"Арієте" - броньований таран італійської армії
До початку 80-х років минулого століття основу танкового парку сухопутних військ Італії становили машини двох типів – американські М60А1 і західнонімецькі «Леопард 1», причому другі були в більшості: якщо М60А1 Італія придбала три сотні, то «Леопардів» - утричі більше, 920. Німецькі машини подобалися італійським військовим, і перспектива оновлення танкового парку за рахунок придбання «Леопардів» нової ґенерації виглядала цілком реальною. Тому рішення уряду країни замість закупівлі «Леопардів 2» створити власний основний бойовий танк стало несподіваним.
Вперше після Другої світової війни італійці спробували створити власний танк у 1977 році, коли концерни «Фіат» та "ОТО Мелара" об'єднали свої зусилля для розробки танка OF-40. Бойова машина була, по суті, трохи «тюнінгованим» «Леопардом 1», на якому західнонімецькі комплектуючі були замінені італійськими – щоб уникнути можливих спроб уряду ФРН блокувати експорт до третіх країн. Не відзначаючись особливо визначними тактико-технічними характеристиками, OF-40 не мав попиту – вдалося продати лише 36 таких танків в ОАЕ. Однак «розминка» виявилася корисною, підтвердивши можливість військової промисловості Італії розробляти танки власними силами.
Історія створення
1982 року в Італії розгорнулася дискусія щодо майбутніх
бойових броньованих машин. За двома з них – багатоцільовою колісною бойовою
машиною (майбутній «колісний танк» В1 «Чентауро») та гусеничною БМП (майбутня
VCC-80 «Дардо») – сумнівів не виникало: робитимемо самі! А ось доля третьої –
основного бойового танка – викликала запитання. У військових колах існувала
думка, що оптимальним вибором стане озброєння танка «Леопард 2». Створення
OF-40 серйозним аргументом не вважалося – цей танк належав до попереднього
покоління. Розробка ж танка нової ґенерації
супроводжувалася великим технічним ризиком – військові зовсім не були впевнені, що промисловість
зможе створити танк, який відповідає сучасним вимогам. «Гордіїв вузол» був
розрубаний в 1984 році, коли міністерство оборони Італії офіційно оголосило, що
танк «Леопард 2» не буде взятий на озброєння сухопутних військ країни. Тим самим було дано
старт розробці власного основного бойового танка, який отримав назву С1
«Арієте». Тлумачення цієї назви неоднозначне: з одного боку – це Овен, назва
сузір'я. З іншого боку – «Баран», але не в зоологічному сенсі, а у військовому:
цим терміном позначається таран. Зайнявся розробкою танка перевірений тандем –
консорціум фірм «Івеко-Фіат» та «ОТО Мелара», відомий під назвою CIO (Consorzio Iveco OTO Melara). Відповідно
до системи кооперації, що склалася ще під час створення OF-40, «Івеко-Фіат»
відповідав за ходову частину та силову установку, а «ОТО Мелара» - за озброєння
та систему управління вогнем.
Відповідно до
розроблених вимог, танк повинен був мати масу не більше 50 тонн, озброюватися
120-мм гладкоствольною гарматою із системою стабілізації та мати сучасну
систему управління вогнем, що забезпечувала б цілодобовість бойового
застосування. За рухливістю та захищеністю італійська бойова машина не мала
поступатися «Леопарду 2». Крім того, слід було забезпечити достатній обсяг
бойового відділення для комфортної роботи екіпажу та необхідні резерви для
подальших модернізацій.
Для проведення
випробувань виготовили п'ять (за іншими даними – шість) прототипів Аріете.
Перший був готовий вже у січні 1987 року, а березні цього року офіційно
представлений високопоставленим особам і пресі. До кінця 1988 виготовили всі
прототипи. Роботи велися дуже швидко, і міністерство оборони розраховувало, що
вже 1990 чи 1991 року перші серійні «Арієте» покинуть заводські цехи. Але
поступово терміни, як то кажуть, зрушувалися праворуч: спочатку до 1993 року, а
потім – до 1995-го. Одночасно на хвилі скорочення військового бюджету, що
відбулося після закінчення «холодної війни», танув і обсяг потенційного замовлення
на С1: замість планованих наприкінці 1980-х років 700 танків виготовили всього
200. Спроби продати танк до низки азійських країн, а також до Греції та Іспанії
виявилися безуспішними.
Конструкція
Танк С1 «Аріете»
має класичне компонування з переднім розташуванням відділення управління,
середнім – бойового та кормовим – моторно-трансмісійного. Робоче місце
механіка-водія зміщене праворуч від поздовжньої осі машини. Для управління
рухом танка механік-водій має в своєму розпорядженні штурвал, педалі газу і
гальма, а також необхідні контрольно-вимірювальні прилади. Його сидіння
регулюється за висотою за допомогою гідравлічного механізму. Доступ на робоче
місце механіка-водія здійснюється через люк, який відкидається праворуч.
Спостереження забезпечується за допомогою трьох перископів, середній з яких
можна замінити на пасивний прилад нічного бачення MEL VG/DIL 100. У днищі
корпусу за робочим місцем механіка-водія є евакуаційний люк.
У башті
розташовані робочі місця трьох членів екіпажу – заряджальника (ліворуч від гармати),
а також навідника та командира (праворуч). Доступ до башти здійснюється через
два люки, які відкидаються назад (навідник і командир користуються правим
люком, заряджальник – лівим).
Корпус та башта
С1 – зварні. Бронювання лобової та бічних стінок вежі, а також лоба корпусу –
комбіноване, а дані про його склад публікуються дуже дозовано. Відомо, що, крім
сталі високої твердості, у ньому використовується кераміка і кевлар. Посиленню
захисту сприяють нахил лобової стінки башти та бортові екрани корпусу. Також
передбачено можливість монтажу додаткового бронювання. Воно складається з
масивних накладок, які захищають передню частину бортів корпусу (по шість з
кожного борту), а також накладок на лобову частину та передні частини бічних
стін башти (до місця встановлення димових гранатометів). На думку італійських
фахівців, захищеність «Арієте» відповідає танкам «Леопард 2А4» та М1А1.
Основне озброєння
танка С1 – 120-мм гладкоствольна напівавтоматична гармата зі стволом завдовжки 44
калібри, створена фірмою «ОТО Мелара». Її балістичні характеристики
відповідають гарматі танка «Леопард 2». Ствол гармати автофретований, з
хромованим каналом. Його живучість складає 800 пострілів. Гармата має
вертикальний клиновий затвор, що відкривається вниз, і поміщена в колиску
циліндричного типу. Гальмо відкату – гідравлічне, накатник – гідропневматичний.
Практична швидкострільність може досягати 8 постр./хв.
Діапазон кутів
вертикального наведення гармати становить від -9 до +20 °. Приводи наведення –
електрогідравлічні, є аварійний ручний привід і система стабілізації.
Боєкомплект гармати
складається з унітарних пострілів із снарядами різних типів. Зокрема,
використовуються бронебійні підкаліберні снаряди німецької розробки DM33 та
DM43 (початкова швидкість, відповідно, 1600 та 1740 м/с), кумулятивні DM12 та
М325 (останній – ізраїльської розробки). Боєкомплект танка включає 42 постріли,
15 з яких розміщені в башті (за робочим місцем, заряджальника), а 27 – у
передній частині корпусу (ліворуч від механіка-водія). Для завантаження
боєкомплекту та видалення піддонів пострілів служить лючок у лівій стінці башти.
Допоміжне
озброєння представлене двома 7,62-мм кулеметами MG 3, один з яких спарений з гарматою,
а другий – встановлений на даху башти, над люком командира у
пружинно-балансирній люльці, яка дозволяє здійснювати швидке перекидання зброї
в горизонтальній площині та наведення її в діапазоні кутів від -9 до +65º по
вертикалі. З боків башти встановлені два чотириствольні 80-мм гранатомети для
стрільби димовими гранатами, пов'язані з системою попередження про лазерне
опромінення (датчик останньої знаходиться на даху башти).
Танк «Арієте»
обладнано системою управління озброєнням (СУО) TURMS розробки фірми «Оффічіне
Галілео». Основний приціл навідника – монокулярний, із полем зору 5° та
10-кратним збільшенням. Крім того, навідник має тепловізійний
прицільно-оглядовий прилад VTG-120, який працює в діапазоні довжини хвиль 8-12
мкм і забезпечує ідентифікацію об'єктів на відстані до
Командир має
бінокулярний панорамний прицільно-оглядовий прилад SP-T-694 змінного збільшення
– 2,5- та 10-кратного (поле зору становить, відповідно, 20 і 5°). У прилад
вбудований нічний канал із підсилювачем зображення 2-ї ґенерації (поле зору
8°).
Балістичний
обчислювач COSMO побудований на 16-бітному процесорі «Інтел» 8086 та
співпроцесорі 8087. Обчислювач забезпечує вироблення даних для стрільби на
дистанції від 300 до
Танк оснащений
12-циліндровим дизельним двигуном «Івеко» V-12 MTCA з турбонаддувом та
безпосереднім упорскуванням палива, який розвиває потужність 1300 к.с. за 2300
об/хв. А ось трансмісія у «Арієті» імпортна: італійці не ризикнули створювати
такий відповідальний агрегат власними силами і купили ліцензію у відомого
виробника таких вузлів – німецької фірми ZF. На танку застосована
автоматизована гідромеханічна трансмісія LSG 3000, яка забезпечує чотири
передачі вперед і дві назад. С1 здатний розігнатися з місця до швидкості 30
км/год за 6 секунд.
Ходова частина
подібна до застосованої на танку «Леопард 2» і включає по сім опорних і чотири
підтримуючі котки на кожен бік. Ведуче колесо заднього розташування зі знімними
вінцями (зачеплення цівкове). Підвіска торсіонна, з гідравлічними
амортизаторами на першому, другому, третьому, шостому та сьомому опорних катках
та гідравлічними обмежувачами на всіх опорних катках. Гусениці шириною
Танк С1 має
обладнання для підводного водіння, яке забезпечує подолання водних перешкод
глибиною до
Служба
Постачання всіх
200 замовлених танків С1 «Арієте» завершилося в 2002 році. Звичайно, такої
кількості не вистачило, щоб замінити «Леопарди 1» у пропорції 1:1, але цього й
не вимагалося через значне скорочення чисельності сухопутних військ Італії. Зараз
«Арієте» є єдиним основним бойовим танком на озброєнні італійської армії.
Танками С1
укомплектовано чотири танкові полки. Власне, «полк» - традиційний термін,
оскільки бо включає, як правило, тільки один батальйон. Штат танкового батальйону
передбачає наявність трьох рот по 13 танків, а також двох танків в управлінні.
Таким чином, однобатальйонний полк має 41 танк, а у чотирьох полках за штатом було
164 «Арієте». Решта танків використовувались в школі танкових військ у Лечче, а
також знаходились в резерві.
Два з чотирьох
танкових полків – 32-й та 132-й – увійшли до складу танкової бригади «Арієте»,
розташованої на півночі країни, поблизу кордону зі Словенією. Дислоковані вони
в Тауріано та Корденон відповідно. 31-й полк (Лечче, біля самого «каблука»
італійського «чобота») був складовою механізованої бригади «Пінероло», а 4-й
(Персано) – входив до бригади берсальєрів «Гарібальді», дислокованої в області
Кампанія. В січні 2020 р. 31-й танковий полк реорганізували в 15-й
кавалерійський полк «Кавалерія ді Лоді» і переозброїли бойовими броньованими
машинами «Чентауро». Таким чином, в італійській армії лишилось три танкових
полки.
Модернізація
В другому
десятилітті ХХІ століття постало питання: що далі робити з «Арієте»: готувати
заміну чи модернізувати? Спочатку спробували створити заміну для С1 власними
силами. У 2018 р. був виділений перший транш (35 млн євро) на проєктування танка
«Арієте ІІ». Планувалось придбати 200 таких машин, завершивши поставки у 2028
р., а загальна вартість програми оцінювалась в 1 млрд євро. Однак згодом
вирішили зосередитись на модернізації наявних танків. Зрештою, прийшли до
компромісного рішення: закупівля нових «Леопардів 2А8» з паралельною
модернізацією частини «Арієте». В липні 2023 р. з’явилось підтвердження
включення купівлі німецьких танків в програму оборонного планування на
2023-2025 рр., але дані про кількість машин, запланованих до закупівлі, поки не
публікувались. Експерти називають цифри у 125, 150 і навіть 200 танків.
2 серпня 2023 р.
Директорат озброєнь сухопутних військ уклав з консорціумом СІО контракт на
модернізацію танків С1 «Арієте» до стандарту С2. Вартість його становить 848,8
млн євро, чого має вистачити на модернізацію 90 танків. Контракт містить також
опцію на модернізацію ще 35 машин, а також можливе поглиблення обсягів
модернізаційних робіт. Таким чином, планується модернізувати танки для двох
полків, а у разі реалізації опції – навіть для трьох. З урахуванням трьох
прототипів, армія Італії максимально може отримати 138 танків С2.
Отже, які головні
відмінності матиме модернізований варіант? Перш за все – новий паверпак. Схема
комплектації, до речі, попередня – італійський двигун («Івеко» «Вектор 12»
потужністю 1500 к.с.) з німецькою трансмісією («Ренк» HSWL 295TM). Заміна силової установки сприятиме
уніфікації – дизель «Вектор 12» взаємозамінний за багатьма деталями з двигуном
«Вектор 8» (720 к.с.), який встановлюється на «колісних танках» «Чентауро ІІ».
Будуть замінені і оглядово-прицільні пристрої командира (на панорамний прилад ATTILA-D) і навідника (на LOTHAR-SD; обидва –
виробництва фірми «Леонардо»), встановлений новий балістичний комп’ютер.
Більшість нових елементів СУО уніфікована з «Чентауро ІІ». Гідравлічні приводи
башти замінені на електричні. Це не лише знижує небезпеку пожежі, але й
тідвищує точність вогню під час руху. Танк отримає нову радіостанцію VQ-1SDR і танковий
переговорний пристрій «Ларімат», а також систему управління C2N «Ево» - все виробництва фірми «Леонардо».
Чого не буде
змінено? Перш за все кидається в очі відсутність будь-якої інформації щодо
посилення бронювання. Ну, і гармата лишається старою, зі стволом завдовжки 44
калібри. Тобто, модернізація не буде всеосяжною.
Тактико-технічні характеристики танка С1 «Арієте»
|
Бойова маса, т |
54 |
|
Розміри, мм: довжина зі стволом вперед довжина по корпусу висота (по дахові башти) ширина |
9870 7590 2500 3610 |
|
Кліренс, мм |
480 |
|
Максимальна швидкість, км/год |
65 |
|
Запас ходу, км |
550 |
|
Перешкоди, які долаються: глибина броду (без підготовки), м ширина рову, м висота стінки, м підйом, град. |
1,25 3 1 40 |
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете
докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9
Коментарі
Дописати коментар