Цікава статистика: поранені окупанти

 

Сьогодні поговоримо про тих росіян, які стали недостатньо хорошими – тобто, поранених. Один запорєбріковий ресурс проаналізував наукові праці кількох десятків армійських костроправів, і зробив цікаві висновки, які заслуговують конспектування.

 

Отже, за офіційними даними міністерства нападу ри-фи, «раненые российские военные на поле боя получают оперативную медицинскую помощь, а летальность среди них не превышает 0,5% и продолжает снижаться». Але, виявляється, при цьому за дужки виносяться і не враховуються ті поранені, яких не встигли або не змогли евакуювати з поля бою. У доповіді про діяльність медслужби армії країни-агресора за 2023 р. стверджується, що з загальної кількості поранених, які отримали медичну допопогу, помирає 0,43%. Звернули увагу? «які отримали медичну допомогу». Тобто, якщо поранений лаптєногий сконав, не дочекавшись допомоги костроправів – його не враховують. При цьому самі ж військові медики говорять і про летальність в групі «потенциально спасаемых» - тих, кого можна було б врятувати, але яким з якихось причин не надали медичної допомоги. І в цій групі смертність становить вже 5,2%.

 

Навіть чиновники з головного військово-медичного управління визнають, що принаймні на перших етапах широкомасштабного вторгнення в Україну медична допомога «не всегда оказывалась своевременно и качественно». Відзначається, що військова медицина ри-фи виявилась неспроможною реалізувати ані «широкое внедрение» невідкладної медичної допомоги, як це було під час війни в Афганістані, ані «повсеместное оказание ранней специализированной медицинской помощи», реалізоване під час двох чеченських воєн.

 

За сучасними військово-медичними стандартами оптимальний термін, упродовж якого важко пораненому солдату необхідно надати кваліфіковану медичну допомогу, не повинен перевищувати 1-2 години. Восени 2022 – навесні 2023 рр. середній час, за який важко поранених окупантів евакуювали з зони бойових дій, становив 3,5 години. Такою ж була швидкість евакуації під час війни в Афганістані, а в Чечні вкладались в середньому в 3 години.

 

Тепер щодо характеру поранень. За статистикою лікарів, які працювали в госпіталі 2-го рівня, з лютого до серпня 2022 р. 86,5% солдатів і офіцерів були поранені осколками снарядів, 6% отримали кульові поранення, 3% - опіки, 4,6% - травми «іншого характеру». Кожен другий військовий, що надійшов до госпіталя в цей період, був поранений у ноги або руки (47%), кожен п'ятий (18%) в живіт, кожен 11-й-в голову, кожен 12-13-й-в груди. Цю статистику підтверджують і звіти органів соцзабезпечення: за даними на осінь 2023 р. у половини визнаних інвалідами учасників агресії проти України ампутовані руки або(і) ноги.

 

Тип поранень суттєво змінився порівняно з попередніми війнами. Учасники вторгнення в Україну в 2,5 рази рідше, ніж російські військові в Чечні, одержують поранення в голову, і вдвічі частіше в руки і ноги. Порівняно з радянськими військовими в Афганістані, російські солдати в Україні також частіше одержують поранення кінцівок і рідше – живота і грудей. Напевно, каски і бронежилети відіграють свою роль.

 

Опіки, обмороження, забої, переломи, контузії, кулі та осколки, що застрягли в м'яких тканинах, військові лікарі класифікують як легкі поранення. Серед легкопоранених солдатів і офіцерів, яких привозили з фронту до одного з російських госпіталів з березня 2022 по жовтень 2023 року, у 33% діагностували переломи ребер, рук, ніг, травми плечових і колінних суглобів, у 31% - опіки і обмороження 1 і 2 ступенів і/або непроникаючі поранення, у 20% - черепно-мозкові травми, астено-невротичний синдром, у 10% - відкриті і закриті травми кісток обличчя і/або тимчасова втрата слуху.

 

Лікарі військово-медичної академії імені кірова в санкт-лєнінбурзі зафіксували, що серед поранених у живіт, що надійшли до них на лікування, помирав кожен 12-й (8,4%). В основному – через поліорганну недостатність, тобто відмови внутрішніх органів. Більшість військових були доставлені в госпіталь лише через 2-4 діб з моменту поранення.

 

Тільки у 8% контужених після лікування повністю відновився слух. Кожен п'ятий військовослужбовець відчув покращення, але у двох третинах випадків (70%) лікування виявилося марним. У кожного п'ятого контуженого була порвана барабанна перетинка, і лише у 3% випадків військовим лікарям вдалося відновити її цілісність. Незважаючи на неефективність лікування, більшість військовослужбовців відправляли назад на фронт через один-півтора місяця після госпіталізації. При цьому колишній міністр нападу сєрґєй шойгу заявляв, що зі шпиталів «по одужанню» виписують 98% поранених та травмованих військових.

 

І ще один важливий нюанс. Ані урядовці, ані лікарі не називають бодай приблизної кількості поранених – вони оперують тільки відносними показниками.

 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

 

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818