Перші японські мисливці. Ч. 2: прототипи 1920-х років

Прототип «Міцубісі» 1MF2 «Хаябуса»

 

Перші вітчизняні конструкції

Вже 1920 року під керівництвом інженера Акіро Мацуї в арсеналі в Токородзаві розпочалося проєктування мисливця власної розробки. Через відсутність досвіду в цій галузі, конструктори вдались до поєднання готових компонентів: крило, фюзеляж і шасі взяли від мисливця SPAD S.XIIIC1, хвостове оперення та силову установку (9-циліндровий рідинного охолодження двигун «Сальмсон» 9Z потужністю 230 к.с.) – від розвідника «Сальмсон» 2А2, виробництво якого на той час налагоджувалося в Токородзаві. У конструкції літака було помітно також вплив ще однієї іноземної машини – SPAD S.XXC2, від якої запозичили одинарні широкі міжкрильні стійки. Озброєння складалося з пари синхронних 7,7-мм кулеметів «Віккерс».

Прототип "Косікі 2"

Літак отримав позначення «Ко-Сікі Ні-ґата Сісаку Сентокі» – «Експериментальний літак-мисливець типу Ко, модель 2», скорочено «Косікі 2». Прототип машини виготовили у 1922 році. Випробування показали непогані швидкісні характеристики, але жахливу поздовжню стійкість, особливо під час зльоту й посадки. Саме це і призвело до загибелі прототипа – під час посадки після четвертого польоту він розбився. У 1923 році збудували ще один прототип «Косікі 2», але армія відмовилася від його доопрацювання на користь перспективнішого «Ко 4».

У 1926 році в Японії спроєктували ще одного мисливця власної розробки – точніше, своєрідну літаючу лабораторію на базі вузлів мисливця. Машина, назана «Сісей Сан-ґата Сентокі» («Дослідний літак-мисливець модель 3»), призначалася для відпрацювання турбокомпресора «Ратьє». Цей агрегат планували встановлювати на проєктований під умовним позначенням А-3 двомоторний дальній розвідник. Конструкція дослідного літака базувалася на «Ко 4», але з деякими змінами: літак не мав озброєння, носову частину переробили під установку турбокомпресора, у збільшеній кабіні обладнали друге місце для інженера-випробувача, а два радіатори «Ламблен» встановили досить оригінально – на передніх стійках шасі. Літак збудував Токійський арсенал. Машина вперше піднялася в повітря в червні 1927 року. До того часу програму створення розвідника А-3 вже було закрито, але випробування дослідного літака «модель 3» тривали до 1928 року.

Конкурс мисливців

У 1926 році, лише за рік після початку постачання «Ко 4» у стройові частини, Рікугун Коку Хонбу (Головне управління армійської авіації) почало розробку вимог до нового літака цього класу. У листопаді того ж року було оголошено відповідний конкурс. Передбачалося, що новий армійський мисливець буде літаком вітчизняної розробки. На запит військових відгукнулися чотири фірми – «Ісікавадзіма», «Кавасакі», «Міцубісі» та «Накадзіма». У лютому 1927 року учасники конкурсу представили попередні проєкти своїх літаків. Машини відрізнялися аеродинамічними схемами: «Ісікавадзіма» і «Кавасакі» запропонували традиційні півтораплани, «Накадзіма» – моноплан-парасоль, а «Міцубісі» – найоригінальнішу конструкцію: низькоплан із крилом невеликої зворотної стрілоподібності. Відрізнялися й силові установки: у проєктах «Ісікавадзіми» та «Накадзіми» передбачався 9-циліндровий двигун повітряного охолодження «Бристоль» «Юпітер» VI (425 к.с.), а в проєктах «Кавасакі» та «Міцубісі» – 12-циліндровий рідинного охолодження «Іспано-Сюїза» (565 к.с.).

Командування японської армійської авіації на той час перебувало під сильним впливом високих льотних якостей, що демонструвалися мисливцями, побудованими за схемою моноплана-парасолі. У Японії випробовували кілька моделей таких літаків – від «Фоккера» D.VIII (1919 р.), «Морана» AI (1922 р.), «Девуатіна» D.1C1 (1923 р.) і до «Дорньє» Do H «Фальке», придбаного фірмою «Кавасакі» у 1926 році. Тому військові вимагали від фірм «Кавасакі» та «Міцубісі» перепроєктувати їхні мисливці в моноплани-парасольки. Проєкт же «Ісікавадзіми» було відхилено як безперспективний. Серед учасників, що залишилися в конкурсі, найвищу оцінку отримав проєкт «Накадзіми». Однак кожна з трьох фірм у листопаді 1927 року отримала замовлення на два прототипи. Їх слід було представити на конкурсні випробування до травня 1928 року.

«Кавасакі» KDA-3

Позначення KDA є абревіатурою від Kawasaki Dockyard Army – тобто «Армійський [літак] верфі Кавасакі». Проєкт мисливця KDA-3 розроблявся під керівництвом німецького конструктора Ріхарда Фогта, який працював на фірмі «Кавасакі» з 1924 року. Його асистентом був Такео Дої – майбутній головний конструктор авіаційного підрозділу «Кавасакі». За основу проєкту було взято конструкцію мисливця «Дорньє» Do H, у яку внесли низку змін. Літак мав змішану конструкцію крила та суцільнометалевий фюзеляж. Завдяки помітному розвалу бортів фюзеляжу назовні його поперечний переріз був близький до трикутного. На відміну від «Фальке», безрозпіркове крило якого кріпилося до фюзеляжу на чотирьох стійках, у KDA-3 крило спиралося на дві похилі всередину N-подібні стійки, а також на чотири одинарні розпірки. Переробці порівняно з німецьким прототипом також зазнало й хвостове оперення. Озброєння складалося з двох синхронних 7,7-мм кулеметів «Віккерс» Е.

Прототип KDA-3

Перший прототип KDA-3 (заводський номер 301), що вийшов на випробування у березні 1928 року, отримав 12-циліндровий двигун BMW VI (450/600 к.с.) з дволопатевим дерев’яним гвинтом фіксованого кроку. У травні були готові ще два прототипи з двигунами «Іспано-Сюїза». Усі літаки перегнали для війскових випробувань у Токородзаву, але в червні 1928 року, після катастрофи прототипа мисливця «Міцубісі», ці випробування було перервано. Усі учасники конкурсу були дискваліфіковані як такі, що не відповідали вимогам.

На початку 1930-х років один з прототипів (точно не відомо, другий чи третій) KDA-3 був роззброєний і переобладнаний у двомісну машину. У такому вигляді його продали одній із приватних авіашкіл.

Прототип KDA-3, переобладнаий у двомісний навчальний літак

«Міцубісі» 1MF2 «Хаябуса»

У цьому випадку буквено-цифрове позначення розшифровується як «одномісний мисливець Міцубісі, модель 2», а назва «Хаябуса» означає «сокіл» (повна назва — Хаябуса-ґата Сісаку Сентокі, тобто «експериментальний літак-мисливець типу Хаябуса»). Проєктування аероплана очолив Нобусіро Наката, а його асистентами стали Йіро Хорікосі та Йіро Танака. Як і «Кавасакі», «Міцубісі» також не обійшлася без німецької допомоги — конструкторів консультував Александр Бауман.

Літак 1MF2 був підкосним монопланом-парасолем з дерев’яним каркасом крила та металевим каркасом фюзеляжу. Обшивка виконувалася полотняною. Крило кріпилося до фюзеляжу за допомогою двох N-подібних стійок і чотирьох підкосів. У конструкції застосували низку новаторських рішень — наприклад, скиданий паливний бак, що знижувало ризик пожежі під час аварійної посадки. З іншого боку, конструктори прагнули зробити літак максимально простим у виробництві та обслуговуванні. Поперечний переріз фюзеляжу був майже квадратним, а шасі вирізнялося примітивною й архаїчною конструкцією з колесами на спільній осі. Загальний «грубий» вигляд літака доповнював масивний радіатор, розміщений між стійками шасі. Кабіна пілота розташовувалась майже посередині фюзеляжу, що суттєво обмежувало огляд уперед.

Для літака обрали 12-циліндровий двигун Hispano-Suiza (450/600 к.с.), що виготовлявся за ліцензією компанією «Міцубісі». Гвинт — металевий дволопатевий фіксованого кроку типу «Рід». Озброєння було стандартним для мисливців того часу — пара синхронних 7,7-мм кулеметів.

Перший прототип «Хаябуси» був збудований у травні 1928 року і, ймовірно, того ж року обльотаний на аеродромі Кагаміхара. Незабаром обидва прототипи перегнали до Токорадзави. Спочатку льотні випробування проходили без особливих проблем. «Хаябуса» продемонструвала непогані льотні якості — під час одного з польотів було досягнуто швидкості 272 км/год (на висоті 3000 м). Однак у червні 1928 року, під час спроби розігнати літак у пікіруванні до швидкості понад 400 км/год, він буквально розпався в повітрі. Пілоту Сумітосі Накао довелося скористатися парашутом. Він увійшов в історію японської авіації як перший льотчик, що врятувався за допомогою парашута. Проте цей інцидент поставив хрест на подальшій долі 1MF2 — льотні випробування були припинені. Другий прототип використовувався для наземних статичних випробувань до повного його знищення.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783 

Ось, до речі, свіженьке поповнення черги на прочитання: