Про життя, летунство та інші дрібниці

  За повідомленням командування Повітряних сил ЗС України, під час сьогоднішньої ракетної атаки лаптєногі вперше застосували «міжконтинентальну балістичну ракету», яку випустили по Дніпру. Це цілком узгоджується з запорєбріковим анонсом про намічене на сьогодні випробування ракети РС-26 «Рубєж». Тож що це «іздєліє»?   РС-26 «Рубєж» - ракета, заявлені характеристики якої (максимальна дальність 6000 км) підпадають під обмеження, встановлені Договором про ракети середньої і меншої дальності. Тобто, за цим договором така ракета взагалі не має права на існування. Але коли це козломорді зважали на міжнародні угоди?   Вважається, що проєктування РС-26 почалось у 2006 р. і йшло перевіреним шляхом: для створення цієї ракети взяли два ступеня триступінчатої МБР «Тополь». Пів століття тому в совдєпії такий підхід застосували для створення ракети середньої дальності РСД-10 «Піанєр», яка базується на двох ступенях МБР «Тємп-2С». Характерно, що розробник (Массковскій інстітут тєплатєхнікі) і

Сьогодні в нашій традиційній рубриці «аналоховнєт» - дуже рідкісний запорєбріковий безпілотник, який досі лише один раз ставав здобиччю. До того ж сталося це два роки тому – 9 листопада 2022 р. Мова йде про «Корсар» розробки КБ «Луч» з Рибінська. БпЛА цей приблизно удвічі легший від відомого «Форпоста» . Якщо останній – це копія ізраїльського «Сьорчера», то «Корсар» позиціонується як відповідник БпЛА RQ -7 «Шедоу».   Проєктування безпілотника БЛА МД (бєспілотний лєтатєльний аппарат малой дальності) почалось ще у 2009 р. Міністерство нападу ри-фи офіційно замовило розробку системи 2НЛ211 з БпЛА «Корсар» 30 липня 2012 р., а льотні випробування дрона почались у 2015 р. 9 травня 2018 р. «Корсар» вперше продемонстрували публіці – в Москві, під час параду пабєдабєсія. Того ж місяця міністерство нападу оголосило, що «Корсар» завершив державні випробування і буде виготовлятись серійно. Під це «Луч» побудував новий завод в Рибінську, розрахункова потужність якого становила 100 БпЛА на рік.

Учора було офіційно повідомлено про те, що 15-й окремий полк підтримки морської піхоти ВМС України отримав передані Швецією катери «Групбат» ( Gruppbåt – тобто «катер на відділення», часто використовується скорочена назва G-båt ). Про намір передати два десятки таких катерів уряд Швеції оголосив ще в лютому цього року – в пакеті з більшими «Стрідсбатами» . Поява таких катерів в підпорядкуванні саме морської піхоти – крок цілком логічний, бо за тактичною концепцію «Групбат» - це, власне, транспортний засіб для морської піхоти, відповідник бронетранспортера (ну, добре – не зовсім, бо катер неброньований), але для дій не на суходолі, а на воді. Фінляндські та шведські шхери – природне середовище існування таких катерів, а у нас вони придадуться в пониззі Дніпра, Буго-Дніпровському лимані та в прибережних водах Чорного моря.   «Групбат» - це виріб відомої фінської фірми Marine Alutech , відомий під фірмою назвою Watercat M 8. Проєктувався він на замовлення ВМС Швеції. Катер має нев

Сьогодні натрапив у фб на атмосферні фото трофею харківських тероборонців зі 127-ї бригади – хоч і не нового (ще з часів Слобожанського наступу 2022 року), але досить цікавого. І що характерно – машина досі на ходу й служить новим господарям. Це поліцейський бронеавтомобіль «Фєдєрал-42591», простіше кажучи – тривісна вантажівка «Урал-4320» з броньованою кабіною і встновленою в кузові броньованим модулем для перевезення особового складу. Модуль можна закрити штатним тентом на дугах, маскуючи призначення машини. Сама назва броньовика чітко вказує на його походження – «фєдєралами» називали окупаційні війська в Ічкерії та інших регіонах Північного Кавказу. Для них і знадобився відносно простий, але добре захищений бронеавтомобіль, здатний транспортувати особовий склад в районах з «підвищеною небезпекою».   Концептуально схожі броньовані вантажівки використовували ще американці у В’єтнамі. Лаптєного пішли їхніми слідами, створивши броньовик «Урал-Звєзда». «Фєдєрал-42591» - це його дальший р

М1991 Учора з’явилась інформація про те, що КНДР, крім півсотні САУ «Коксан» М1989 , відправила до лапєстану ще й два десятки 240-мм РСЗВ М1991, відомих також як «Юче 100». Тож варто придивитись до цього північнокорейського аналога «Урагану» детальніше.   Як і для переважної більшості північнокорейських систем озброєння, справжня назва цієї РСЗВ невідома, а позначення надане американською розвідкою за роком, коли вперше була помічена ця система. Попередником М1991 є РСЗВ М1985 – відносно проста конструкція з дюжиною трубчастих напрямних калібру 240 мм, розташованих у два ряди і встановлених на шасі японської тривісної вантажівки «Ісудзу». Західні експерти часто називають першоджерелом для М1985 радянську РСЗВ БМ-24, однак на мою думку це не відповідає дійсності. Річ у тім, що БМ-24 використовує реактивні снаряди, які стабілізуються обертанням. Такі снаряди досить складно модифікувати для підвищення дальності – простим збільшенням довжини снаряду і, відповідно, порохового заряду дви

  8 листопада часопис «Форбс» опублікував статтю Девіда Гемблінга з клікбейтною назвою «Переоцінка Святого Джавеліна: розгромні цифри». Що ж написав цей трудівник пера?   Гемблінг підкреслює, що «Джавелін» разом з британським NLAW і українським ПТРК «Стугна-П» став однією з зірок російсько-української війни. Задуманий ще в роки холодної війни і взятий на озброєння армії США у 1996 р., «Джавелін» є втіленням нової (на той час) концепції боротьби з танками: протиставлення радянській/російській танковій армаді компактної високоточної зброї, побудованої з використанням найновіших досягнень мікропроцесорної техніки. Ракета, яка з групової зброї стала індивідуальною – «Джавелін» може обслуговуватись одним солдатом – і використовує принцип наведення «вистрілив-забув» виглядала ідеальним взірцем для протитанкової оборони. Тандемна кумулятивна бойова частина уражала танк в найбільш незахищеній проєкції – згори.   За даними концерну «Локхід-Мартін» (виробника «Джавеліна»), ця ракета в п

  Вам траплялись в реальному житті казкові персонажі? Так от, на фото – саме такий казковий персонаж, автомат АН-94. Виріб, довкола якого було дуже багато рекламного шуму в ліхіє 90-є, але який згодом тихенько зійшов зі сцени. Вже років 15 згадки про АН-94 не траплялися в ЗМІ, і я щиро був переконаний: вмер цей автомат природною смертю... Аж ось сьогодні (х)твітер приніс фото автоматів АН-94, зроблене лаптєногими бандитами десь на окупованій території України. Тож з’явилась нагода згадати про цей викидень запорєбрікової зброярської галузі.   Історія АН-94 почалась 1978 р., коли міністерство нападу совдєпії оголосило конкурс на створення автоматичної зброї, яка б перевершувала за бойовими якостями АК-74. Основною вимогою було підвищення ефективності стрільби, в тому числі з незручних положень: на ходу, з коліна, без упору. У результаті попереднього вивчення була прийнята для подальшої розробки схема зі зміщенням імпульсу відбою . Суть її полягає в тому, щоб затримати вплив відбою на

  На цьому фото, зробленому в серпні 2024 р. в Курській області - ЗРК "Тор-М2КМ" в експортному виконанні на чотиривісному шасі КамАЗ. У такій конфігурації і в такому камуфляжі ці комплекси надходили з 2019 р. до Вірменії. Кількість замовлених ЗРК невідома, реаально вірмени отримали одну батарею (чотири бойові машини), яка використовувалась у війні 2020 р. і зазнала втрат - дві бойові машини знищені азербайджанськими ударними дронами Harop (ізраїльського виробництва). У 2023-2024 рр. уряд Вірменії неодноразово звинувачував лаптєстан в невиконанні контрактів і непоставці вже оплаченого озброєння - ймовірно, з цих партій і походить "курський" "Тор". "Тор-М2КМ" - це модульний варіант ЗРК "Тор-М2" (останній, зокрема, використовувався в боях в Україні в екзотичному арктичному виконанні - "Тор-М2ДТ"). Бойовий модуль є повністю автономним - тобто, має власне джерело електроживлення. Завдяки цьому "Тор-М2КМ" може використовув

  Сьогодні на деяких запорєбрікових телеграм-каналах з’явились фото незвичних ручних кулеметів, схожих на суміш ПК і «Брена». Перше враження вас не підвело – цей зразок дійсно поєднав у собі риси чеської і совєтської конструкторських шкіл. Це ручний кулемет «тип 73», створений в КНДР на початку 70-х років минулого століття.   Проєктуючи кулемет, північнокорейські конструктори не стали мудрувати, а взяли за основу совєтський кулемет Калашнікова (ПК) і додали до нього дещо від чехословацького кулемета Вацлава Холека Vz.52 (кажуть, Кім Ір Сену дуууже подобалась чехословацька зброя).   З точки зору роботи автоматики, «тип 73» - це типовий Калашніков. Автоматика використовує енергію порохових газів, механізм подачі патронів зі стрічки працює відповідно: затворна група, йдучи назад, витягує набій з магазину (стрічки) і опускає його на лінію подачі, а, йдучи вперед після натискання на спусковий гачок, досилає набій у патронник. Деталі теж схожі, за винятком несуттєвих відмінностей.  

  Думаю, багато хто з моїх читачів учора бачили кадри падіння у пласкому штопорі чергового індійського МіГ-29. Вочевидь, у мисливця "здохли" обидва двигуни, і він буквально звалився на землю. Пілот катапультуватись не встиг... Сьогодні ж я натрапив на деяку цікаву інфографіку (в твітері   @someplaosint), до якої варто придивитись детальніше. Більшість бойових літаків, які експлуатуються ПС Індії упродовж останніх пів століття,  виготовлені місцевим концерном Hindustan Aeronautics Limited (HAL) - за іноземними ліцензіями або ж за власними проєктами. І перша картинка показує нам аварійність цих машин. Як бачимо, цифри є достатньо вражаючими, особливо для літаків випуску 70-90-х років минулого століття -  МіГ-21, МіГ-27 і "Ягуар". Що характерно - у цій трійці лідерів за втратами є як машини совєцького  походження, так і британсько-французький мисливець-бомбардувальник. Це наштовхує на думку про те, що причиною втрат є не стільки конструкційні вади, скільки криворукість