Курська операція: оцінка противника

 

Запорєбрікові експерти вперто намагаються розібратись з нелегким питанням: а що ж трапилось під Курськом і чим це загрожує? Деякі їхні висновки досить цікаві. Тож я переклав їх на людську мову. Виділення - їхні.

 «Незважаючи на те, що резервам, що підійшли, вдалося збити темп просування ЗСУ, а подекуди навіть результативно потіснити противника і завдати йому відчутних втрат, прикордонна битва тільки починається і ще далека від свого завершення.

 

Тому вже зараз можна зробити деякі висновки про те, до чого це може призвести у середньостроковій та довгостроковій перспективі.

 

У середньостроковій перспективі, якщо ЗСУ так і не кине в наступ останні наявні резерви з метою вийти на трасу Рильськ-Льгов-Курчатів, то противник закріпиться на вже захопленій частині території Курської області і використовуватиме цей плацдарм як больову точку, утримуючи там оборону і проводячи звідти спроби проривів.

 

Тільки для одного надійного купірування настільки широкого фронту знадобиться безліч додаткових підрозділів. А для початку серйозних наступальних дій щодо видавлювання противника назад за територію Курської області потрібно ще більше сил і засвобів, ніж на зупинку проривів та організацію оборони. Для цього практично неминуче доведеться залучати підрозділи, які зніматимуться вже не лише з другорядних ділянок та тилу, як відбувається зараз, але й досвідчені ударні частини з лінії фронту.

 

Таким чином, якщо буде віддано пріоритет контрнаступу саме на Курському напрямку, це може позначитися вже на темпах просування ЗС РФ на інших ділянках фронту. Однак противник також "підкидає в топку дров", знімаючи свої окремі частини з фронту і кидаючи їх у Курську область, так що обмін резервами йтиме (і вже йде) далеко не в одні ворота.

 

У довгостроковій перспективі військово-політичному керівництву неминуче доведеться кардинально переглядати весь підхід до організації оборони прикордоння. Якщо на даний момент ставка робилася на розрізнені опорні пункти з "другорядним особовим складом", здатні парирувати лише загрозу невеликих ДРГ, то зараз на живому прикладі була доведена можливість і готовність супротивника здійснювати великі наступальні операції в прикордонні, що слабко захищене.

 

Це означає, що екзистенційна загроза можливості повторення такого наступу в будь-якій іншій точці кордону не тільки Курської, а також Брянської та Білгородської області тепер зберігатиметься постійно. Для її купірування доведеться вкладатися у будівництво суцільних оборонних ліній на самому кордоні, а також формування в тилу навчених мобільних резервів постійної готовності з важкою технікою, дронами та артилерією, які можна буде оперативно задіяти на ділянках прориву, а не збирати зі світу по нитці та кидати у невідомість, як відбувалося зараз.

 

Такий рівень заходів вимагатиме не лише значних коштів і часу, а й десятків тисяч осіб особового складу, яких доведеться або звідкись додатково набирати (поодинокі опорники із строковиками це не оборона), або поступово вилучати з фронту. У будь-якому випадку, потенційно можлива ширина фронту тепер складатиме не тільки зону СВО, де бойові дії проводилися за принципом "тут воюю – тут не воюю", а вже й усе російське прикордонне цілком.

 

Резюмуючи: якщо у середньостроковій перспективі нам ще вдасться "легко відбутися" залученням щодо доступних резервів без істотного впливу на хід бойових дій у зоні СВО, то вже в довгостроковій перспективі керівництву неминуче доведеться робити вибір між військовою необхідністю (появою нових людей в армії для оборони) межі та формування резервів) та політичною доцільністю (небажанням знову приймати важкі рішення про доукомплектацію армії)».

Що з цього випливає? Операція ЗС України в Курській області поставила росіян у становище стратегічної невизначеності. Можна говорити (хоч, напевно, зараз це ще надто сміливо) про перехоплення ЗС України ініціативи. 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

 

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818