Евакуювати не можна знищити - де кома?

 

Запорєбрікові іксперди продовжують осмислювати досвід російсько-української війни та викладати його на сторінках фахових часописів. Сьогодні проаналізуємо досить цікаву статтю з «Оборзєнія арміі і флота», присвячену проблемі евакуації пошкодженої техніки.

 

Перша проблема, яка постає при вирішенні проблеми евакуації техніки – це відстежування місцезнаходження кожної машини. Автор з заздрістю говорить про цивільні супутникового відстежування. В армії лаптєстану нічого подібного немає. Єдина система управління тактичної ланки (ЄСУ ТЗ), за висловом автора, «нє палучілась». ВДВ мають свою АСУ «Андромеда», але... «нікакіх свєдєній о том, что она іспользовалась, нєт». Незважаючи на це, пропонується поширити «Андромеду» на усі наземні війська – це дозволить контролювати місцезнаходження і переміщення бодай бойових машин (вантажівки, не обладнані радіостанціями, «Андромеда» не бачить).

 

А ось друге за важливістю питання, порушене в статті, дуже симптоматичне: необхідність забезпечення можливості дистанційного виведення з ладу ключових блоків в комплексах РЕБ, засобах ППО та деяких інших машинах. Вочевидь, проблема затрофеєння нашими воїнами запорєбрікових аналоховнєтов сприймається як досить серйозна.

 

Третя проблема: «помімо того, что брошенних машин оказалось слішком много, сущєствовала спєцифічєская проблєма с евакуациєй танков». Тут поряд з організаційними проблемами автор вказує на гостру нестачу БРЕМ. Значна частина їхнього парку – броньовані тягачі БТС-4, які елементарно не тягнуть сучасні танки. Доходить до того, що доводиться пошкоджені танки буксирувати іншими танками. З легшими машинами технічних проблем з буксируванням немає, але постає інша проблема: надто велика кількість машин, які потрібно евакуювати. Крім збільшення парку евакуаційної техніки (включаючи напівпричепи-танковози), пропонується розробити механізм залучення приватних підрядників – «аналогов ЧВК, просто занімающіхся тиловим обєспєчєнієм».

 

Окремий параграф називається «Унічтоженіє тєхнікі, которую нєвозможно евакуіровать». Автор звертає увагу на досвід здачі противнику великої кількості техніки у вересні 2022 р. під Балаклією та Ізюмом, підкреслюючи, що в основному це була техніка в ремонті чи на пунктах збору пошкоджених машин. Особовий склад ремонтних підрозділів нездатен відбити атаку «прєвасхадящіх сіл пратівніка», він не має необхідного озброєння і підготовки. В такій ситації в особового складу ремонтних підрозділів «єсть только адін разумний вихад – атступлєніє» (ну чому ж, здатись в полон – набагато розумніше). Однак це означає залишення пошкодженої техніки противнику. Що пропонується? По-перше, «рєкомєндациі ваєнних НІІ і камандованія, согласованниє с прамишлєнностью» з приводу визначення вузлів машин, які можна швидко вивести з ладу і при цьому максимально ускладнити відновлення машин. Також підкреслюється необхідність рекомендацій щодо підриву, а за неможливості цього – підпалу машин. По-друге, складання на основі цих рекомендацій відповідних керівних документів. По-третє, забезпечення наявності в ремонтних підрозділах необхідної кількості інженерних боєприпасів для підриву техніки. По-четверте, проведення регулярних тренувань зі знищення техніки, включно з відпрацюванням під час навчань взаємодії з артилерією і авіацією для знищення власної техніки...

 

Як бачимо, в шишкостані досить серйозно ставляться до проблеми евакуації пошкодженої техніки, і ще серйозніше – до того, щоб вона не потрапила в наші руки.

 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9