Про життя, летунство та інші дрібниці

  Кімната для нарад одного з запорєбрікових підрозділів. Північ Київщини, березень 2022 р. У свіжому жовтневому числі запорєбрікового часопису «Ваєнная мислЯ» опубліковано досить цікаву роботу, присвячену питанням живучості пунктів управління (ПУ) тактичної ланки. Спираючись на досвід війни проти України, її автори вказують на низку проблем, пов’язаних з фортифікаційним обладнанням і маскуванням ПУ. Вони класифікують демаскуючі ознаки ПУ за трьома періодами: переміщення ПУ; інженерне (фортифікаційне) обладнання ПУ; розгортання і функціонування ПУ.   Головні демаскуючі ознаки під час переміщення ПУ: -           переважання в колоні автомобілів з кузовами типу «КУНГ»; -           значна кількість машин зв’язку; -           більша, порівняно з іншими колонами, кількість легкових машин; -           наявність в складі колон загальновійськових, танкових підрозділів охорони, підрозділів ППО за відсутності в основного складу колони індивідуального захисту (бронежилети, зброя); -

Непогана стаття з жовтневого числа чеського часопису АТМ. Огляд зразків західного авіаційного озброєння, яке використовується в Україні: Zuni, JDAM-ER, HARM, Storm Shadow. SCALP EG, MALD.   За бажання - можете підтримати блог невеличким донатом:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

  МіГ-29Б (борт 3-6109) з 22-ї тактичної винищувальної ескадрильї, Тебріз 15 листопада 1989 р., невдовзі після закінчення ірано-іракської війни і нормалізації стосунків з СРСР, Іран замовив велику партію радянських бойових літаків на суму 800 мільйонів доларів: 18 винищувачів МіГ-29Б (тобто, МіГ-29 у виконанні 9.12Б – експортний для країн поза Організацією Варшавського договору), шість навчально-бойових МіГ-29УБ і 12 бомбардувальників Су-24МК. Усі літаки були поставлені до кінця 1991 р.   Вже на початковій стадії виконання контракту іранці зіткнулись з «ненав’язливим» совдєпівським сервісом. Коли група пілотів F-4E i F-5E прибули до СРСР для підготовки в якості інструкторів на нові літаки, виявилось, що радянські інструктори не володіють у достатній мірі англійською (іранці ж, природно, не знали російської), а навчально-матеріальна база не відповідає очікуванням. Наприклад, майбутні інструктори Су-24МК перед вильотами на цьому типі літака проходили підготовку на тренажері... Су-22!

 Стаття з жовтневого числа Air Forces Monthly про українські далекосяжні удари - сучасні БПЛА, конверсії Ту-141 і С-200 тощо. За бажання - можете підтримати блог невеличким донатом:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

 Велика і цікава стаття з жовтневого числа Air Forces Monthly За бажання - можете підтримати блог невеличким донатом:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

 Кілька невеликих статей з жовтневого числа Air Forces Monthly. Про загибель Джуса, перспективи отримання F-16, авіаційне озброєння західного виробництва. "Війна за українськими правилами" - огляд найгучніших подій серпня, включаючи удари по російських аеродромах, по ППО в Криму і викрадення Мі-17. За бажання - можете підтримати блог невеличким донатом:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Козломорді мастєровиє не припиняють своїх знущань з мотолиги, намагаючись «оморячити» її. Про попередні спроби ми вже розповідали тут , тут , тут і ще тут . А ось сьогодні з’явилось фото ще одного покруча. Наскільки можна розібрати, на цей МТ-ЛБ всиндючили... реактивну бомбометну установку РБУ-6000, тільки з демонтованою половиною напрямних (з 12-зарядної вона стала шестизарядною).   Що ж це за зброя? РБУ-6000 – це реактивна бомбометна установка, призначена для боротьби з підводними цілями. На озброєння ВМФ совдєпії її взяли ще у 1961 р. Використовувалась (і використовується досі) вона дуже широко – зокрема, у ВМС України РБУ-6000 встановлювались на «Гетьманові Сагайдачному» і корветах проєкту 1124. На кораблі монтується одна або дві такі установки, кожна з яких має 12 напрямних калібру 212 мм . Вогонь ведеться реактивними глибинними бомбами РГБ-60 на дальність до 5200 м . Маса такої бомби немаленька – 113,6 кг .   Для чого ставити РБУ-6000 на мотолигу? Теоретично немаленька

  19 вересня уряд Норвегії повідомив, що планує передати Україні 51 транспортер NM 199 . Що ж це за машини і чим вони можуть бути корисні?   Перш за все треба відзначити, що NM 199 – це норвезьке позначення американської машини М548. Якщо коротко – це гусенична вантажівка на шасі бронетранспортера М113. На відміну від нього, М548 неброньована і не може плавати. Ходова ж частина повністю аналогічна М113, однаковою є і силова установка: шестициліндровий двотактний дизель «Дженерал Моторз» 6 V 53 потужністю 210 к.с. і триступінчата автоматична трансмісія «Аллісон» ТХ-100-1. На варіанті М548А3 встановлений потужніший двигун 6 V 53Т (275 к.с.) і чотириступінчата трансмісія Х-200-4, а також новий механізм повороту. За цими показниками М548А3 відповідає бронетранспортерові М113А3. У варіант М548А3 транспортери модернізувались з 1994 р. Однак норвезькі NM 199 відповідають старішій версії М548А1 (відповідають БТР М113А2).   М548 має корпус, виготовлений з алюмінієвого сплаву, в передній

  Чому російська мосінка мала голчастий багнет, а австрійський манліхер чи німецький маузер - тесакоподібний? Переваги останнього, здається, очевидні - він універсальний, таким багнетом можна виконувати багато маніпуляцій, потрібних в солдатському польовому житті. Голчастий багнет же годиться тільки для одного - встромити його в пузо ворогові. Річ у тім, що в російських реаліях універсальність якраз була недоліком. За найменшої нагоди солдати відсилали багнети трофейних манліхерів додому - в господарстві згодиться. Дійшло до того, що у 1915 р. довелось замовити на Петроградському арсеналі 52тисячі (!) багнетів для трофейних манліхерів. А ось спокуси "згубити" голчастий багнет не виникало - в господарстві він не потрібен... Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

 Шановні читачі вже, безперечно, бачили фотографії (хоч і трошки заблюрені) чудових дірок в субмарині "Ростов-на-Дону". Спробуємо розібратись, куди влучили і що пошколджено. Ось, власне, ці фото:  На першому фото ми бачимо досить значні руйнування у верхній носовій частині підводного човна. На другому - акуратну дірку в правому бортові, майже одразу за огородженням рубки (так називається ось ця "надбудова" над корпусом, яка насправді надбудовою не є, ну,але в ці нюанси термінології ми зараз влазити не будемо). Отже, куди влучили і що ушкодили? Звернімось до схеми - щоправда, це схема проєкту 877, але як я вже пояснював , 636-й проєкт - його прямий спадкоємець, і за внутрішньою будовою ці човни різняться лише в деталях. На схемі я позначив приблизні місця дірок. Що нам потрібно знати? Перш за все, проєкт 636.3, як і 877, має двокрпусну конструкцію. Внутрішній корпус зветься міцним, і таким він і є, бо покликаний витримувати тиск на сотнях метрів глибини. Зовнішній -

  Щось в нашій рубриці якісь «дні ваєнна-марского флота» намітились. І все завдяки старанням наших Сил оборони, які досить ґрунтовно взялись за підрив боєздатності організованого злочинного угруповання «чєрнаморскій флот». Про удар поСевморзаводу і його жертви ми вже розповідали. Сьогодні ж – про корабель, який пішов по шерсть, а повернувся стрижений: про малий ракетний корабель «Самум», відправлений в протидронове патрулювання і уражений 14 вересня «Морським малюком» - українським безекіпажним катером. Принаймні, так розгортались події за версією української сторони. За порєбріком, звісно, це заперечували – аж поки не з’явились фото «Самума», якого тягнуть до Севастополя два буксири. При цьому корабель має помітний крен на правий борт і диферент на корму, що підтверджує версію про ураження в кормову частину.   Що ж це за корабель? Перш за все, розберімось з класифікацією. Малий ракетний корабель (МРК) – це витвір самобутньої совдєповської ваєнна-марской теорії, своєрідний ракетн

  Сьогодні поговоримо про ще одну жертву українського ударупо Севморзаводу – субмарину «Ростов-на-Дону». На відміну від «Мінска», який вигорів майже вщент, ступінь пошкодження підводного човна поки невідомий. Та все ж можна припустити – якщо навіть «Ростов-на-Дону» і не буде списаний, він надовго вийшов з ладу.   Субмарина ця належить до проєкту 636.3 – прямого спадкоємця проєкту 877, відомого також як «Палтус», або ж «Варшавянка». Чому «Палтус» - зрозуміти можна, риби і субмарини мають багато спільного. А до чого тут «Варшавянка»? Річ у тім, що цей проєкт дизель-електричного підводного човна розглядався як потенційний кандидат для оновлення підводних сил країн-союзниць совдєпії з Організації Варшавського договору. Однак у ці країни поставили тільки дві субмарини – «Ожел» в Польщу (ще залишається в строю) і «Дельфінул» в Румунію. Надто великими і дорогими вони виявились для країн соціалістичного табору. Натомість більшим попитом користувались «Варшавянки» в інших країнах – для них