Про життя, летунство та інші дрібниці

  БпЛА "Форпост" виробництва УЗГА в прицілі українського дрона-перехоплювача У моїх матеріалах, присвячених запорєбріковому авіапрому, неодноразово згадується назва УЗГА – уральскій завод гражданскай авіациі. Структура доволі цікава – це нове підприємство в літакобудуванні, бо за совєтів займалось зовсім іншим: це був авіаремонтний завод №404 цивільної авіації, який спеціалізувався на ремонті двигунів, допоміжних силових установок та їхніх агрегатів.   Перший «захід у літакобудування» стався у 1993 році, коли завод уже отримав свою сучасну назву. Уральці вирішили зайнятися випуском надлегких літаків МАІ-890. Виготовили близько 300 таких машин, але їхнім основним виробником була РСК «МіГ», а скільки їх було побудовано на Уралі — невідомо.   Другий захід відбувся через десять років, і знову це була надлегка машина — МАІ-223. Спроба виявилася невдалою: було побудовано лише три літаки. Реанімувать проєкт спробували у 2013 р., коли шойгу навіть заявив про намір придбат...

  Від початку широкомасштабного вторгнення в Україну за порєбріком закрили інформацію про кількість переданих бойових літаків, а фоторепортажі хоч і публікують, але ретушують бортові номери. У 2022 р., наприклад, довелось встановлювати цю кількість за побічними даними - що я й виклав свого часу . Сьогодні ж спробую розібратись з постачанням у 2025 р. Точніше, почну розбиратись - бо, ймовірно, пізніше доведеться вносити уточнення. З тієї інформації, яка зараз наявна, наймасовішими типами є Су-34  і Су-35С . Перший з них  випускається в модернізованому варіанті - Су-34М, або ж Су-34НВО. Новосибірський авіазавод упродовж року передав сім партій цих літаків (першу у квітні, а далі - щомісяця з липня до грудня), ймовірно, по два екземпляри в кожній, але у грудневій, швидше за все, було три. Це в сумі дає 15 бомбардувальників. Су-35С випускаються заводом в Комсомольську-на-Амурі. За 2025 р. передано шість партій - у березні, травні, червні, серпні, вересні і листопаді. Це дає т...

 В одному з телеграм-каналів нещодавно виклали цікаві документи, які змусили мене згадати свою докторську дисертацію - працюючи над нею свого часу немало покопався в архівах совєтської доби. Ці документи чудово ілюструють явище, яке можна назвати "совєтськими стартапами" - коли ініціативний інженер (або й не інженер) вибивав кошти під свій "нє імєющій аналогов" проєкт. Створювалось конструкторське бюро, проєкт включався в план дослідних робіт, перекочовуючи з одного річного плану в наступний... Кошти витрачались, а результату, як правило, не було. І в один чудовий момент терпець "інвестора" - Наркомату авіаційної промисловості - уривався. Фінансування припинялось, а стартапер в кращому разі повертався до своєї "доконструкторської" діяльності. Перший документ - це доповідна записка Сталіну наркома авіаційної промисловості Алєксєя Шахуріна та його заступника з дослідного виробництва Алєксандра Яковлєва (так, того, що був одночасно й авіаконструктор...

  Ми вже неодноразово зверталися до проблеми «імпортозамєщєнія» в запорєбріковій авіаційній промисловості . Досі розглядали, головно, літаки, сьогодні ж поговоримо про гелікоптери. Привід – свіже рішення керівництва холдінга «Вєртальоти раіссі» взятись за виробництво легкого гелікоптера. Назвати цей намір амбіційним – це означає нічого не сказати, бо ж козломорді замахнулись «лише» на створення конкурента «Робінсонам» - найпопулярнішій у світі (і за порєбріком теж) родині легких гелікоптерів. Сміливість (чи нахабство) російських чиновників можна оцінити, коли дізнаємось – а що ж покладено в основу цього амбітного проєкту?   Так от, москалі вирішили, що «лучшеє новоє – ето хорошо забитоє староє», і змели павутину з Мі-34. Треба сказати, що в совдєпії завжди було кепсько з легкими гелікоптерами. В 70-80-х роках минулого століття до цього класу можна було б віднести двомоторні Ка-26 (з поршневими двигунами) і Мі-2 (з турбовальними), але обидва вони виходили поза три тонни: пе...

Су-57 – 6 (2 у травні, 4 в грудні). Літаки обладнані двигунами «першого етапу», знаними як «іздєліє 117», або ж АЛ-41Ф1. Постачання здійснюється відповідно до рамкової угоди на 76 винищувачів, укладеної в червні 2019 р. (умова включила також два Су-57, законтрактованих у 2018 р. і поставлених у 2020 і 2021 рр.). Термін виконання – до кінця 2027 р., але його дотримання виглядає не надто реалістичним. Передбачений перехід у виробництві від тимчасової конфігурації з двигунами «іздєліє 117» (літаки Т-50С) до повної – з двигунами «іздєліє 30» (Т-50М).   До кнця 2022 р. виготовлено 11 серійних Су-57, але поставлено лише 10 – один літак розбився в грудні 2019 р., а замість нього завод в Комсомольську-на-Амурі виготовив іншу машину. Перші дві машини, поставлені у 2020 і 2021 рр., надійшли до 4-го Центру бойової підготовки і перенавчання льотного складу в Ліпєцку, решта – до 116-го Центру бойового застосування (аеродром Пріволжскій, Астраханська обл.). Першою стройовою частиною, яка отр...

  Від автора. Років шість тому в ЖЖ почав писати нарис історії однієї британської авіаційної фірми - "Болтон-Пол". Чим цікава вона? Насамперед, доооовгою історією, яка сягає в глиб доавіаційної епохи. Викладаю зроблену частину. Може це стане стимулом доробити, нарешті, цей нарис... 1797 року Вільям Мур заснував кузню у містечку Норвіч (північно-східна Англія). Невдовзі він узяв компаньйона - Джона Г. Барнарда, який по смерті Мура у 1839 р. став єдиним власником підприємства. Однак самому вести справи було складно, тому Барнард знаходить нового співвласника - Вільяма Степлса Болтона (1820-1879). У той час підприємство включало не тільки металообробні відділення (кузню, вальцювальню), але й столярний цех. Виготовляло воно металеві пічки, казани, каструлі, чайники, не гребувало замовленнями на металеві брами, паркани чи оранжереї. 1853 року на фірму в якості учня приходить 12-річний Джозеф Джон Доусон Пол, який швидко зарекомендував себе працьовитим і відповідальним працівником,...