Про життя, летунство та інші дрібниці

  Вам траплялись в реальному житті казкові персонажі? Так от, на фото – саме такий казковий персонаж, автомат АН-94. Виріб, довкола якого було дуже багато рекламного шуму в ліхіє 90-є, але який згодом тихенько зійшов зі сцени. Вже років 15 згадки про АН-94 не траплялися в ЗМІ, і я щиро був переконаний: вмер цей автомат природною смертю... Аж ось сьогодні (х)твітер приніс фото автоматів АН-94, зроблене лаптєногими бандитами десь на окупованій території України. Тож з’явилась нагода згадати про цей викидень запорєбрікової зброярської галузі.   Історія АН-94 почалась 1978 р., коли міністерство нападу совдєпії оголосило конкурс на створення автоматичної зброї, яка б перевершувала за бойовими якостями АК-74. Основною вимогою було підвищення ефективності стрільби, в тому числі з незручних положень: на ходу, з коліна, без упору. У результаті попереднього вивчення була прийнята для подальшої розробки схема зі зміщенням імпульсу відбою . Суть її полягає в тому, щоб затримати вплив відбою на

  На цьому фото, зробленому в серпні 2024 р. в Курській області - ЗРК "Тор-М2КМ" в експортному виконанні на чотиривісному шасі КамАЗ. У такій конфігурації і в такому камуфляжі ці комплекси надходили з 2019 р. до Вірменії. Кількість замовлених ЗРК невідома, реаально вірмени отримали одну батарею (чотири бойові машини), яка використовувалась у війні 2020 р. і зазнала втрат - дві бойові машини знищені азербайджанськими ударними дронами Harop (ізраїльського виробництва). У 2023-2024 рр. уряд Вірменії неодноразово звинувачував лаптєстан в невиконанні контрактів і непоставці вже оплаченого озброєння - ймовірно, з цих партій і походить "курський" "Тор". "Тор-М2КМ" - це модульний варіант ЗРК "Тор-М2" (останній, зокрема, використовувався в боях в Україні в екзотичному арктичному виконанні - "Тор-М2ДТ"). Бойовий модуль є повністю автономним - тобто, має власне джерело електроживлення. Завдяки цьому "Тор-М2КМ" може використовув

  Сьогодні на деяких запорєбрікових телеграм-каналах з’явились фото незвичних ручних кулеметів, схожих на суміш ПК і «Брена». Перше враження вас не підвело – цей зразок дійсно поєднав у собі риси чеської і совєтської конструкторських шкіл. Це ручний кулемет «тип 73», створений в КНДР на початку 70-х років минулого століття.   Проєктуючи кулемет, північнокорейські конструктори не стали мудрувати, а взяли за основу совєтський кулемет Калашнікова (ПК) і додали до нього дещо від чехословацького кулемета Вацлава Холека Vz.52 (кажуть, Кім Ір Сену дуууже подобалась чехословацька зброя).   З точки зору роботи автоматики, «тип 73» - це типовий Калашніков. Автоматика використовує енергію порохових газів, механізм подачі патронів зі стрічки працює відповідно: затворна група, йдучи назад, витягує набій з магазину (стрічки) і опускає його на лінію подачі, а, йдучи вперед після натискання на спусковий гачок, досилає набій у патронник. Деталі теж схожі, за винятком несуттєвих відмінностей.  

  Думаю, багато хто з моїх читачів учора бачили кадри падіння у пласкому штопорі чергового індійського МіГ-29. Вочевидь, у мисливця "здохли" обидва двигуни, і він буквально звалився на землю. Пілот катапультуватись не встиг... Сьогодні ж я натрапив на деяку цікаву інфографіку (в твітері   @someplaosint), до якої варто придивитись детальніше. Більшість бойових літаків, які експлуатуються ПС Індії упродовж останніх пів століття,  виготовлені місцевим концерном Hindustan Aeronautics Limited (HAL) - за іноземними ліцензіями або ж за власними проєктами. І перша картинка показує нам аварійність цих машин. Як бачимо, цифри є достатньо вражаючими, особливо для літаків випуску 70-90-х років минулого століття -  МіГ-21, МіГ-27 і "Ягуар". Що характерно - у цій трійці лідерів за втратами є як машини совєцького  походження, так і британсько-французький мисливець-бомбардувальник. Це наштовхує на думку про те, що причиною втрат є не стільки конструкційні вади, скільки криворукість

В серпні цього року на виставці в Польщі був показаний бронеавтомобіль «Варта-2» виробництва фірми «Українська бронетехніка». А кілька днів тому з’явилось відео вогневих випробувань машини на полігоні. Спираючись на відкриті джерела, спробуємо розібратись, що ж це за броньовик і чим він відрізняється від першої «Варти» . Одразу зауважимо, що позначення «Варта-2» вже використовувалось для прототипа, який з’явився у 2016 р. Однак до серійного виробництва його не довели. Нинішня «Варта-2» радикально різниться від своєї попередниці.   Трансформуючи «Варту» у «Варту-2», конструктори «Української бронетехніки» пішли тим же шляхом, що й фахівці фірми «Практика», створюючи «Козак-2М1»на основі «Козака-2» : відмовились від рамної конструкції, застосувавши несучий корпус. Це дозволило зменшити масу машини (для «Варти-2» вона становить 14 тонн – щоправда, незрозуміло, чи з бойовим модулем; я схильний припустити, що без) і її висоту, водночас забезпечивши непогану захищеність. Вона відповідає

  Цей виріб ще на фронті не «світився», та й самі лаптєногі позиціонують його як «експортний». Але придивитись до нього варто – бо не виключено, що агресор почне їх використовувати в боях. Це новий підствольний гранатомет ГП-46. ГП-46 на автоматі АК-19   Зараз лаптєногі використовують дві основні моделі підствольників – ГП-25 (1978 р.) і ГП-34 (поч. 2000-х); проміжна модель ГП-30 була взята на озброєння у 1989 р., але значного поширення не набула. Усі вони дульнозарядні, з нарізним стволом, і використовують оригінальні безгільзові боєприпаси. В боєприпасах, а точніше, в їхній обмеженій номенклатурі, полягає один з основних недоліків цієї родини гранатометів. В арсеналі ГП-25/30/34 – тільки три типи гранат: звичайна осколкова ВОГ-25, «стрибаюча» ВОГ-25П і «Гвозь» зі сльозогінним газом. Новий гранатомет, за задумом козломордих мастєрових, має позбутись цього недоліка. Ось тільки довелось для цього відмовитись від посконного стандарту і перейти на стандарти НАТО – ГП-46 використовує г