Як "Нона" стала "Ноною"
П риїхала якось японська делегація в одне з совєтскіх міністерств. Йдуть коридором, і чують з-за дверей крик: - Альо, Тамбов! Тамбоооов!!! Японці делікатно питають: - Вибачте, а далеко до Тамбова? - Кілометрів двісті. - А що, зателефонувати не можна? Цей анекдот совєтскіх часів має прямий стосунок до появи «Нони», «Гвоздики», «Акації», «Мсти» та багатьох інших найменувань військової техніки. Річ у тім, що кожна науково-дослідна чи дослідно-конструкторська робота вимагала залучення багатьох установ з різних куточків нєаб’ятнай родіни. Паперове листування для вирішення оперативних питань не годилось, тому для цього користувались міжміським телефонним зв’язком – звичайними відкритими лініями. При цьому використовувались умовні позначення – шифри. Обирались вони не довільно, а зі спеціальних коротких списків, запропонованих Головним ракетно-артилерійським управлінням. І основною вимогою до цих шифрів була однозначність сприйняття на слух – щоб уникнути плутанини і неясн...