Про життя, летунство та інші дрібниці

  Ось такий чудернацький проєкт часів пізнього совка  - літак вогневої підтримки на базі легкої транспортної машини Іл-114Т. Концептуальний відповідник американських ганшіпів, але компонування інше. Американці ставили гарматні/кулеметні установки по лівому борту і обстрілювали ціль, ставши у віраж. Совєти ж намагались піти іншим шляхом - розмістили озброєння в підфюзеляжних поворотних установках. В передній хотіли втулити 120-мм гармату від «Нони», в задній - 30-мм автоматичну гармату 2А42. Кут горизонтального наведення обох установок мав становити по 90 градусів праворуч і ліворуч. Проєкт назагал виглядає цікаво, але як і багато інших породжень пізнього совка свого втілення в металі він не дочекався. Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки -  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

  Що робити, якщо не вистачає грошей на "Тукано"? Можна купити його зменшену копію! Саме так, вочевидь, розмірковували військові авіатори з Домініканської Республіки. Ця країн має проблемного сусіда - злиденну Гаїті. І слабко контрольований суходільний кордон... Тож Повітряні сили Домініканської Республіки записали у план свого розвитку придбання десятка патрульно-розвідувальних літаків для контролю кордону. Власне, вони вже мають вісім штурмовиків ЕМВ-314 "Супер Тукано" , але використовувати ці потужні турбогвинтові літаки для рутинних патрульних польотів - бюджету не вистачить... Тож домініканці (а як назвати мешканців Домініканської Республіки?) звернулись до італійської фірми Flying Legend. Вона з 2011 р. випускає літаки Tucano Replica. Виглядають ці аероплани як справжні "Тукано" - навіть шасі ховається. Ось тільки виконані вони у 0,7 величини справжнього ЕМВ-312. І замість турбогвинтового мотора РТ6А обладнуються чотирициліндровими поршневими "Р...

  Роки два тому я писав про іранську адаптацію Мі-171 на роль носія ПКР . А учора з'явилось фото ще одного оморяченого варіанту Мі-17 - мінного загороджувача. В такій конфігурації він може використовуватись як засіб мобільного посилення берегової (протидесантної) оборони. Це підтверджується і типом мін - "Махам-ІІ". Така міна має бойову частину масою 350 кг з магнітним і акустичним підривачами. Вона призначена для встановлення на глибинах від 10 до 50 м і може уражати кораблі і судна, які рухаються зі швидкістю 4-15 вуз.

 Іранські конструктори давно відомі дуже творчим підходом до того, що потрапляє їм до рук. Згадаймо, хоча б, адаптацію винищувачів F-14 "Томкет" на роль носіїв зенітних ракет МІМ-23 "Гоук". На цей раз вони "познущались" над флотським Мі-171. Машини цієї модифікації ВМС Ірану отримували в цивільній конфігурації. Що ж ми бачимо на фото? Мі-171, переобладнаний у носія протикорабельних ракет С-802. Цей китайський далекий нащадок французького "Екзосету" у варіанті повітряного базування важить 750 кг. Тобто, на сьогодні С-802 є найважчою зброєю, яка застосовується на гелікоптерах родини Мі-8/17 (раніше такими були півтонні авіабомби). Крім того, ще 120 кг важить пускова установка. Хоча сам термін "пускова установка" тут не годиться - це "ракетоскидач". ПКР підвішується зі складеним крилом і не запускається, а скидається з гелікоптера. Запуск двигуна ракети здійснюється вже після відділення її від носія. Протикорабельний Мі-171 є лиш...

"Змія" в серійній конфігурації на салоні MSPO 2020    6 вересня 2017 р., під час щорічного салону озброєнь MSPO 2017, польське Міністерство національної оборони підписало угоду про постачання 118 машин далекої розвідки в рамках програми "Змія". Переможцем конкурсу став консорціум в складі двох акціонерних спілок - "Польського Холдингу Оборонного" і "Концепт". Вартість контракту склала 90,7 млн. злотих. За основу для "Змії" взяли автомобіль "Вірус IV", створений фірмою "Концепт". Це легка двовісна повнопривідна машина високої прохідності з традиційним компонуванням (двигун спереду, за ним відсік для екіпажу і далі - багажний відсік). Кузов становить собою каркас з хромолібденових труб з обшивкою з кевларових панелей. За польською класифікацією автомобіль належить до класу LPU (Lekki Pojazd Uderzeniowy - легка ударна машина). Силова установка "Змії" - 2,4-літровий турбодизель з максимальною потужністю 180 к.с...

  Василь Хіоні, грек за походженням, типовий представник космополітичної Одеси, був відомим ще з довоєнних часів пілотом і конструктором. Шлях його в авіацію, назагал, був типовим для тієї доби: захоплення новим видом спорту, поїздка до тогочасної авіаційної Мекки - Франції, навчання на пілота, знайомство з роботами французьких конструкторів... Після поверенення в Одесу, в серпні 1911 р. Хіоні очолив авіашколу Одеського аероклубу. У 1912 р. Хіоні будує літак власної конструкції для участі в щорічному конкурсі військових аеропланів.  "Хіоні № 1" був двомісним монопланом з двигуном "Гном" потужністю 100 к. с. і фюзеляжем овального перерізу, частково обшитим фанерою. Та, на жаль, його спіткала невдача – літак пошкодили при перевезенні залізницею до Петербургу, а вже під час конкурсу він був знесений вітром до рову. До того ж, вперше в Росії застосований мотор "Гном" недодавав потужності, що не дозволило досягти розрахункових льотних даних. Військове відомство...

Зовнішній вигляд цього транспортного засобу ніби натякає, що він призначений для SAS, "рейнджерів" чи ще якогось крутезного спецназу. Полегшений кузов, дуги безпеки, курява з-під коліс - романтика далеких рейдів тилами ворога :) Та ні - машинка призначена для звичайнісінької махри, піхоти, хоч і американської. У 2018 р. армія США оголосила конкурс на створення легкої двовісної повнопривідної машини Infantry Squad Vehicle (ISV), призначеної для збезпечення мобільності піхотних відділень. Відповідно до вимог, маса машини не повинна перевищувати 5000 фунтів (2270 кг), а габарити - дозволяти перевезення у вантажній кабіні гелікоптера СН-47 "Чинук" і на зовнішній підвісці UH-60 "Блек Хок". ISV повинна вміщати 9 солдат, а також служити платформою для монтажу різноманітного озброєння. В червні 2019 р. з кількох проектів військові відібрали три пропозиції - концерну  GM Defense і консорціумів Oshkosh Defense-Flyer Defense и SAIC-Polaris. Кожен з трьох учасників ...

У 1987 р. на озброєння ВПС СРСР прийняли паливозаправник ТЗ-90 (він же АТЗ-90-8685). Унікальна конструкція складалась з мінського сідлового тягача МАЗ-74103 (з родини "Оплот") і двосекційного напівпричепа виробництва маріупольського заводу "Азовобщемаш". Останній складався з двох секцій ТЗ-60, тільки у передній секції резервуар був удвічі зменшений, а на вивільненому місці встановлений зчіпний вузол-"сідло". Загальна місткість становила 90 тис. л, а повна маса заправника сягала 140 т. Швидкість руху не перевищувал 30-40 км/год, але більше й не треба було - заправник призначався для експлуатації на аеродромах. Що цікаво - ТЗ-90 був аеротранспортабельний (він міг перевозитись літаком Ан-124). На жаль, кар'єра заправників ТЗ-90 виявилась короткою - надмірне навантаження на сідлову зчіпку і шасі тягача призвели до прискореного зносу. Замість нормативних 12 років ТЗ-90 відпрацювали максимум 5-7 років, і до середини 1990-х рр. були списані.