Про іранські "есмінці"
Позавчора просто у військово-морській базі Бендер-Аббас
перекинувся і затонув один з найновіших кораблів ВМС Ірану – «есмінець» «Саханд». Чому «есмінець» в лапках? Бо так його
класифікують самі чалмоносці, реально ж за розмірами і бойовим потенціалом – це
слабенький корвет, тобто корабель, двома класами нижчий. Належить він до типу
(чи програми) «Модж», тобто «Хвиля», і є цікавим прикладом реверс-інжинірінгу.
В основі програми «Модж» покладений проєкт «Воспер» Мк 5
– легкий фрегат для експорту, спроєктований у Великій Британії. Чотири такі
кораблі ВМС шахського Ірану отримали в 1971-1972 рр. Компактні (повна
водотоннажність лише 1540 т, довжина 94,5 м) і швидкі (39 вузлів – завдяки дуже
потужній силовій установці з двох газових турбін і двох дизелів), вони мали
доволі сучасне озброєння: рідкісний протикорабельний ракетний комплекс «Сі
Кіллер» (італійський продукт, ракета якого була створена на базі ракети
«Сперроу» класу «повітря-повітря»), ЗРК ближньої дальності «Сі Кет», нова
британська 114-мм артустановка Мк 8 тощо. Кораблі отримали назви «Саам»,
«Заал», «Ростам» і «Фарамарц», а після приходу до влади чалмоносців їх
перейменували на честь іранських гір – «Альванд», «Альборз», «Сабалан» і
«Саханд» (б/н від 71 до 74). «Саханд» у квітні 1988-го потопили американці –
чалмоносці полізли бикувати, ну, а Рейган з такими не панькався. Решта служать
досі, пройшовши певний тюнінг – п’ятизарядна пускова установка ПКР «Сі Кіллер»
замінена чотирма китайськими копіями «Екзосетів» (С-802), демонтований
застарілий ЗРК «Сі Кет» тощо.
Коли наприкінці ХХ ст. чалмоносці вирішили взятись за
оновлення свого флоту, вибір прототипу для бойового корабля був очевидний –
Іран ще з часів шаха мав комплект технічної документації на «Воспер» Мк 5, а,
до того ж, накопичив чвертьстолітній досвід експлуатації цих кораблі, у тому
числі в умовах бойових дій. У 1997 р. почалась реалізація програми «Модж», яка
передбачала клонування «Воспера» Мк 5. Будівництво першого корабля «Джамаран»
(б/н 76), названого на честь району в Тегерані, де проголошував свої казання
аятолла Хомейні, велось на корабельні ВМС в Бендер-Аббасі. Його спустили на
воду 28 листопада 2007 р. (з дворічним відставанням від графіку) і ввели в
стрій 19 лютого 2010 р.
Оскільки газових турбін в Ірані не випускають, і взяти їх
було нізвідки, «Джамаран» обладнали двома дизелями іранського виробництва
потужністю по 10000 к.с. Це призвело до суттєвого зниження швидкості – 29-30
вузлів. Зовні корабель відрізняється від прототипа гратчатою щоглою більшої
висоти і перекомпонованою кормовою частиною, де вдалось організувати площадку
для гелікоптера АВ 212 (але без ангару). Озброєння суттєво різниться. «Джамаран»
озброєний чотирма ПКР «Нур» (іранська копія китайських С-802), встановленими
між щоглою і комином. За комином встановлені дві пускові установки ЗКР «Мехраб»
(іранська копія американської ракети «Стандарт» SM-1MR). Ефективність цього комплексу не надто відхиляється від
нуля. Чому? По перше, пускові установки нерухомі – пуск здійснюється
перпендикулярно до курсу корабля, тому для скерування ПУ в бік цілі потрібно
маневрувати цілим кораблем! По друге, боєкомплект цього ЗРК становить лише
чотири ракети.
У носовій частині встановлена 76-мм артустановка «Фаджр-27»
(іранська копія системи «ОТО Мелара», а на кормовій надбудові – 40-мм
одностволка «Фатх-40» (примітивна копія «Бофорса» з відкритою установкою). Є
також два 20-мм «Ерлікони» і два 324-мм тритрубних торпедних апарати. Антена головний
радару корабля дуже нагадує станцію AWS-1, якою
обладнувались «Альванди»; можливо, це запасна РЛС, придбана ще за часів шаха.
У день спуска на воду «Джарамана» був закладений
наступний корабель – «Демаванд» (б/н 77). Будували його в Бендер-Ензелі на
Каспії, спустили на воду 17 березня 2013 р. і ввели в стрій 9 березня 2015-го. Від попередника він відрізнявся перенесенням пускових установок ПКР перед
надбудову, а також іншим складом радіоелектронного обладнання. Зокрема, «Демаванд»
отримав іранський трикоординатний радар «Аср» з пласкою пасивною ФАР, а також
РЛС управління вогнем з антенним постом, схожим на «яйце» нідерландської
системи WM25. Кар’єра корабля виявилась дуже короткою – 10 січня 2018 р., під час
шторму в районі Бендер-Ензелі, «Демаванда» викинуло на кам’янистий хвилелом. На
погоду наклались навігаційні помилки екіпажу, і як наслідок, іранський Північний
флот втратив свого флагмана.
5 серпня 2019 р. було оголошено, що «Деваманда» «відбудували».
Реально ж побудували новий корабель для Північного флоту (закладений ще 2017
р.), можливо, з використанням частини обладнання «Деваманда». Спочатку він
успадкував назву і бортовий номер свого невезучого попередника, але у 2023 р.,
після початку ходових випробувань, його перейменували на «Дейламан» і присвоїли
номер 78. Увійшов він у стрій 27 листопада 2023 р.
Не такими забобонними виявились іранці щодо другого корабля
проєкту «Модж», збудованого в Бендер-Аббасі. «Саханд» (б/н 74) успадкував номер
і назву фрегата, потопленого американцями. Заклали його 2010 р., спустили на
воду 2012-го, а ввели в стрій лише 1 грудня 2018 р. Зовні він відрізняється
модифікованою надбудовою з претензіями на застосування елементів технології
зниження радіолокаційної помітності, звеншеним комином, але старим радаром, антена
якого схожа на AWS-1. Замість двох дизелів по 10000 к.с. встановлені чотири по 5000 к.с. Також
«Саханд» першим отримав артустановку «Каманд» - копію радянської АК-630М, але з
гранчастою формою башти.
В листопаді 2022 р. «Саханд» показали після проведеної
модернізації. Він отримав замість «Мехрабів» ЗРК «Наваб» - маринізований варіант комплексу «Зубін», який, своєю чергою, рекламується
іранцями як аналог «Залізного купола». Дальність дії оцінюється у 20-30 км,
система наведення може одночасно наводити вісім ракет на таку ж кількість
цілей. Таким же є і боєкомплект, причому пускові контейнери в похідному положенні
розташовані горизонтально, а для пуску піднімаються у вертикальне положення –
як і на сухопутному комплексі. Саме «Саханд» 7 липня 2024 р. просто в базі
Бендер-Аббас перекинувся на бік і затонув – ймовірно, під час ремонту.
Наступний корабель – четвертий в серії – отримав назву «Дена»
і бортовий номер 75. Побудувала його корабельня в Бендер Шахід Реджайя (поблизу
Бендер-Аббас). Зклали «Дену» 2012 р., спустили на воду 2015-го, а ввели в стрій
13 червня 2021 р. Корабель має радар «Аср», ракети «Нур» і «Мехраб», стару
артустановку «Фатх-40» (а не «Каманд»), а також радар «Аср» і систему
управління вогнем, схожу на WM25. Конструкція
надбудови відповідає ранньому варіанту (без стелсівських заморочок). Силова
установка включає чотири дизелі по 5000 к.с., але вона не двовальна, як на
попередніх кораблях, а чотиривальна.
В стадії будівництва знаходяться ще два корабля. «Шираз»
(спочатку називався «Талаєх») з 2013-го будується на корабельні ВМС в
Бендер-Аббасі. Його спустили на воду в 2016-му, але у 2021 р. він перекинувся в
доці, і досі не введений в стрій. «Тафтан» будується в Бендер-Аббасі, але на
іншій корабельні. Його заклали у 2014 р., спустили на воду 2017-го, але
повідомлень про введення в стрій теж поки не було.
Кілька слів про каспійського «Дейламана», який виглядає
найбільш сучасним серед однотипних (ну, умовно однотипних) кораблів. Він
обладнаний РЛС з активною ФАР «Чешм Огаб» («Орлине око»), ЗРК «Наваб» з
восьмизарядною установкою вертикального пуску (ще не встановлена), вісьмома ПУ
ПКР «Кадір» (або крилатих ракет «Абу Махді»). Артилерійське озброєння – «Фаджр-27»
і «Каманд»; їх доповнюють дві 23-мм одностволки з ручним наведенням (іранська
розробка з використанням гармати від ЗУ-23-2) і два 12,7-мм кулемети. Є і два
324-мм тритрубних торпедних апарати. На довершення – дві шестизарядні ПУ для
ударних БпЛА «Шаін-1». «Дейламан» має чотиривальну силову установку (таку ж, як
і «Дена»), стелсоподібну надбудову і збільшену площадку для гелікоптера, яка
може вмістити «Сі Кінга».
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете
докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 4731 2196 4166 1818
Коментарі
Дописати коментар