Д-1

 

Ну що ж, це сталось! Віднині чмобікі з лаптєстану зможуть косплеїти дідиваєвалі не лише з використанням кирзи, сталевих касок і сидорів, але й автентичної арти! На тимчасово окупованій Луганщині «засвітились» 152-мм гаубиці Д-1 зразка 1943 року. Що ж це за система?

 

Д-1, по суті, - це ерзац воєнного часу, спроба створити дивізійну гаубицю калібру 152 мм. В СРСР до 1941 р. випускалась 152-мм гаубиця М-10. Однак для дивізійної ланки вона була надто важкою – в СРСР бракувало потужних тягачів. Д-1 створили, наклавши ствол М-10 (з доданим дульним гальмом) на посилений лафет від 122-мм гаубиці М-30. Вийшла достатньо легка система, яку цілком міг тягнути ленд-лізівський «Студебеккер». Парадокс, але в стрілецькі дивізії Д-1 так і не потрапила – на час її появи 152-мм гаубиці вже вивели зі штату цих з’єднань. Натомість Д-1 надходили до корпусних артполків та артилерії РВГК.

 

Виробництво Д-1 тривало до 1949 р. Загалом виготовили понад 2800 таких гаубиць, а пізніше їх копії випускались в Китаї. Совєти дуже активно постачали Д-1 дружнім режимам – ще й зараз вони служать, наприклад, на Кубі та в Мозамбіку. Використовуються вони і деякими країнами колишнього СРСР – Туркменістаном та Киргизстаном.

 

В самому шишкостані станом на 2017 р. на складах залишалось аж сім сотень Д-1. Враховуючи, що «наймолодші» з них випущені 73 роки тому – стан їх далеко не ідеальний. Але для чмобіків згодяться... На сучасному полі бою Д-1 виглядатиме блідненько. Її ствол завдовжки 23 калібри забезпечує максимальну дальність вогню лише 12 км – на 5 км менше, ніж у теж не нової гаубиці Д-20, такого ж калібру, але зі стволом завдовжки 34 калібри. І це не кажучи вже про сучасні 155-мм артсистеми. Та що там казати – навіть 105-мм гаубиця L119, яку постачають нам союзники, має більшу дальність стрільби (до 14 км).