Залпова установка для міліції

 

"Батарея" AWGŁ-3 на вогневій позиції під час придушення бунту у в'язниці в Голенюві, 1989 р.

В народній Польщі досить значного розвитку набули засоби пацифікації цього самого народу, який вперто не бажав сумирно сидіти у відведеному йому бараці соціалістичного табору. Після придушення виступу в Познані (червень 1956 р.) були створені спецпідрозділи міліції ZOMO (Zmotoryzowane Odwody Milicji Obywatelskiej – моторизовані резерви громадянської міліції; спочатку їхня чисельність становила 6600 осіб, а наприкінці 1980-х рр. досягла 13000), які, власне, і призначались для придушення масових заворушень. На їхнє озброєння надходили, зокрема, гранати зі сльозогінним газом та пристрої для їхнього відстрілу. Сьогодні розповімо про один з них – п’ятиствольну автоматичну установку для залпового вогню, своєрідну поліцейську самохідку.

Однозарядний гранатомет RWGŁ-3

 

В 1970-х роках в Польщі створили два зразки гранатометів для стрільби гранатами зі сльозогінним газом на базі автомата Калашникова: однозарядний RWGŁ-3 і п’ятизарядний автоматичний AWGŁ-3 (взятий на озброєння 1982 р.). В останньому магазин для гранат знаходився над стволом, а під стволом – стандартний магазин від АКМ на 30 набоїв. Гранати відстрілювались за допомогою стандартних холостих набоїв.

 

AWGŁ-3

Граната UGŁ-200/1

Обидва типи гранатометів використовували гранати калібру 51 мм типу Uniwersalny granat łzawiący (UGŁ; «універсальна сльозогінна граната») у картонному корпусі. Максимальна дальність стрільби сягала 180 м, мінімальна – 60 м. Використовувались два основні типи гранат UGŁ-200 та UGŁ-200/1 (остання була не просто газовою, а газошумовою), споряджені газом CN. Радіус дії такої гранати становив приблизно 25–30 м навколо точки удару. Можуть використовуватись й інші типи боєприпасів, наприклад, димові. Під час пострілу боєприпаси запалюються від тепла метального патрона, але їх також можна підпалити від руки та кинути. Виробляв їх завод Nitro-Chem у Бидгощі. У 1980-ті рр. на озброєння ZOMO надійшли гранати зі сльозогінним газом виробництва НДР. Вони мали м еталевий корпус і під час горіння нагрівались до 300 градусів, тому їх не можна було відкинути руками. Але я не зустрічав жодних про використання таких гранат з AWGŁ-3.

 

AWGŁ-3 був засобом доволі ефективним, але громіздким і незручним у використанні – він важив майже 18 кг. Тож нічого дивного, що з'явилась ідея встановити гранатомет на самохідне шасі. Та не просто встановити, а перетворити в установку залпового вогню. Вийшла достатньо проста тумба з рамою, на якій встановили п'ять гранатометів AWGŁ-3. Важила ця система (в незарядженому вигляді) немало – 177,8 кг. Спусковий механізм дозволяв стріляти з одного, трьох або усіх п'яти стволів. Теоретична швидкострільність становила 375 постр./хв. Практична, зрозуміло, була значно меншою, але теж солідною – 50-75 постр./хв.

 

Такі п'ятистволки монтувались на автомобілях УАЗ-469Б. Вони виявились достатньо затребуваними, і ще й зараз лишаються в арсеналі польської поліції – тільки переставлені на нові шасі – пікапів Mitsubishi L200. Постачались п'ятистволки і за кордон – в Австрію, Угорщину, Хорватію. В останній їх встановлювали на бронеавтомобілях BOV.

 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки:

Хорватський поліцейський броньовик з польською п'ятистволкою

 

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818