Знай свого ворога: зі щоденника артилериста
Натрапив у твітері на витяги зі щоденника лаптєногого артилериста (з причіпної артилерії) – може, буде цікаво. Конспективно в перекладі на людську мову: - на вогневій позиції гаубицю вкопуємо. Це знижує мобільність, але підвищує точність стрільби: на слабких ґрунтах вже після першого пострілу збивається топоприв’язка; - дуже дошкуляє український контрбатарейний вогонь, особливо за даними «антіпкі» (радару AN/TPQ-53); - на ціль випускаємо максимум 3-5 снарядів. Якщо вогнем керує досвідчений офіцер-артилерист, цього цілком достатньо для ураження цілі; - для коригування вогню обов’язково застосовуються дрони; - вкрай небажано стріляти вночі – спалах пострілу видно здалека; - зафіксовані випадки смерті через застосування «балалайок» («Баофенгів») – їх слухає противник, засікаючи артилеристів за специфічним сленгом; - статутне ведення вогню побатарейно з поля не застосовується – тільки з лісу і тільки одиночними гарматами; - останні 500- 1000 м до позиції б/к підноситься