01.07.87	Викор. як навч. з 75
DDA	107	Мурасаме	1956	Мурасаме	16.12.57	31.07.58	31.03.59	Міцубісі Цосен, Нагасакі	30.03.84	ASU7006	23.03.88
DDA	108	Юдаті	1957	Мурасаме	16.12.57	31.07.58	16.03.59	Ісікавадзіма, Токіо	30.03.84	ASU7007	24.03.87
DDA	109	Харусаме	1957	Мурасаме	17.06.58	18.06.59	15.12.59	Урага, Йокосука	05.03.85	ASU7008	31.05.89
DDK	110	Таканамі	1957	Аянамі	08.11.58	08.08.59	30.01.60	Міцубісі Цосен, Тамано	27.03.85	ASU7009	24.03.89
DDK	111	Оонамі	1958	Аянамі	20.03.59	13.02.60	29.08.60	Ісікавадзіма, Кобе	20.02.87	ASU7013	23.03.90
DDK	112	Макінамі	1958	Аянамі	20.03.59	25.04.60	28.10.60	Ііно, Майдзуру	20.02.87	ASU7014	23.03.90
DD	161	Акідзукі		Акідзукі	31.07.58	26.06.59	13.02.60	Міцубісі Цосен, Нагасакі	27.03.85	ASU7010	12.07.93
DD	162	Терудзукі		Акідзукі	15.08.58	24.06.59	29.02.60	Шін Міцубісі, Кобе	27.03.86	ASU7012	27.09.93	З 01.07.87 - TV3504, з 20.06.91 - ASU7012

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783