"Крило" з "Пером"

В СРСР з 70-х років минуло століття на озброєнні знаходились два достатньо відомих безпілотних авіаційних комплекси: фронтової ланки ВР-2 «Стриж» (з БпЛА Ту-141) і армійської ВР-3 «Рейс» (з Ту-143). Але поряд з тим велась і розробка дивізійного комплексу «Крило-1» з БпЛА «Перо». Комплекс практично не відомий, хоча й знаходився на озброєнні і випускався серійно (однак не масово). Доступна інформація по його характеристиках далеко не повна. Та все ж спробуємо розібратись.

 

Отже, проєктування «Крила-1» велось з початку 1980-х років у Свердловську (нині Єкатєрінбург), в науково-виробничому підприємстві «Старт». БпЛА «Перо» розроблявся в Казані, в КБ «Сокол». Це був невеликий апарат з циліндричним фюзеляжем завдовжки 3 м, прямим крилом розмахом 2 м і хвостовим оперенням у формі перевернутої літери Y. Двигун – турбореактивний МД-45 тягою 45 кгс. Стартова маса «Пера» становить 245 кг, швидкість – 240-250 км/год, а дальність польоту – лише 90 км. Тобто, радіус ведення розвідки не перевищував 40 км, а враховуючи, що стартова позиція «Крила-1» не розташовувалась впритул до лінії фронту, то реально глибина розвідки була не більшою за 30 км. Робоча висота польоту при веденні розвідки – від 100 до 1000 м.

 

Старт здійснювався з пускової установки 801Н-20 на шасі МТ-ЛБу, яка несла три БпЛА. Крім того, у склад комплексу входили машини забезпечення на шасі вантажівок ЗіЛ-131: транспортно-зарядна 801Н-60 (з гідравлічним краном і стелажами для чотирьох БпЛА), технологічна (для передстартової підготовки) 801Н-10, фотолабораторію. Загалом комплекс складався з 9 БпЛА і 22 спеціальних машин. Посадка БпЛА здійснювалась на паршуті. Безпілотник був багаторазовим, але його ресурс становив лише десять польотів.

Машина 801Н-60

 Машина 801Н-10

Так само, як і Ту-141 і Ту-143, БпЛА «Перо» не був керованим в польоті – він летів за зазделедь закладеною програмою, за маршрутом з двома-трьома точками повороту. Розвідувальне обладнання включало:

-       панорамний фотоапарат ПА-3 (захоплення по ширині – 10Н, де Н – висота польоту; по дальності – 40Н;

-       телеобладнання «Крило ТВ» (захоплення по ширині – 9Н, роздільча здатність – 0,5-0,6 м);

-       тепловізійне обладнання «Крило ІК» (сектор огляду 120°, захоплення по ширині 3,4Н, чутливість 0,3°).

Ймовірно, комплекти апаратури були змінними, і БпЛА в польоті міг нести лише один з трьох варіантів. Прямої вказівки на це я не знайшов, та все ж з огляду на малі габарити «Пера» і громіздість совдєповської цільової апаратури це виглядає цілком логічним.

 

Що ж вийшло в уральських конструкторів? Комплекс, який взяли на озброєння 1987 р. (за іншими даними – ще у 1982 р.), за своїм технічним рівнем відстав десь на два десятиліття. По-перше, БпЛА не був дистанційно керованим. По-друге, не було можливості передачі розвідувальної інформації в реальному режимі часу. Підготовки фотосхеми з 40 знімків займала 1,5-2 години. Матеріали з апаратури «Крило ІК» були готові до перегляду через 10-15 хвилин після посадки. Навіть телеапаратура «Крило ТВ» забезпечувала перегляд з затримкою 6-8 хвили і лише в режимі стоп-кадру. Не дивно, що «Крило-1» не набув поширення.

 

За деякою (непідтвердженою) інформацією «Крило-1» використовувався під час бойових дій в Афганістані. На рубежі 80-90-х років минулого століття комплексами «Крило-1» озброїли дві ескадрильї 405-го окремого полку безпілотних літальних апаратів (Прибалтійський ВО, м. Таураге в Литві), третя ескадрилья мала комплекси «Рейс». В червні 1993 р. полк вивели з Литви у В’язнікі Владімірскай області. Комплекси «Крило-1» експлуатувались в немитій до 1998 р., після чого їх законсервували.

 

В середині 2000-х років комплекс спробували «реанімувати». Так з'явився комплекс «Крило-2» з БпЛА «Дань-БАРУК». На озброєння його не взяли через надто малу дальність польоту, але після 2015 р. трансформували в повітряну мішень «Дань-М».

 Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818