А-10С для України? А чи потрібен він?

Чи подобається вам А-10? Мені – так. Масивний, серйозний вигляд цього літака, його фірмове «брррртттт!» з 30-міліметрової семистволки – це просто не може залишити незворушним серце любителя авіації. Але... кар’єра штурмовика, породженого холодною війною, невпинно добігає до кінця... Чи зможе він ще послужити демократії? – власне, таке питання постає кожен раз, коли в ЗМІ чи соціяльних мережах з’являються чергові натяки про можливість передачі «Тандерболтів ІІ» Україні. Здебільшого, одразу ж лунають голоси: «Немає сенсу!!! Запорєбрікова ППО одразу ж усе позбиває!» Але чи все так однозначно? На мою думку – ні.

 

Поховати А-10 намагались вже кілька разів. Вперше – ще у другій половині 1980-х, коли поява в срср нових засобів армійської ППО (насамперед, ЗРК «Тор») наштовхнули американських військових на думку про «короткоживучість» «Тандерболта ІІ» над полем бою. Тоді його планували замінити А-16 – гіпотетичним штурмовим варіянтом «Файтінг Фалкона». Та гримнула «Буря в пустелі» - і лошадь (закреслено) А-10 себе ще показав! В реальних боях «Тандерболт ІІ» виявився напрочуд ефективним. Ви скажете: «Але ж іракці майже не мали ППО!» - і будете праві, але лише частково. Іракська протиповітряна оборона значною мірою була знищена – та це стосувалось, головно, стаціонарних комплексів середньої і велико дальності. Насиченість іракських позицій зенітними засобами ближньої дії (насамперед, ЗСУ-23-4 «Шилка») зробила неможливим застосування «Тандерболтами ІІ» своєї головної зброї – гармат GAU-8/A. А ось керовані ракети «Меврік», які дозволяли завдавати ударів, не входячи в зону дії «Шилок», використовувались дуже широко: з 5296 ракет цього типу, випущених у ході операції «Буря в пустелі», 5013 припало саме на А-10А. Приблизно третину бойових вильотів штурмовики здійснили вночі. Оскільки літаки тоді ще не мали приладів нічного бачення, для пошуку цілей використовувались ГСН ракет «Меврік», зображення з яких транслювалось на монітор в кабіні пілота. Загалом під час «Бурі в пустелі» «Тандерболти ІІ» здійснили близько 8000 бойових вильотів і записали на свій рахунок 987 знищених танків, 501 бронемашину, понад 1100 артилерійських систем, 11 мобільних ПУ ракет «Скад» і багато інших об’єктів, у тому числі два вертольоти, збиті в повітрі вогнем з бортових гармат. Власні втрати склали п’ять штурмовиків, збитих вогнем ППО. Ще 73 А-10А отримали різні пошкодження, причому у трьох випадках настільки серйозні, що літаки довелось списати.

 

Тепер від цього історичного екскурсу повернемось до наших реалій. Як можна було б найбільш раціонально використовувати А-10С, якби Україна отримала ці літаки? Перш за все, слід забути про його амплуа як класичного літака поля бою – хоч використовувати «Тандерболт ІІ» в такі ролі було б дуууже спокусливо. В наших реаліях А-10С мав би стати, насамперед, платформою для застосування керованих авіабомб – наприклад, GBU-39 SDB. Така бомба з бойовою частиною масою майже центнер при скиданні з висоти 10 км має дальність польоту до 110 км. А «Тандерболт ІІ» може нести 16 SDB – що приблизно відповідає 2,5 залпам HIMARS. Плюс до цього, штурмовик значно мобільніший, ніж наземна пускова установка. А-10С можна швидко перекидати в межах театру воєнних дій і концентрувати на потрібному напрямі. Ну, і додаймо широкий арсенал озброєння – крім SDB, штурмовик може застосовувати керовані бомби JDAM, «Пейввей ІІІ», касети WCMD.

 

Друга потенційна галузь застосування – мисливець за «шлюхедами». Прицільний контейнер «Лайтенінг» плюс кілька семизарядних пускових установок 70-мм ракет з лазерним наведенням APKWS здатні перетворити А-10С на мобільний засіб ППО, здатний гнучко реагувати на спроби зграй БПЛА прорватись через діляки, не прикрити наземними засобами.

 

Та все ж – чи можна застосовувати А-10С для безпосередньої підтримки військ? На мою думку – можна, але з певними обмеженнями тактики і озброєння. Навряд чи слід сподіватись на успішне застосування 30-мм семистволки. А ось «Мевріки» і APKWS – це інша справа. Таке озброєння, застосоване з «Тандерболта ІІ», буде значно ефективнішим, ніж стрільба некерованими ракетами з кабрирування з Мі-24 чи Су-25. Завдяки конструкції літака, наявності бортового комплексу РЕБ (удосконалення РЕБ було якраз одним з основних напрямків модернізації А-10А до рівня А-10С, проведеної у 2005-2011 рр.), можливості використовувати пастки MALD, «Тандерболт ІІ» матиме добрі шанси вціліти в бою. Тобто, гіпотетичний профіль бойового польоту А-10С міг би виглядати так: підхід до лінії фронту на малій висоті – підйом на висоту, яка забезпечить пуск «Мевріків» чи APKWS на достатню дальність з одночасним застосуванням MALD – після пуску знову зниження до мінімальної висоти і повернення на базу.

 

«Тандерболт ІІ» невибагливий до аеродромів і значно простіший в обслуговуванні, ніж F-16. Враховуючи, що А-10С досі знаходиться в строю, а до того ж – десятки, якщо не сотні таких машин виведені з експлуатації і знаходяться на зберіганні в Девіс-Монтейн, з запчастинами проблем бути не повинно. Навчання наших пілотів, якщо вилучити з нього типові операції безпосередньої авіаційної підтримки (CAS), не мало б тривати довго.

 

Підсумовуючи. Так, для ПС України однорідний парк, скажімо, з сотні F-16 був би оптимальним виходом за критерієм «вартість/ефективність». Але отримати таку кількість «Файтінг Фалконів» в осяжному майбутньому ми не зможемо. Тож дві-три ескадрильї «Тандерболтів ІІ» були б в цій ситуації зовсім не зайвими.

 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

 Приватбанк - 4731 2196 4166 1818