Упродовж кількох
місяців все частіше з’являються повідомлення про застосування
ваздушна-касмічєскімі сіламі шишкостану нового вундерваффе – «скрєпного JDAMу»,
або ж УПАБ. Абревіатура ця означає «управляємая планірующая авіаціонная бомба»,
хоча, як могли нещодавно пересвідчитись мешканці столиці Бєлгородской народной
рєспублікі, константою є лише два останніх слова. Розберемося ж детальніше, що
це за зброя.
Створюючи свій
боєприпас, козломорді мастєровиє проявили нізкопоклонство пєрєд Западом – вони
спробували скопіювати американську систему JDAM (Joint Direct Attack Munition). По суті, JDAM – це комплект, який
дозволяє переробити будь-яку «тупу» (некеровану) авіабомбу в «інтеліґентну»,
високоточну, а до того ж – здатну пролетіти навіть кількадесят кілометрів від
точки скидання. Досягається це завдяки супутниковій системі наведення і
розкладному крилу. Аналогічну систему під назвою УМПК спробували створити і в
шишкостані. Абревіатура ця розшифровується як «унівєрсальний модуль
планірованія і коррєктіровкі», хоча універсальністю в ньому і не пахне – він може
використовуватись лише на 500-кг авіабомбах.
Здавалося б,
нічого надзвичайно складного. Але за порєбріком примудрились навіть і тут
напартачити. Причому визнають це самі зайвохромосомні. Я спробував їхні
висновки перекласти людською мовою. Отже:
1) зведення
підривника відбувається одразу ж при скиданні бомби з літака-носія. Уявімо, що
крило не розкрилось... БУУУУММММ!!! Але не в районі цілі (туди бомба з
нерозкритим крилом не долетить), а просто під літаком (ну так, знаю – трошки
попереду, враховуючи інерцію). Наприклад, десь у Бєлгороді. Усі західні (та й
східні – наприклад, китайські) плануючі бомби мають підривники, які зводяться
перед ціллю. Але у козломордих – свій шлях...
2) маса бомби з
УМПК перевищує вантажопідйомність стандартного балкового бомботримача. Під час
випробувань це призводило до «нештатного відділення боєприпаса від балочного
тримача» - простіше кажучи, під час польоту бомба раптом відривалась від
кріплень, падаючи, на кого Бог пошле.
3) з точки зору
конструкції, УМПК – це «жах аеродинаміка і фахівця з міцності». Через це
реальна дальність польоту бомби суттєво менша заявленої.
4) крило
розкривається пружиною. Зводять її перед підвіскою на літак вручну – двоє
лаптєногих тягнуть, а третій ставить на стопор. Були вже випадки, коли «чьто-то
пашло нє так», і така бригада замість того, щоб після служби поїхати до своїх
самок, опинялась в лікарні.
5) та ж сама
пружина спрацьовує далеко не завжди – через хитромудру конструкцію замка, який
її фіксує. Що далі? Див. п. 1. До речі, в жодній схожій бомбі за кордоном
пружина для розкриття крила не використовується – ненадійно...
Пунктів там
більше – аж десять. Але решта малоцікаві – в основному присвячені нюансам
стосунків запорєбрікових підрядників, причетних до створення УМПК.
Підсумок процитую
нарєчієм оригіналу: «Как это могло вообще быть допущено до
использования, если не взводится на траектории? Кто блять такое ТЗ составлял?
Кто его подписывал? Почему
созданием летательных аппаратов занимаются те, кто очевидно не в состоянии это
качественно делать?»
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки J
Коментарі
Дописати коментар