Авіація Українського військового округу: "Фоккер" D.XI

 Однією з тем, цікавих для мене як для історика летунства, є радянська військова авіація на території України в 20-х роках минулого століття. Тема назагал дуже мало вивчена, а публікації з цієї проблеми можна перелічити на пальцях - і навіть роззуватись не доведеться. 2015 р. і я опублікував статейку з цієї тематики. З того часу спливають крупинки нових даних, хоча основний масив інформації для українських дослідників недоступний - він зосереджений в Москві, в Російському державному військовому архів. Сьогодні - трошки про один з типів "Фоккерів", який експлуатувався в Україні.

Дослідний "Фоккер" D.XI (№ 1201) на летовищі Схіпхол (Амстердам). Осінь 1923 р.

У травні 1923 р. компанія Антоні Фоккера підняла в повітря свою новинку - винищувач "Фоккер" D.XI, обладнаний восьмициліндровим двигуном "Іспано-Сюїза" потужністю 300 к.с. Літак викликав інтерес у радянських військових, добре знайомих з більш ранніми конструкціями Фоккера. Для випробувань до Нідерландів скерували комісію на чолі з відомим льотчиком Олексієм Ширінкіним (до речі, цей епізод є в чудовому серіалі "Летючі голландці" - рекомендую подивитись). Восени 1923 р. комісія облітала дослідний екземпляр D.XI і два прототипи D.XIII. Останні мали потужніші двигуни "Непір" "Лайон" (450 к.с.). Однак за оцінкою Ширінкіна D.XIII був надто складний для пересічних пілотів, а його мотор - суттєво дорожчий від "Іспано-Сюїзи". Тому комісія рекомендувала закупити ДХІ - так в радянських документах іменувався "Фоккер" D.XI. 

В другій половині вересня 1923 р. до Петрограду прибув ДХІ №2100, придбаний для Науково-дослідного аеродрому. А 28 травня 1924 р., після кількох раундів переговорів, була підписана угода про постачання 125 винищувачів ДХІ з терміном виконання осінь 1924 р. Радянське командування планувало переозброїти новими "Фоккерами" три винищувальні ескадрильї і сформувати четверту. Однак замовленої кількості для реалізації цих задумів було замало. За тодішніми штатами винищувальна ескадрилья мала налічувати аж 46 літаків: 31 стройовий (три загони по 10 літаків плюс літак комеска) і 15 резервних.

Підготовлені до відправки фюзеляжі ДХІ. Амстердам, осінь 1924 р.

ДХІ мали надійти на озброєння 1-ї окремої винищувальної авіаційної ескадрильї (ОВАЕ) в Ленінграді, 3-ї в Києві, 4-ї, яка передислоковувалась з Мінська в Смоленськ, і 5-ї, яка формувалась в Смоленську, а пунктом постійної дислокації мав стати Гомель. Постачання здійснювалось морським шляхом через Ленінградський порт. Перша партія (24 машини) прибула 16 жовтня 1924 р., виконання ж замовлення завершилось в лютому наступного року.

Прийомку літаків здійснювала комісія 1-ї ОВАЕ, а після доставки в Смоленськ і Київ їх повторно приймали місцеві комісії. Розподілили літаки так: в Ленінграді дишилось 32 "Фоккери", в Смоленськ відправили 51, в Київ - 26, 4 - в Серпухов, в школу стрільби і бомбометання і 12 (з них 10 без моторів) - на Центральний авіаційний склад.

Освоєння літаків велось непросто - випливали численні недоліки. Значна частина моторів були "старої заготовки" (випуску 1920-1921 рр.) і мали сліди корозії. Замість передбачених технічними умовами бошівських магнето встановлювались італійські, годинників не було... Перші польоти виявили низку інших недоліків, з яких особливо неприємним була недостатня міцність заднього вузла моторами. Аварії й поломки йшли одна за одною. Довелось викликати ремонтну бригаду з "Фоккера". В Ленінграді вона почала працювати 21 травня 1925 р., згодом перемістилась до Смоленська, а у Київ дісталась аж наприкінці червня.

Саме завдяки аваріям ми можемо підібрати невеличку галерею зображень київських "Фоккерів". назагал фотографування військової авіатехніки не заохочувалось, але аварії слід було документувати.

ДХІ 2-го неокремого загону 3-ї ОВАЕ, борт № 8, с/н 4667. Стилізоване крило - емблема загону, яка з'явилась ще під час експлуатації попередніх літаків ("Фоккер" D.VII). Літак сфотографований після аварії на Київському летовищі 1 серпня 1925 р. Пілот - командир 2-го загону Борис Туржанський (до речі, в майбутньому - перший, хто отримав звання Героя Радянського Союзу за бойові заслуги, в Іспанії). Літак приземлився на три точки, наскочив на купину і перекинувся. Сфотографували вже після того, як поставили "на ноги".

Літак 1-го неокремого загону 3-ї ОВАЕ, борт № 2, с/н 4655. Аварія 12 лютого 1925 р. - зупинка мотора. Пілот Ф.В. Рундаль, Київське летовище.

Два фото з аварії літака 2-го неокремого загону (борт № 5, с/н 4646) 11 серпня 1925 р. Посадка поза летовищем через зупинку двигуна.

Ремонтом винищувачів "Фоккер" D.ХІ в Україні займався київський завод "Ремповітря-6" (завод № 43). Зокрема, план на 1927/28 операційний рік (о.р.; починався 1 жовтня) передбачався ремонт 29 таких літаків, у т.ч. 15 - відновлювальний ремонт з заміною усіх дерев'яних деталей. Крім того, завод мав виготовити 30 радіаторів для цих літаків. На 1928/29 о.р. запланували відремонтувати 36 ДХІ, у т.ч. 6 - з перехідного залишку попереднього періоду. За перше півріччя 1928/29 о.р. відремонтували 31 ДХІ, тому завод просив збільшити річне завдання до 50 літаків цього типу. Принагідно скажемо, що запорізький Державний авіаційний завод № 9 з 1925 р. випускав мотори М-6 - копії HS-8 потужністю 300 к.с., які встановлювались на ДХІ взамін зношених оригінальних двигунів.

"Фоккери" D.XI прослужили в радянських ВПС близько десяти років. У 1927 р. їх налічувалось 112, у 1930-му - 87, а за рік їхня кількість скоротилась до 52-х (з них 36 несправних). Станом на 1 січня 1933 р. було 26 таких літаків, з них лише 9 придатних до польотів. З цієї кількості в Україні знаходились тільки дві машини (обидві несправні), в тому числі одна - у 8-й школі льотчиків в Одесі.