Про життя, летунство та інші дрібниці

  Наші бійці з трофейним ГМ-94. Фото, опубліковане 28 травня Стрілецька зброя дуже нечасто потрапляє в нашу рубрику – не дуже люблю я ту дрібноту J ))). Та сьогодні з’явилась нагода – свіжі фото трофейного гранатомета ГМ-94. Власне, не новинка – такі гранатомети потрапляли в руки наших воїнів принаймні з вересня 2022 р., але досить рідкісний взірець. Тож розповімо про нього трохи детальніше. ГМ-94, затрофеєний бійцями 93-ї ОМБр у вересні 2022 р.   Перш за все зазначимо, що ГМ-94 – зброя не військова. Задумувався він як знаряддя поліцейське (про польський відповідник, щоправда, з вужчим функціоналом, я нещодавно розповідав ), яке може застосовуватись як для розгону маніфестацій, так і для антитерористичних операцій. Це зумовило специфічний набір боєприпасів, але про них – трохи нижче. Спершу кілька слів про конструкцію гранатомета.   ГМ-94 – достатньо компактний виріб, побудований за принципом помпової рушниці. Ось тільки трубчастий магазин знаходиться не під стволом (як у більш

  МіГ-29АС (переданий Словаччиною) з підвішеними бомбами SDB Днями з’явились перші підтвердження застосування українською авіацією керованих бомб американського виробництва GBU -39/В , відомих також як SDB – Small Diameter Bomb , тобто «бомба малого діаметру». Раніше ці боєприпаси вже почала застосовувати наша реактивна артилерія – як бойові частини реактивних снарядів GLSDB для РСЗВ MLRS i HIMARS . Тож варто детальніше придивитись до цієї бомби.   Насамперед – чому як головна характеристика GBU -39/В згадується саме малий діаметр? Що у цьому особливого? По суті, за цим криється зміна філософії (пробачте мою пишномовність) ураження наземних цілей, зумовлена появою високоточних боєприпасів. В епоху «залізних» (некерованих) бомб розрахунок сил потребував вирішення задачі: скільки літаків потрібно для ураження типової цілі? З переходом до керованих боєприпасів задача набула оберненого характеру: скільки цілей може уразити один літак? Іншим ефектом використання керованих бомб/ракет

Стаття зі свіжого Air Forces Monthly, присвячена досвіду застосування української мисливської авіації. Перші бої, виведення з-під удару, технологічна перевага росіян і її вплив на застосування українських мисливців, мисливці в боротьбі з дронами, аналіз втрат. Бонусом - дві невеликі замітки про атаку на Джанкойський аеродром і збиття Ту-22М3. Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки:  https://buymeacoffee.com/andrijkhar9 Приватбанк: 4731 2196 4166 1818

  "Батарея"  AWG Ł-3 на вогневій позиції під час придушення бунту у в'язниці в Голенюві, 1989 р. В народній Польщі досить значного розвитку набули засоби пацифікації цього самого народу, який вперто не бажав сумирно сидіти у відведеному йому бараці соціалістичного табору. Після придушення виступу в Познані (червень 1956 р.) були створені спецпідрозділи міліції ZOMO ( Zmotoryzowane Odwody Milicji Obywatelskiej – моторизовані резерви громадянської міліції; спочатку їхня чисельність становила 6600 осіб, а наприкінці 1980-х рр. досягла 13000), які, власне, і призначались для придушення масових заворушень. На їхнє озброєння надходили, зокрема, гранати зі сльозогінним газом та пристрої для їхнього відстрілу. Сьогодні розповімо про один з них – п’ятиствольну автоматичну установку для залпового вогню, своєрідну поліцейську самохідку. Однозарядний гранатомет  RWG Ł-3   В 1970-х роках в Польщі створили два зразки гранатометів для стрільби гранатами зі сльозогінним газом на

  Кілька слів про вчорашнього здохлого кнура на прізвисько Раїсі. Точніше, не про нього, а про гелікоптер, який благополучно доставив Раїсі до мальовничого схилу гори, вкритого густим лісом, ну, а далі - в ісламське пекло (чи що там у них). Ні, це не Мі-171, як спочатку повідомлялось – Раїсі був не настільки азартним, щоб грати в російську рулетку (про те, як за порєбріком «вміють» робити цивільні гелікоптери, ми вжеписали ). Він обрав машину продукції бездуховного і загниваючого Заходу – американської фірми «Белл»і . Спочатку згадувалось, що це був Белл 212, але згодом вдалось точно ідентифікувати машину – Белл 412 борт 6-9221 з ВІПівської ескадрильї. Повітряних сил Ірану. І ось тут починається інтрига...   «Яааак??? – налетіли «експерти» - не може бути! Адже Белл 412 почав випускатись вже після перемоги ісламської революції в Ірані і запровадження ембарго на постачання західної зброї!» Так то воно так, та тільки трошечки не так. Дюжину Белл 412 замовив ще шах у 1978 р. І дійсно,

Огляд чергового місяця війни в повітрі у виконанні М. Стрембського - цього разу січень день за днем. Компіляція українських і російських офіційних звітів та неофіційних повідомлень. Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки:  https://buymeacoffee.com/andrijkhar9   Приватбанк: 4731 2196 4166 1818

  А ви помітили, що останнім часом на шабашах пабєдобєсія за порєбріком цікавіші зразки бойової техніки можна помітити не в сталіце, а в провінції? От і цього року 9 травня в Тулі показали аж два екземпляри модернізованої БМД-2 – БМД-2М з бойовим відділенням «Бєрєґ». Що ж це за виріб і які його шанси потрапити на фронт?   Як натякає назва бойового відділення, воно споріднене з бойовим відділенням «Бєрєжок», яке встановлюється на модернізованих бойових машинах піхоти БМП-2М . Однак якщо «Бєрєжок» має двомісну башту, то «Бєрєґ» - одномісну, що зумовлюється особливостями конструкції БМД-2 (двомісну башту на неї просто не втулиш). Замість двох двозарядних пускових установок ПТРК «Корнет» на «Бєрєґу» встановлена тільки одна (з правого боку башти). Крім того, масогабаритні обмеження змусили відмовитись від додаткового 30-мм автоматичного гранатомета – артилерійсько-стрілецьке озброєння БМД-2М повністю відповідає базовій моделі (30-мм автоматична гармата і спарений з нею 7,62-мм кулемет).

Перший Бе-200ЧС для ПС Алжиру Двомоторний турбореактивний літак-амфібія, який використовується, головно, у протипожежному варіанті. Проєкт А-200 задуманий був як менший і легший цивільний варіант військової амфібії А-40 «Альбатрос». Прототип останнього випробовувався з грудня 1986 р., але до серійного виробництва так і не був доведений. А-200 повторив основні компонувальні рішення А-40 (стрілоподібне крило високого розташування з двома підкрильними поплавцями, Т-подібне хвостове оперення, розташування двигунів над крилом), але має приблизно на 20% зменшені розміри. Двигуни Д-436ТП максимальною тягою 7500 кгс – української розробки. Це «маринізована» версія Д-436, яка відрізняється від стандартної застосуванням матеріалів з підвищеною корозійною стійкістю. Передбачалось створення низки варіантів, основним з яких вважався протипожежний, здатний забирати з поверхні водойми і скидати на осередок пожежі 12 т води. У вантажному варіанті А-200 мав транспортувати до 8 т вантажу, у вантажо-паса