Про життя, летунство та інші дрібниці

  Один зі знищених радарів  AN/TPY-2 Як вже стало очевидним, американо-ізраїльська операція проти Ірану йде не за планом. Іран виявився неочікувано складним суперником, а серед неприємних для адміністрації США несподіванок стало «винесення» їхніх радарів ПРО в зоні Перської затоки. Сербський ОСІНТер Нікола Дмітрієвіч відтворив хронологію цих ударів, опублікувавши матеріал під гучним заголовком «Іранська „лоботомія” американських сенсорів: хронологія стратегічного колапсу». Розберемось з його висновками.   Перший з них, який випливає з аналізу іранських дій упродовж перших 14 днів березня 2026 року, очевидний: іранська стратегія була спрямована не на невибіркове знищення, а радше на функціональний параліч американської військової потужності в регіоні через систематичне усунення можливостей виявлення, координації та логістики.   Другий полягає у наявності заздалегідь визначеного списку пріоритетних цілей і здатність уражати їх у найуразливіших вузлах — не фронт...

"Шахід Сулеймані" з рідкісним для Ірану гелікоптером Белл 412 Сьогодні – про ще один клас недобитків іранського флоту, корвети «Шахід Сулеймані». Одразу зазначу, що Іран має (мав?) два військово-морських флоти. Один з них «нормальний», у складі збройних сил (до нього належали, зокрема, «есмінці» класу «Модж» та корвети класу «Баяндор» ). Інший же входить до складу Корпусу вартових ісламської революції (КВІР). Саме до цього останнього і належали корвети, про які поговоримо сьогодні.   Кораблі класу «Шахід Сулеймані» побудовані за схемою катамарана. В сучасних умовах така схема широко застосовується для швидкісних поромів, а ось серед бойових кораблів не надто поширена. Ракетні катери, побудовані за цією схемою є, наприклад, у флотах обох Китаїв. Іран теж доволі послідовно розвиває катамарани. У 2016 р. склад флоту КВІР поповнив швидкісний транспорт-катамаран «Шахід Назері», який, вочевидь, і став прототипом для «Шахіда Сулеймані», прийнятого до складу флоту 19 лютого 2022...

  Права і центральна стрілочки вказують на затонулі "Баяндор" і "Нагді" Вчора я згадував про одну з жертв удару по порту Конарек – «есмінець» «Джамаран» . Але разом з ним пішли на дно ще два кораблі – корвети «Баяндор» і «Нагді». Тож сьогодні – про ці кораблі, які, нарешті, упокоїлись після понад шестидесяти років служби. А на цьому фото "Баяндор" і "Нагді" поки цілі...   Корвети ці належали до класу «Баяндор», або ж PF 103 – спеціяльного експортного проєкту, створеного в США для поставок союзникам за програмою військової допомоги. Первісно вони вважались фрегатами, що підтверджують і номери з префіксом PF , які продовжували дооовгу серію фрегатів класу «Такома» - американізованого варіанту британських «Ріверів». Оскільки будувались «Баяндори» за кошти міністерства оборони США, то на період будови вони отримували американські номери. Збудували всього шість таких кораблів – чотири для Ірану ( PF 103, PF 104, PF 105 і PF 106) і два для Таїланду...

  Про осмислення досвіду двотижневої (дванадцятиденної) війни між Ізраїлем (за підтримки США) та Іраном у червні 2025 року я вже писав – тоді викладався іранський погляд . Сьогодні ж – аналіз з-за порєбріка, переклад на людську мову досить цікавої свіжої статті. Автор зосереджується, головно, на військово-технічних питаннях.   «Війна стала ще одним підтвердженням того, що конфронтація між державами дедалі більше переходить у формат прямих бойових дій. І, як показала практика, спроби стабілізувати ситуацію шляхом обмежених ударів не ведуть до тривалої нормалізації, а до розширення конфлікту. Але, якщо абстрагуватися від політики, конфлікт дав ряд уроків і в військово-технічній сфері.   Загроза здалеку   Насамперед необхідно відзначити величезні масштаби загрози у вигляді масового застосування дистанційно керованих невеликих дронів-камікадзе та малогабаритних керованих ракет для вчинення великих терористичних та диверсійних актів. Події в росії та Ірані дем...

Попри цензуру, сегмент публічної військової експертизи поза межами суто державної пропаганди існує і в Ірані. І в іранському інтернеті, зокрема в телеграм-сегменті, пишуть багато цікавого. В мережі почали з’являтись узагальнені викладки того, що публікується іранцями. Повідомляється, що ПС Ірану зберегли більшість як літаків, так і пілотів. Але це не допомогло. І річ не лише в тім, що в західному Ірані й околицях Тегерана діяли групи диверсантів, агентура стежила за базами, літали ізраїльські MALE-дрони, а ізраїльські мисливці працювали з відстані. Основна проблема – відсутність ситуаційної обізнаності про. Великі радари контролю повітряного простору були атаковані на початку конфлікту (а два з них – ще у 2024 році тим самим Ізраїлем). Через це над значною частиною Ірану зникло стале радіолокаційне поле на великих і середніх висотах. Іранці, звісно, намагалися використовувати мобільні РЛС. Але навіть там, де їх не атакували після розгортання, було дві проблеми. По-перше, гірський...

  Двомісний "Саеге ІІ" «Азарахш», «Саеге», «Сімург», «Косар»... З кінця 1990-х ці назви одна за одною з’являються в інформаційному просторі, символізуючи собою потуги іранських інженерів створити власний мисливець. Та навіть неозброєне око легко впізнає в усіх цих літаках переробки американських F -5 . Спробуємо розібратись, що ж криється за цими назвами.   «Азарахш» («Громовержець») – з’явився у 1997 році. За аеродинамічною схемою і силовою установкою цілком відповідає F -5 E . Встановлений російське бортове обладнання, в т.ч. радар. До 2001 року виготовили чотири екземпляри (за іншими даними – шість), які проходили випробування. У 2007 році заявлялось, що незабаром почнеться масовий випуск «Азаракша», але жодного підтвердження цьому немає. Ймовірно, справа не пішла далі тих 4-6 екземплярів, до того ж, не виготовлених «з нуля», а переобладнаних з F -5 E . "Азарахш"   «Саеге» («Удар блискавки») відрізняється від F -5 E суттєво переробленим хвостовим опере...