Про життя, летунство та інші дрібниці

  Коли я побачив перші фото цього творіння сумрачного запорєбрікового гєнія, то першою думкою було – «Це ж було вже!». Дійсно, ось, гляньте: самохідка СУ-2, тобто тридюймовка на шасі трактора «Комунар», 1933 рік. Фамільну спорідненість видно неозброєним оком! ( a propo , історія самого «Комунара» досить цікава – треба буде колись пост про нього зробити).   Отже, що ж зробили лаптєногі через 90 років після появи СУ-2? Взяли тракторне шасі, і встановили на нього артилерійську частину 122-мм гаубиці Д-30. Щоправда, спорядили машину дистанційним керуванням. Назвали цей виріб МТС-15 «Клєвєр». Давайте придивимось до нього детальніше.   Шасі МТС-15 («моторізованноє транспортноє срєдство», а число «15» - це вантажопідйомність в тоннах) випускає компанія «ДСТ-Урал» з Чєлябінська. Навесні цього року представники її заявили про розробку дистанційно керованого варіанту ПГУ-15 («платформа гусєнічная унівєрсальная»). Ймовірно, САУ «Клєвєр» і стала однією з ітерацій цієї платформи.   Маш

  23 жовтня на території Курської області (в населеному пункті Глушково) був знищений перший бронеавтомобіль ЛСТС-1944 «Сармат-3». Повідомили про це самі лаптєногі, причому в сюжеті прокоментували кадри зі знищеним «Сарматом-3» як «унічтоженний броневік укрАінской ДРГ». Та правда одразу ж вийшла назовні – тим більше, що лише за кілька днів до цього пропагандони гордо демонстрували зображення цієї ж машини, наразі досить рідкісної. Що ж це за машина, і де поділись перший і другий «Сармати»?   Історія цієї родини легких автомобілів і бронеавтомобілів, які в лаптєстані класифікуються як «льогкіє спєциальниє транспортниє срєдства» (звідки й абревіатура ЛСТС), почалась в середині минулого десятиліття – тобто, приблизно десять років тому. У той час міністерство нападу ри-фи дійшло висновку про необхідність розробки нового покоління легких автомобілів-всюдиходів. Ці машини мали значно підвищити мобільність підрозділів під час виконання бойових завдань.   Розробкою нових всюдиходів зай

  Запорєбрікові думки щодо БМП-1/2. Тезово: - це одноразова техніка: «ніколи не бачив БМП, яка б поверталась з бою або поповнювала боєкомплект». Можливе застосування – підвезення штурмових груп до району бою і одноразові «кавалерійські наскоки»; - до використання годяться тільки ті машини, які пройшли капітальний ремонт. «Відновлювальний ремонт» після довготривалого зберігання (триває два місяці) не гарантує справності – 50% БМП після такого ремонту не витримують контрольний марш; - батальйонний комплект в сучасних реаліях – це 70-80% від штату; - реальна бойова вартість БМП – це безпосередня похідна від стану ствола гармати, а вони часто зношені й іржаві зсередини; - протитанкових керованих ракет взагалі нема; - усі технічні показники БМП, знятих зі зберігання і відремонтованих, на кількадесят відсотків нижчі від паспортних; - рівень підготовки екіпажів вкрай низький; він зводиться лише до технічної підготовки, без тактичної; - хронічний брак ефективних засобів РЕБ;

  Доволі специфічний і дуже нішевий підвид бронетехніки становлять амфібійні бронетранспортери категорії MAV – Marine Assault Vehicle. Більші від звичайних БТР, вони досить незграбно виглядають на суходолі, але мають чудові морехідні властивості. Їхнє головне завдання – доставити морських піхотинців (бажано неушкодженими) з корабля на берег. Винайшли ці такі машини в США в роки Другої світової війни, коли був налагоджений масовий випуск гусеничних транспортерів серії LVT . Американці розвивали їх і після війни, лишаючись, фактично, монополістами. Їхні БТР LVTP -7 і досі використовуються в багатьох країнах, і навіть знаходять нових покупців – скажімо, нещодавно такі машини замовла Румунія. Але знайшовся виробник, який вирішив порушити американську монополію...   З 2014 р. в Туреччині точились дискусії щодо доцільності і можливості створення MAV власними силами. Два роки знадобилось фірмі FNSS , щоб переконати військових у реалістичності задуму, ще кілька місяців пішло на підготовк

Цікава стаття Марціна Гавенди про участь білорусів в обороні Києва в 2022 р., про початки формування батальйону (полку) імені Каліновського   Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки:  https://buymeacoffee.com/andrijkhar9 Приватбанк: 4731 2196 4166 1818

В СРСР з 70-х років минуло століття на озброєнні знаходились два достатньо відомих безпілотних авіаційних комплекси: фронтової ланки ВР-2 «Стриж» (з БпЛА Ту-141) і армійської ВР-3 «Рейс» (з Ту-143). Але поряд з тим велась і розробка дивізійного комплексу «Крило-1» з БпЛА «Перо». Комплекс практично не відомий, хоча й знаходився на озброєнні і випускався серійно (однак не масово). Доступна інформація по його характеристиках далеко не повна. Та все ж спробуємо розібратись.   Отже, проєктування «Крила-1» велось з початку 1980-х років у Свердловську (нині Єкатєрінбург), в науково-виробничому підприємстві «Старт». БпЛА «Перо» розроблявся в Казані, в КБ «Сокол». Це був невеликий апарат з циліндричним фюзеляжем завдовжки 3 м, прямим крилом розмахом 2 м і хвостовим оперенням у формі перевернутої літери Y . Двигун – турбореактивний МД-45 тягою 45 кгс. Стартова маса «Пера» становить 245 кг, швидкість – 240-250 км/год, а дальність польоту – лише 90 км. Тобто, радіус ведення розвідки не перевищ

14 липня 2018 р. державна компанія «Хорив-Авіа» підписала контракт з концерном «Ербас Гелікоптерс» про постачання одразу 55 гелікоптері трьох типів для усіх авіаційних структур МВС України. ДПСУ мала отримати 24 легких одномоторних машини Н125, призначених для патрулювання. Для Національної поліції замовили десять легких двомоторних гелікоптерів Н145 (модифікація ЕС 145, які вже використовувались у ДСНС), призначених для патрулювання і медичної евакуації. Нарешті, ДСНС і Національна гвардія мали поділити між собою 21 середній транспортний гелікоптер H 225 ( EC 225 LP Super Puma Mk 2+). Останні машини були вживаними (випуску 2009-2012 рр.), а ось Н125 і Н145 – повністю новими. Загальна вартість контракту сягала 485 млн євро (зустрічаються й цифри 551 млн). Перші два гелікоптери, куплені за цим контрактом, прибули в Україну вже в грудні 2018 р. Це були Н225, один з яких призначався для ДСНС (борт "51"), а інший – для Національної гвардії (борт "10"). До кінця 2021

  Московський піп у Черкасах нападає з газовим балончикам на проукраїнських активістів, які захищають храм від захоплення РПЦ Оригінальний підпис до фото: "Крещеные черные контрактники в ВС РФ" Сьогодні інформаційний простір України збурила звістка про події в Черкасах, де московські попи за підтримки своїх парафіян спробували піднести голову. Коли вже, нарешті, нашим громадянам дійде, що московська церква – це беспосереднє знаряддя агресії лаптєстану? Запорєбрікові ідеологи і практики навіть не криються з цим. Сьогодні ми розберемо один з документів, який прямо підтверджує агресивну сутність московської церкви.   У третьому номері наукового(!) журналу «Тєорія і практіка ваєннава абразаванія» (видається закладом підготовки карателів під назвою «Навасібірскій ордєна жукова інстітут імєні гєнєрала арміі і.к. яковлєва войск націанальнай гвардіі рассійскай пєдєрациі») вміщено статтю під назвою «Іспользованіє потенціала рєлігіозного тіпа чувства патріотізма для пророссійской п

Стаття з серпневого номера "Тєхнікі і  вааруженія", присвячена ударному БпЛА Punisher. На відміну від огляду "Байрактара" , немає навіть спроби оцінити бойове застосування цього БпЛА. Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки:  https://buymeacoffee.com/andrijkhar9 Приватбанк: 4731 2196 4166 1818