Як змінилась тактика піхоти?

На твітері шановний  @CaloreusRex 
опублікував дуже цікавий текст на актуальну тему впливу БпЛА на тактику піхоти.Щоб не загубився - скопіюю його сюди.

"Яким конкретно чином змінилась тактика дій піхотних підрозділів через масовість застосування дешевих БпЛА? Як дрони викреслили цілий розділ бойового статуту?

По перше, суттєві зміни принесли саме розвідувальні мультикоптери. Ударні дрони в тому вигляді, в якому вони є зараз це дешева заміна розвинутій артилерійській школі та повноті забезпечення засобами РВіА.

Єдина перевага над артухою, яку мають УБпАК з погляду тактичного піхотного командира це ефективність ураження рухомих об'єктів. І то в СіУВ арти є достатньо методик ураження цієї категорії цілей. Але ще раз, маємо проблеми кадрові і матеріальні для реалізації повного потенціалу.

Розвиток БП засобів, які подарують їм окреме місце в бойовому порядку та концептуально нові методики застосування це нанесення множинних ударів тактичного масштабу на оперативній/стратегічній глибині (дрони-матки) та масова поява на полі бою наземних рухомих бойових платформ.

Перше це ті масштабні окремі операції БПС, про які писав @necyryl, а друге це моя особиста мрія про роботизовану піхоту, де люди антени носять, а дрони роблять чорну роботу. В усякому разі станом на зараз УБпАК - це компенсація дефіциту засобів РВіА.

А ось розвідувальні дешеві мультикоптери з бомбезними камерами вже вносять суттєві зміни у тактику дій піхоти. Ці зміни важко зрозуміти, але вони є. Різниця між теорією застосування механізованих п-лів п'ять років тому і практикою зараз - просто колосальна. В чому вона полягає?

Для початку варто зрозуміти що є два основних види бою - наступ і оборона. Наступ це класичне розгортання підрозділів і рух крізь поле з вогневим прикриттям. Оборона це те саме розгортання підрозділів в лінію, але вже вкопаних в землю, контрміра проти cиметричного наступу.

Звичний нам термін "штурм" - всього лише інструмент командира для захоплення оборонних споруд на фоні загальновійськового наступу. Поки бригада в рядок наступає на траншеї, взвод у штурмгрупі бере якийсь дот, наприклад. Наступ - це моцний потентний інструмент.

Наступ здається диким з точки зору солдата, якому треба "двійками" рухатись по полю як 1943. Але насправді на оцей рух піхоти працює багатошаровий вогонь різних засобів, які покликані подавити засоби противника, ізолювати його від підходу резервів.

Успіх в загальновійськовому наступі - результат плідної роботи всіх відділів штабів, вірності їх аналітичних висновків, даних розвідки щодо характеристик ОВТ противника, бойового порядку, тощо. Це потужна акція, яка для успіху потребує повного виконання всіх етапів підготовки.

Неможливо визначити який з цих етапів є найважливішим, але один з ключових - організація самих військ та підготовка підрозділів до вирішального свистка мужичка в червоній фуражці. Треба кожному призначити місце, розподілити БТТ та піхоту по полю, навести вогневі засоби.

А це потребує банального стояння в траншеях та нарізання задач всім по черзі. І тут в гру вступають розвідувальні дрони. Якщо раніше можна було тихенько завести піхоту в траншеї, пошикувати біля драбин і готувати до свистка. То тепер всяке скупчення на ЛБЗ видно в реальному часі.

Таким чином замисел наступаючої сторони можна виявити ще до початку руху. Ба більше, якщо раніше існували такі круті штуки як вогневі пошуки (методичне пропрацювання артою квадрату в надії кудись попасти) то тепер будь яку арту можна корегувати по ходу.

Шикування у траншеї, висування колон до рубежів розгортання перетворилось просто у рулетку, де ще на підступах тебе може розібрати якийсь оперативний засіб типу смерча просто тому що василь з китайським мавіком зрисував твій рух і передав на стрім ОТУ.

Ці речі можна контрить ультимативними засобами, які заборонять застосування дронів навіть наступаючої сторони, але жоден командир не хоче відмовлятись у найсвіжайших розвідувальних даних з переднього краю у реальному часі. Тому практику наступу замінили штурми малих груп.

Тематика малих груп набула великої популярності після американських компаній на Близькому Сході. Її активно викладали та тренували по ній бійців, але просто тому що силовий корпус готувався протистояти інсургентам. Для класичних воєн залишались класичні два основних види бою.

Те, що зараз роблять росіяни і ми це насправді рівень усіляких елітних піхотних підрозділів типу дельти форс та рейнджерів. Всі ці висування по посадочках малими групами, ривки до переднього краю, аналогічна побудова оборони. Все це далеко не класика війни, хоча спільні риси є.

@GKavetsky писав, що ЧЯ можна тримати досить довго через каналізованість просування військ. Так ось усілякі лінійні орієнтири типу посадочок з ТМками в полях по боках - такі самі канали наступу. І оборона будується перекриваючи вже не НАПРЯМОК наступу, а МАРШРУТ просування.
І така зміна відбулась саме через неможливість ведення наступу через фатальність здійснення підготовки бою найнижчими ланками управління. Масова дешева технологія повністю змінила обличчя військового управління.
Себто всякі оці позиції, покликані тримати посадку, це скоріше практика спецназу двадцяти років тому, а не верденська ремінісценція. І дуже сильно це впливає на вимоги до комплексності планування бою.
Якщо раніше планування бою, грубо кажучи, мало в собі три рубежи - вихідний, цільовий та подальшого розвитку успіху, і по великому рахунку тактична підготовка полягала в тому, щоб пошикувати бійців та побігти з ними прямо на противника "двійками" (Грубо кажучи. Там все складніше), то зараз процес підготовки включає в себе планування складного маршруту з купою орієнтирів, рубежів та високий рівень функціональності окремих бійців, їх вміння орієнтуватись на місцевості та рухатись впевнено і динамічно в умовах високої щільності одночасних задач.
Прориви в глибину втратили свою руйнівну сутність. Якщо раніше достатньо було прорватись глибше за розплановані цілі арти, рубежі розгортання резервів, спостережні пости з проводовим/радіозв'язком, щоб паралізувати на найближчий час можливості оборонців ліквідувати прорив, то зараз цілодобове гнучке спостереження в реальному часі забезпечує підвищену швидкість реагування на ось такі різко виникаючі завдання, нівелюючи руйнування управління, яке викликалось проривами. Термін оперативної глибини перетворився в архаїку, бо не лишилось місця за бойовим порядком батальйону, де вогневі засоби усіх рівнів не могли б виявити та уразити противника. Сучасні технології вплинули на методи управління, сутність бойових дій, вимоги до ведення бою більше, ніж ми собі навіть можемо уявити.

Приблизно так само разюче вплинули масові портативні радіостанції на глибину виконання завдань механізованими з'єднаннями. Такі штуки як бліцкриг існували допоки не з'явились масові засоби зв'язку, які виключили ефект прихованості у військ, що просуваються в глибину.

Наше військове управління потребує глибоких змін у способах та методах, з урахуванням тих обмежень і бенефітів, які нам дають сучасні технології. Адаптуйся або помри. Я сподіваюсь, що ті свіжі офіцери, які прийшли у війська роки потому і ще прийдуть в роки після актуалізують ті практики, які мають бути оновлені, і вже будемо не ми вчитись, а вчитись будуть у нас. Іноземці намагаються опанувати ті концептуальні зміни, які відбулися у піхотній тактиці. Але вдається їм це зі скрипом.

Сподіваюсь, що такі пани як

@junker_ukr

з товаришами і їх труд по реформації українського офіцерського корпусу (що скоріше схоже на "лупання скали") принесе свій труд і не буде покинутий поколіннями кадрів потому"

Ось такий текст. Схоже, ми є свідками (а дехто з нас - ще й учасниками; себе до учасників я віднести не можу, я лише спостерігач) революції у військовій справі, спричиненій маленькими і, здавалося б, примітивними, але всюдисущими дронами.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

 

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818