Про життя, летунство та інші дрібниці

Т-72Б3М обр. 2022 (випуску з весни 2023 р.) Цей невеликий текстик – це спроба розібратись (значною мірою, для самого себе), що ж таке «Т-72Б3М образца 2022 г .».   Почати варто з початку, а саме – з того, що 2011 р. в лаптєстані почали модернізацію раніше випущених танків Т-72Б до рівня Т-72Б3. За п’ять років з’явився модифікований варіант Т-72Б3М (Т-72Б3 обр. 2016). Модернізація велась на двох підприємствах – «Уралвагонзавод» в Ніжнєм Тагіііілє і «Омсктрансмаш» в Омскє. За даними Military Balance, на початок 2022 р. в строю знаходились десь 850 танків Т-72Б3 і 530 – Т-72Б3М (це тільки в сухопутних військах, без врахування вдв і морпєхів – але там було навряд чи більше, ніж кількадесят таких танків).   Модернізація до рівня Т-72Б3 передбачала встановлення нової автоматизованої системи управління вогнем (СУВ) з багатоканальним прицілом «Сосна-У», а також застосування елементів ходової частини від танка Т-90А. «Сосна-У» - це виріб білоруської фірми «Пеленг», але коли ми його розк

  Сьогодні в нашій рубриці – незвичний персонаж. Літак, який поставив масну крапку в житті маніяка і вбивці, патологічно жорстокого типа євгєнія прігожина, а разом з ним і ще кількох очільників організованого злочинного угруповання «Вагнер», має дивну для скрєпоносців назву – Legacy 600. Чому не Ту-, Іл- чи Як? Річ у тім, що ані в совдєпії, ані в нинішній немитій машини такого класу, популярно прозвані бізнес-джетами, ніколи не випускались. От і доводиться їх купувати за кордоном – у тому числі і в Бразилії (так-так – бо Legacy 600 є продуктом бразильської фірми EMBRAER).   Що ж таке бізнес-джет? Це невеликий реактивний літак, здебільшого, двомоторний (лише в лінійці французької фірми «Дассо» є тримоторні варіанти), здатний перевезти на велику дальність у максимально комфортних умовах кількох пасажирів. Бізнес-джети можуть проєктуватись «з нуля» або ж створюватись на базі звичайних пасажирських літаків (наприклад, BBJ на основі широко відомого Боїн га 737, або ж ACJ на базі «Ербас

Сьогодні стали відомі подробиці проведеної деякий час тому операції ГУР, завдяки якій до України перегнали ворожий гелікоптер Мі-8АМТШ. Хід операції переповідати не будемо – зупинимось детальніше на трофеєві. Взагалі, Мі-8 – не новинка для Сил оборони України, їх у нас експлуатуть десятки, до того ж, в різних структурах – в усіх трьох видах ЗС, в авіації Національної гвардії, ДПСУ, ДСНС... Але з таким позначенням – АМТШ – ще не було. Річ у тім, що з’явився цей варіант вже після розпаду СРСР, у 1996 р. Створили його в одному з двох запорєбрікових осередків виробництва «вісімок» - в Улан-Уде в Бурятії (другий знаходиться в татарській Казані). В основі проєкту був експортний транспортний гелікоптер Мі-171, який випускався з 1994 р. – перша спроба заводу вийти на зовнішні ринки (за часів совдєпії експортувались тільки «вісімки» казанського виробництва). Головною відмінністю Мі-171 від попередніх варіантів стала хвостова вантажна рампа замість двостулкового люка. Ліві бічні двері зробили ши

 Невелика стаття про спецоперацію, яка пішла не так, як планувалось За бажання - можете підтримати блог невеличким донатом:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Чотирнадцятий місяць війни у огляді М. Стрембського. Щоденна хроніка з наших і їхніх джерел, плюс невеликі висновки і узагальнення.   За бажання - можете підтримати блог невеличким донатом:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

  Створення цього літака було зумовлене низькою ефективністю надзвукового однорежимного середнього бомбардувальника Ту-22 – прийнятий на озброєння у 1962 р., він дуже швидко перестав відповідати вимогам часу. Хоч позначення Ту-22М чітко вказує на наступність з попередньою конструкцією, насправді він став цілком новою машиною – спільним у Ту-22 і Ту-22М було лише тактичне призначення. Новий бомбардувальник отримав крило змінної стрілоподібності, що суттєво розширювало область його застосування. Проектування літака під індексом "145" почалось наприкінці 1964 р. За п’ять років, 30 серпня 1969 р., в повітря піднявся перший дослідний екземпляр Ту-22М0. До 1972 р. виготовили дев’ять літаків цієї модифікації. Вони обладнувались ТРДДФ НК-144-22, створеними на базі двигуна пасажирського надзвукового літака Ту-144 і використовувались лише для випробувань, а також підготовки екіпажів. Паралельно до кінця 1972 р. виготовили дев’ять літаків Ту-22М1, які відрізнялись зменшеною масою й уд

Черговий щомісячний огляд М. Гавенди. Війна в повітрі (основна увага - безпілотники і Сторм Шедоу), коротко про луганський і донбаський відтинки. Більш розгорнуто - про південний фронт (з розбором казусу Маркуса і 47-ї бригади). Трохи про херсонську ділянку - з акцентом на кращу підготовку й організацію наших дій на річці.     За бажання - можете підтримати блог невеличким донатом:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Дуже цікава стаття про танкові підкаліберні снаряди, які використовуються росіянами в Україні. Хотів було зробити конспект-переклад, але, kurwa. зовсім немає часу...   За бажання - можете підтримати блог невеличким донатом:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

  Кілька днів тому з’явилась інформація від Спеціального конструкторського бюро з машинобудування (частина холдингу «Ростєх») про «успішне завершення робіт зі створення бронетранспортера БТ-3Ф». Повідомлення досить дивне – з огляду на те, що цей пепелац уже знаходиться в (дрібно)серійному виробництві і навіть постачається на експорт. Але про це – трохи згодом. Спочатку розберемось – що ж це за машинка.   Пам’ятаєте, десь восени минулого року я розповідав про бойову машину (морської) піхоти БМП-3Ф – адаптацію стандартної «трійки» під вимоги морського десанту? Так от, БТ-3Ф створений саме на її базі. Ідеологія розробки цього бронетранспортера була аналогічною концепції БТР-Д – бронетранспортера на базі бойової машини десанту, з послабленим озброєнням, але значно збільшеною місткістю. БТ-3Ф мав доповнити в підрозділах морської піхоти БМП-3Ф, забезпечивши перевезення додаткової кількості особового складу.   Від базової машини БТ-3Ф успадкував усі її «нє імєющіє аналогов» конструкт

  Учора наші HIMARSники завдали дуже вдалого удару, знищивши поблизу села Привільне в Херсонській області (Скадовський район) кілька елементів ЗРК С-300В. Спочатку розберемось, що ж це за система і чому її знищення таке важливе, а потім поговоримо про обставини знищення.   Отже, коріння С-300В сягає часів раннього застою, а точніше – 1969 року, коли в совдєпії почалось проєктування ЗРК нової ґенерації С-300П (для військ ППО), С-300В (для сухопутних військ) і С-300Ф (для флоту). Планувалось, що ці комплекси будуть максимально уніфіковані, але уніфікація і радянська планова економіка – поняття несумісні. В процесі розробки усі три ЗРК розходились у своїх характеристках і складових чимраз більше. Зрештою, виявилось, що замість одного уніфікованого комплексу у трьох варіантах постали три різних. Детальніше у ці перипетії ми заглиблюватись не будемо, зупинимось лише на особливостях вимог, які зробили комплекс С-300В саме таким, який він є. Перша з них – цілком очевидна: ЗРК призначався

  Сьогодні з’явились фото чергового знищеного запорєбрікового аналоховнєта – ЗРК «Сосна». За півтора роки від початку повномасштабного вторгнення – це перший зафіксований випадок знищення цього дівайса. Придивимось до нього детальніше. Візуально «Сосна», на перший погляд, схожа на «Панцирь», переставлений на гусеничне шасі – принаймні на це наштовхує компонування пакетів транспортно-пускових контенйнерів. Однак вже другий погляд дозволяє помітити суттєвіші відмінності. «А де тут радар?» - виникає питання. А радару-то і нема. Річ у тім, що це комплекс, класом нижчий від «Панциря», призначений для заміни «Стріли-10». Цей комплекс РЛС не має, тому замовник і конструктори вирішили, що без радару можна обійтись і в його наступнику. Плюсами такого рішення мали стати здешевлення ЗРК і підвищення його бойової стійкості від завад: нема радару – нема що глушити. Виявлення і супровід повітряних цілей забезпечується виключно оптико-електронними засобами. А це зумовлює серйозну ваду ЗРК – як делі