Про життя, летунство та інші дрібниці

Вантажні автомобілі нечасто потрапляють до нашої рубрики – не такі вже вони й аналоховнєти. Але сьогодні я вирішив розповісти про один досить цікавий і рідкісний зразок – чотиривісну вантажівку з броньованою кабіною «Урал-532303». Нагода вже традиційна – 20 квітня з’явились фото знищеною машини цього типу. Історія цього «Урала» досить заплутана, та все ж варта того, щоб розповісти її бодай коротенько. З 1977 р. в совдєпії велась розробка нової родини вантажівок під шифром «Суша». Серед моделей цієї родини був і чотиривісний повнопривідний автомобіль з кабіною від КамАЗа і дизелем ЯМЗ, який розроблявся на Уральському автозаводі. У 1980 р. родина «Суша», включаючи і «предка» нашого персонажу – «Урал-5322» - була рекомендована для взяття на озброєння. Однак масовому виробництву завадила низька надійність двигуна і маса недопрацювань в конструкції автомобіля. 1985 р. був готовий варіант «Урал-5323» вантажопідйомністю 9 тонн з дизелем КамАЗ потужністю 260 к.с. і низкою інших удосконалень. Н

  Черговий знищений "Подльот" - точніше, антенний пост, про ураження інших елементів РЛС інформації нема. 23 жовтня, тимчасово окупований Крим. Четвертий (чи п'ятий?) випадок ураження такого радару. Сьогодні жертвою українських дроноводів став ще один радар запорєбрікової ППО – «Подльот». Станція доволі специфічна, тож варто придивитись до неї детальніше.   Днів десять тому ми розповідали про знищення радара «Нєбо-У» . Сьогоднішній персонаж навіть на перший погляд суттєво різниться – він має значно компактнішу антену, але так само піднесену на щоглі на досить значну висоту. Компактніші розміри зумовлені діапазоном хвиль, в якому працює радар – сантиметровим, а не метровим, як у «Нєба». А ось висока щогла – це данина призначенню РЛС. «Подльот», або ж за військовою номенклатурою 48Я6-К1 – це спеціалізований радар для виявлення маловисотних цілей. Тож антену бажано підняти повище – щоб «зазирнути» за можливі перешкоди і утворення рельєфу. Як ви бачите, на щоглі нижче від

Ви знаєте, все-таки, країни Балтії вміють дивувати! Не минуло й тижня від оголошення Естонією про передачу Україні двох катерів - як вони вже увійшли у склад наших ВМС під назвами "Ірпінь" і "Рені". Судячи з опублікованих фото, катери передані з основним озброєнням - кулеметними модулями. Як будуть використовуватись нові катери? Ризикну припустити, що у тому ж амплуа, що й в Естонії - для охорони рейдів. НМСД, для річкової флотилії вони не зовсім годяться. 26 квітня Міністерство оборони Естонії повідомило, що у партнерстві з Данією передало Україні два патрульних катери. Тип катерів не повідомлявся, однак з фото, яке ілюструє повідомлення МО Естонії у твітері, можна зробити висновок, що йдеться про 18-метрові катери Roland ( P 01) i Nachtigal (жарт J ) Risto ( P 02). Вироби практично нові – 2020 року випуску (флот прийняв їх на початку 2021 р.).   Основним завданням цих катерів у ВМС Естонії було «забезпечення військового захисту військових кораблів країн Н

 Досить цікава стаття з американського часопису Infantry (зима 2023/2024), присвячена аналізові радянської/російської концепції застосування ВДВ: десантування з повітря з наступним рейдом на бронетехніці. Усю не перекладатиму, лише зупинюсь на підсумку, де розглядається десант на Гостомель. Автори підкреслюють, що росіяни намагались застосувати в Україні випробуваний в Чехословаччині у 1968 р. і Афганістані 1979 р. прийом "декапітації" - знищення влади в країні-oб'єкті агресії шляхом власне такого повітряно-десантного/механізованого рейду. Причини провалу операції американці розглядають однобічно - аналізуючи лише тези російського генерала Шаманова. Той нарікає на низькі темпи наземного наступу, неспроможність блокувати Київ зі сходу і півдня, провали інженерної розвідки і регулювання руху. Особливо підкреслює він браки постачання - десант мав пайки і боєкомплект тільки на одну добу. На третю добу росіяни мусили стріляти гумовими кулями, якими запаслись для розгону можлив

  Якщо підтвердиться факт сьогоднішнього влучання, то можна буде стверджувати: Україна завершила знищення російського імператорського флоту. Річ у тім, що за деякими даними жертвою української ракети стало рятувальне судно «Коммуна» - найстаріший плавзасіб запорєбрікового ваєнна-марского флота, спущений на воду в листопаді 1913-го і введений у склад флоту у липні 1915 р. під назвою «Волхов». Сучасну назву він носить з 1922 р.   «Коммуна» одразу ж привертає увагу своїм незвичним виглядом – це катамаран, два корпуси якого поєднані масивними ферменними конструкціями. Це зумовлене призначенням – адже «Волхов» створювався як рятувальне судно підводних човнів, яке б могло піднімати з дна субмарини, затонулі на невеликій глибині. Ці ферменні конструкції служать основою для потужних лебідок. Зачепивши тросами затонулу субмарину, її піднімають на поверхню, і вона опиняється між двома корпусами судна-рятувальника. Ідея не є оригінальною – козломорді підгледіли її у німців, які ще у 1908 р. в

Ледь не чверть змісту травневого числа Air Forces Monthly присвячено Україні - починаючи від колонки головного редактора з закликом допомогти Україні. Кілька великих статей - про українську протидію російській ППО, про знищення другого А-50, про російські КАБи, про перспективи отримання Україною британських ПРР ALARM. Плюс кілька менших матеріалів, у тому числі - про підготовку до передачі Україні четвертого британського "Сі Кінга".   Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки:  https://buymeacoffee.com/andrijkhar9   Приватбанк: 4731 2196 4166 1818  

  Коли армії Австрії знадобився новий легкий танк, місцеві інженери, недовго думаючи, «схрестили» допрацьоване шасі гусеничного бронетранспортера з баштою французького виробництва. В результаті танк SK-105 «Кірасир», що вийшов у результаті, виявився затребуваним на світовому збройовому ринку — крім Австрії, він надійшов на озброєння ще кількох країн в Африці та Південній Америці.   У першій половині 60-х років минулого століття танковий парк Bundesheer — армії Австрії — був дуже строкатим. Дві сотні середніх танків (приблизно чверть з них — британські «Черіотири», інші — «Паттони» М47) доповнювали приблизно 150 легких машин. Серед останніх найсучаснішими були 72 французьких АМХ-13 (отримані в 1957-1958 роках), решта ж були американськими М24 та М41. Застарілі «Черіотири» та «Чаффі» вже в середині 1960-х років списали, а їхні башти встановлені в довгострокових вогневих спорудах. А ось АМХ-13 австрійці спробували модернізувати...   Шлях до «Кірасира»   Танки АМХ-13, які пер