Українські модернізації: БТР і БМП на базі МТ-ЛБ
Однією з найбільш поширених бойових броньованих
машин, які використовуються в російсько-українській війні, причому обома
сторонами, є багатоцільовий гусеничний плаваючий тягач МТ-ЛБ. Він був
спроєктований і випускався на Харківському тракторному заводі; крім того,
випуск за ліцензією був налагоджений в Болгарії та Польщі. На озброєння МТ-ЛБ
надійшов 1964 р. Базовий його варіант застосовувався, головно, як тягач 100-мм
протитанкових гармат МТ-12. Але МТ-ЛБ став базою для буквально десятків машин
спеціального призначення. Простота і надійність конструкції, її гнучкість
сприяють тому, що тягач і досі, через шість десятиліть після своєї появи,
активно використовується в боях. При цьому МТ-ЛБ часто зазнає переробок в
заводських, або й польових умовах, спрямованих на посилення озброєння. В
російсько-українській війні кількість варіантів таких імпровізацій вже
обчислюється десятками.
У цій роботі зупинимось на одному з аспектів
застосування МТ-ЛБ в Силах оборони України: використанню його як
бронетранспортера і бойової машини піхоти. Власне, таке використання не було
передбачене конструкцією МТ-ЛБ – з огляду на своє призначення як тягача він має
надто слабке бронювання і озброєння (один 7,62-мм кулемет в башті ТКБ-01).
Однак ще за радянських часів з огляду на добру прохідність цей тягач (точніше,
його всюдихідний ваірант МТ-ЛБВ) використовувався як БТР в мотострілецьких
частиних, дислокованих в Арктиці і на Кавказі. Дальшого розвитку концепція
застосування МТ-ЛБ для перевезення моторизованої піхоти набула вже після
розпаду СРСР. Відповідні варіанти модернізації розроблялись в різних країнах, у
тому числі в Україні.
Експерименти з бойовими модулями
Від 1991 до 2014 р. Збройні Сили України постійно
скорочувались. Військо не мало потреби у нових БМП. Водночас підприємства військової
промисловості усіляко намагались знайти замовлення, вийти на нові ринки – бо
замовлення від Міністерства оборони України були мізерними. Відносно швидким і
дешевим способом розширення спектру експортної продукції стала модернізація вже
існуючих зразків військової техніки. Тягач МТ-ЛБ з огляду на свої
характеристики і поширеність у світі був добрим кандидатом для переобладнання.
На початку 2000-х років Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.
О. Морозова запропонувало проєкт «ерзац-БМП» на його базі. Машина, названа
МТ-ЛБР6 «Мангуст-2», отримала достатньо просту одномісну башту, встановлену в
центральній частині корпусу, з винесеною установкою озброєння. Це не був
бойовий модуль в класичному розумінні, а саме башта – на кшталт тієї, що
встановлюється на БМП «Мардер». На дахові башти встановлені 30-мм автоматична
гармата ЗТМ-1 (аналог 2А72; боєкомплект 150 снарядів) і 7,62-мм кулемет КТ-7,62
(аналог ПКТ; боєкомплект 2000 набоїв). Перед ними встановлені шість 81-мм
димових гранатометів системи 902Б «Туча». Захищеність корпусу посилена
встановленням рознесеного бронювання, ходова частина частково закрита
протикумулятивними екранами. Штатну башту ТКБ-01 демонтували.
Прототип МТ-ЛБР6 з новою одномісною баштою і посиленим бронюванням. 2002 р.
МТ-ЛБР6 вміщає 10 осіб – трьох членів екіпажу і
сім десантників. Маса порівняно з базовою машиною зросла на дві тонни – з 9,7
до 11,7 т. Тому для збереження динамічних характеристик замість двигуна
ЯМЗ-238В потужністю 240 к.с. встановлений його варіант ЯМЗ-238Н-1 (300 к.с.).
Прототип МТ-ЛБР6 виготовили на Харківському
тракторному заводі. Заводські випробування його завершились в грудні 2002 р.,
однак покупців на такий достатньо примітивний варіант не знайшлось. На другий
екземпляр, названий МТ-ЛБР7, встановили бойовий модуль «Штурм», але й на нього
замовлень не надійшло. Більш успішним виявився варіант МТ-ЛБМШ з бойовим
модулем КБА-105 «Шквал». Модуль цей мав значно ширший набір озброєння: 30-мм
гармата ЗТМ-1 (боєкомплект 500 снарядів), 7,62-мм кулемет ПКТ (2000 набоїв),
30-мм автоматичний гранатомет АГ-17 (87 гранат) і дві пускові установки ПТРК
«Бар’єр». Модуль обладнаний оптико-телевізійним комплексом ОТП-20 «Циклоп-1» з
інтегрованою системою управління ПТКР та стабілізатором озброєння СВУ-500
«Карусель». Місткість МТ-ЛБМШ не змінилась порівняно з МТ-ЛБМР6 – вона
становить десять осіб (включаючи трьох членів екіпажу).
Маса машини після встановлення модуля «Шквал»
зросла до 12,5 тонн, тож довелось знову збільшити потужність силової установки.
На МТ-ЛБМШ встановили двигун ЯМЗ-238Б, який розвиває потужність 330 (за іншими
даними – 360) к.с.
Спроби створити на базі МТ-ЛБ бойову машину піхоти
слід визнати не надто вдалими. Якщо комплекс озброєння у варіанті МТ-ЛБМШ
більш-менш відповідав сучасним вимогам, то захищеність (незважаючи на екранування
бортів) була недостатньою. До того ж, командир бойової машини, робоче місце
якого знаходилось праворуч від водія, не мав жодних оглядових пристроїв, крім
звичайних перископів. Внаслідок цього ситуаційна обізнаність командира була
вкрай недостатньою, і він фактично не міг керувати боєм. Та незважаючи на це,
МТ-ЛБМШ таки вдалось продати.
Прототип МТ-ЛБМШ з’явився, ймовірно у 2006 р. (хоч
не виключено – дещо раніше). На фото фігурує машина з практично стандартним
корпусом МТ-ЛБ, на якому встановлений модуль «Шквал». А от серійні машини, які
постачались до М’янми, вже мають додаткове рознесене бронювання бортів і
екрани, які прикривають ходову частину – за взірцем МТ-ЛБР6. За офіційним
даними, М’янма отримала 26 МТ-ЛБМШ – 10 у 2007 р. і 16 у 2009 р. Низка коментаторів
стверджувала, що реально відвантажили значно більше таких машин, однак ані
українська, ані м’янмарська сторона цього не підтверджують.
Воєнні імпровізації: перший етап
Початок російської агресії в 2014 р. призвів до мобілізації в Україні та формування цілої низки добровольчих частин. Для усіх них потрібне було озброєння і військова техніка. Стандартних взірців БТР і БМП часто не вистачало, тож доводилось вдаватися до імпровізацій, у тому числі і шляхом переробки стандартних тягачів МТ-ЛБ. В перші місяці Антитерористичної операції такі переробки були продуктом ініціативи знизу – їх виготовляли безпосередньо в частинах, часто за допомоги волонтерів. Головними цілями, яких намагались досягти під час переробки, були посилення вогневої потужності і підвищення захищеності. Здебільшого це були одиничні екземпляри, але часом траплялись навіть невеликі серії. Скажімо, полк патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» використовував щонайменше три екземпляри – гібриди МТ-ЛБ і БРДМ-2. При переобладнанні над десантним відділенням МТ-ЛБ встановили верхню частину корпусу БРДМ-2 (розвернуту задом наперед) разом з баштою, в якій встановлене штатне озброєння – 14,5-мм кулемет КПВТ і 7,62-мм ПКТ. При цьому башта ТКБ-01 в передній правій частині корпусу була збережена. Тобто у підсумку вийшла двобаштова машина з баштами, розташованими у двох ярусах. Захищеність посилили за рахунок встановлення решітчатих протикумулятивних екранів по периметру корпуса. Подальша доля цих цікавих машин невідома, але одна з них (вже без протикумулятивних екранів) потрапила на відео, зняте влітку 2022 р. в 5-й бригаді НГУ під Балаклією.
Гібриди МТ-ЛБ і БРДМ-2 з полку «Дніпро-1». 2015 р.
Допрацьовані МТ-ЛБ полку «Дніпро-1» відзначались
достатньо продуманою конструкцією і високою якістю виготовлення. Здебільшого ж такі
переробки були досить примітивними і кустарними. Як приклад можна навести МТ-ЛБ
батальйону територіальної оборони «Київська Русь», допрацьований восени 2014 р.
На даху його десантного відділення встановили два 14,5-мм кулемети КПВТ на
досить примітивній тумбовій установці. Ззаду і з боків цю установку захистили
вертикальними конструкціями-сендвічами з кількох аркушів сталі (ймовірно,
звичайної, а не броньової). Периметр корпусу захищений решітчатими екранами.
Башта ТКБ-01 збережена.
МТ-ЛБ з імпровізованою спареною установкою кулеметів КПВТ. Батальйон «Київська Русь», осінь 2014 р.
Більш продуманою була переробка МТ-ЛБ, здійснена в
окремому батальйоні спеціального призначення Національної гвардії України
«Азов». На цій машині в кормовій частині десантного відділення встановили башту
(ймовірно, від БТР-70 або БРДМ-2) з кулеметами КПВТ і ПКТ. Решітчаті протикумулятивні
екрани встановлені не тільки в передній частині корпусу і по бортах, але й по
периметру башти. Крім того, захист посилений і додатковими накладними аркушами броні
(вони захищають, зокрема, кормові дверцята десантного відділення).
МТ-ЛБ для 14-ї бригади
Наприкінці 2014 р. справу конверсії МТ-ЛБ в
бронетранспортери спробували поставити на промислову основу. 3 грудня 2014 р.
начальник Генерального штабу ЗС України генерал-полковник Віктор Муженко
наказав начальнику Озброєння ЗС України організувати розробку робочої
конструкторської документації щодо дообладнання МТ-ЛБ-АТ баштою БТР-60 (БТР-70). Відповідь була отримана майже негайно,
причому негативна: встановлення такої башти на МТ-ЛБ неможливе. Чому ж тоді в
«Азові» вдалось це зробити? Вочевидь, малось на увазі встановлення башти від
БТР не над десантним відділенням (як це зробили «азовці»), а на місці штатної
башти ТКБ-01 – щоб не зменшувалась місткість машини. Забракували й
альтернативний варіант – встановлення 12,7-мм кулемету ДШКМ замість ПКТ в
штатній башті: цей кулемет був завеликий для ТКБ-01. Водночас 482-й
конструкторсько-технологічний центр Озброєння ЗСУ підготував альтернативний
проєкт встановлення додаткового озброєння – поворотну платформу з броньовим
захистом стрільця та кулеметом ДШКМ. 10 грудня цей центр отримав доручення
розробити відповідну робочу конструкторську документацію – після отримання
тактико-технічного завдання. Завдання було затверджене Начальником Генерального
штабу 8 січня 2015 р. Але виробництво кулеметних установоки почалось ще до
цього: до кінця грудня 2014 р. Державне підприємство «Харківський автомобільний
завод» виготовило 62 такі установки. 31 з них встановили на МТ-ЛБ і на початку
січня передали до 14-ї окремої механізованої бригади (м. Володимир), ще 31 –
передали без встановлення. І тут почались проблеми...
ДП «Харківський автомобільний завод» передало
кулеметні установки (платформи, як вони іменуються в документах) без
випробувань. Довелось допрацьовувати їх вже на місці – силами фахівців 233-го
полігону (Нова Любомирка) і 9-го арсеналу (Оржів). Розробка та узгодження
документації затягнулось до кінця березня 2015 р., випробування були проведені
з 14 по 20 квітня. За їх результатами було рекомендовано встановити броньовий
захист для стрільця. Рішення оформили доповненням до тактико-технічного
завдання від 28 квітня. Роботи проводив 9-й арсенал. Сам броньовий захист
концептуально нагадує відкриті згори башти типу «корона», які встановлються на
американських HMMWV
та інших легких бронеавтомобілях –
наприклад, на українських «Вартах» і «Козаках». Однак конструкція броньового
захисту на МТ-ЛБ значно примітивніша – в його стінках відсутні оглядові прилади
з броньового скла. Тому стрілець для огляду поля бою змушений був визирати над
броньовим захистом.
Незважаючи на проблеми з закупівлею броньової
сталі, до 30 травня виготовили та встановили броньовий захист
кулеметника на 31 тягач МТ-ЛБ. Ще десять комплектів 27 червня доставили на 235-й полігон «Широкий лан»
(Миколаївська область), на якому перебувала 14-та ОМБр. Судячи з вказаної кількості, такими машинами укомплекутували,
принаймні, один механізований батальйон. Та служба цих імпровізованих
бронетранспортерів виявилась недовгою – 14-ту бригаду повністю переозброїли на
БМП-1. МТ-ЛБ з кулеметними установками відправили на базу зберігання в
Хмельницькій області. Початок повномасштабного російського вторгнення змусив
принаймні частину цих повернути в стрій. В боях російсько-української війни ці
машини вперше «засвітилися» в листопаді 2022 р., під час звільнення правобережної
Херсонщини.
Бойова машина піхоти: нові експерименти
Спроби перетворити МТ-ЛБ у бойову машину піхоти не
закінчились на МТ-ЛБМШ. Навпаки, вони значно активізувались після початку
російської агресії у 2014 р. Увага конструкторів зосередилась на МТ-ЛБу –
варіанті МТ-ЛБ зі збільшеною довжиною (сім опорних котків замість шести) і
висотою корпусу. Він використовувався, здебільшого, як база для машин
спеціального призначення – наприклад, машин управління артилерією. Використання
МТ-ЛБу для переробки у БМП було вигідним, оскільки дозволяло монтувати бойовий
модуль, зберігши досить значну місткість десантного відділення.
Перший відомий проєкт легкої БМП на основі МТ-ЛБу
у 2017 р. запропонувала приватна фірма «Корт». Судячи з ескізів, передбачалась
радикальна переробка корпусу, посилення бронювання, у тому числі за рахунок
додаткових накладних модулів. «Тур» - таку назву отримала БМП – мав
озброюватись бойовим модулем «Парус». Передбачалось також встановити новий
двигун потужністю 360-440 к.с. Однак після 2017 р. жодних новин про цей проєкт
не надходило. Вочевидь, він так і лишився на папері.
Трохи більш успішним виявився проєкт іншої
приватної фірми «Техімпекс», виконаний спільно з Харківським тракторним заводом
і державною компанією «Укрспецтехекспорт». За основу взяли МТ-ЛБу болгарського
виробництва – партію таких машин «Техімпекс» купив у 2016 р. у фірми Kintex (до
речі, «Укрспецтехекспорт» теж імпортував МТ-ЛБу – в грудні 2017 р. ця компанія
придбала у польського виробника Huta Stalowa Wola S. A. дев’ять таких машин). Восени 2018 р. на черговій виставці «Зброя та
безпека» був продемонстрований прототип БМП під назвою «Плавець». Машину
озброїли бойовим модулем БМ-5 «Спис» виробництва тієї ж фірми «Техімпекс». Він
має стандартне для українських бойових модулів озброєння: 30-мм гармату ЗТМ-1
(боєкомплект 300 снарядів), 7,62-мм кулемет КТ-7,62 (350 набоїв), 30-мм
автоматичний гранатомет КБА-117 (29 гранат), ПТРК «Бар’єр» (2 ПТКР). У всіх
випадках вказаний боєкомплект, готовий до застосування – в корпусі «Плавця» передбачене
місце для додаткових боєприпасів. Модуль «Спис» обладнаний системою управлінням
вогнем «Синтез», яка включає оптико-електронний модуль «Кажан-3К15» з
тепловізійним і телевізійним каналами, а також лазерним віддалеміром.
Стабілізатор озброєння – цифровий електромеханічний, двоплощинний. Система
«Синтез» дозволяє здійснювати автоматичне захоплення та супровід цілей. Цей же
бойовий модуль «Техімпекс» використала під час модернізації БМП-1 у варіант
БМП-1ТС. «Плавець» має дизельний двигун потужністю 350 к.с., який дозволяє
розігнатись до 70 км/год на шосе і 10,5 км/год – на плаву. Місткість машини
досить велика порівняно зі стандартними БМП: крім трьох членів екіпажу вона
може перевозити 12 десантників.
На перший погляд «Плавець» виглядав досить непогано.
Однак детальний розгляд виявляв, принаймні, два засадничих недоліки. Перший –
це недостатня захищеність. Бронювання «Плавця» лишилось на рівні базової
машини, тобто товщина броні становила тільки
Ще один проєкт БМП був реалізований на базі шасі
самохідної гаубиці 2С1 «Гвоздика». Це шасі – похідне від подовженого МТ-ЛБу,
але все ж суттєво відрізняється від нього: двигун з середньої частини корпуса
перенесений в передню (праворуч). Проєкт БМП під назвою «Кевлар-Е», створений
компанією «УкрІннМаш» з Харкова, був представлений у 2017 р. У жовтні 2020-го
з’явились фото прототипу, а у червні 2021 р. його показали на виставці «Зброя
та безпека».
Під час переробки у БМП на позбавленому башти
корпусі «Гвоздики» встановили надбудову, яка дозволила збільшити висоту
десантного відділення. Саме десантне відділення отримало зручну кормову рампу
замість маленьких дверцят. У ньому спинками до бортів встановлені шість
вибухостійких сидінь для десанту. Робоче місце механіка-водія розташоване
спереду ліворуч – як і на базовій машині. За ним, у бойовому відділенні,
знаходяться робочі місця командира і навідника з моніторами і органами
управління озброєнням. «Кевлар-Е» обладнана бойовим модулем БМ-3М «Штурм-М» зі
стандартним набором озброєння (таким же, як у «Списа») і системою управління
вогнем «Каштан». Машина отримала двигун Cummins, а її бойова маса становить
15,5 т.
Корма БМП «Кевлар-Е» з відкидною рампою десантного відділення.
Проєкт, представлений у 2017 р., передбачав
радикальне посилення захищеності БМП «Кевлар-Е» порівняно з базовою машиною. Планувалось
обладнати БМП динамічним захистом «Ракетка» (варіант ДЗ «Ніж», адаптованої для
легкої бронетехніки), а також комплексом активного захисту «Шершень». Останній
– це варіант танкового КАЗ «Заслон», адаптований для легкої бронетехніки; він
встановлювався на польському демонстраторові технологій легкого танка Anders, а
в Україні випробовувався на БМП-2. Однак на прототипі «Кевлар-Е» ані «Ракетка»,
ані «Ніж» не встановлювались. Натомість було встановлене додаткове накладне
бронювання бортів і передньої частини корпуса та протикумулятивні екрани на
ходовій частині.
28 лютого 2022 р. прототип БМП «Кевлар-Е» був
переданий з заводу у війська і прийнятий екіпажем Військового інституту
танкових військ (м. Харків). За документами це оформили як передачу в дослідну
експлуатацію. Надалі прототип брав участь в боях проти російських окупантів.
І знову імпровізації
Початок повномасштабного російського вторгнення 24
лютого 2022 р. призвів до появи нової хвилі імпровізованих бронетранспортерів і
БМП на базі МТ-ЛБ. На відміну від 2014-2015 рр., на цих машинах, здебільшого,
встановлювались не примітивні кулеметні установки, а різного роду бойові
модулі. Крім вітчизняних модулів, з’являються й імпортні. В серпні 2022 р.
вперше була помічена бойова машина на базі МТ-ЛБ з модулем Serdar, встановленим
на даху десантного відділення (штатна башта ТКБ-01 лишилась на своєму місці).
Модуль, створений в 2019 р. – це спільна розробка турецької компанії Aselsan та підприємств Державного концерну «Укроборонпром»
– конструкторського бюро «Луч» та «Спецтехноекспорту». Модуль обладнаний
сучасним прицільним комплексом, який забезпечує бойове застосування вдень і
вночі. Озброєний він двома кулеметами калібрів 12,7 і
В липні 2023 р. в м. Сіверськ був помічений МТ-ЛБ
зі ще одним бойовим модулем виробництва компанії Aselsan – SARP Dual. Цей модуль,
розрахований на монтаж двох кулеметів (калібрів 12,7 і
Відомо також про принаймні два екземпляри МТ-ЛБу,
озброєних бойовими модулями БМ-7 «Парус». Ймовірно, ці модулі взяли із
виробничих запасів для державного контракту на виробництво БТР-4М, котрий так і
не закрили через початок повномаштабного
вторгнення. Модуль озброєний 30-м
автоматичною гарматою ЗТМ-1, 30-мм автоматичним гранатометом КБА-117 і 7,62-мм
кулеметом ПКТ. Пускові установки для
двох ПТКР комплексу «Бар’єр» відсутні. Це дає підстави припустити, що модулі
«Парус» для МТ-ЛБу були складені вже після початку повномасштабного вторгнення,
у спрощеному варіанті. Допрацювання МТ-ЛБу не обмежилось встановленням модулів
– вони отримали ще й додаткове накладне бронювання. Бойові машини з такими
модулями вперше з’явились на фото і відео в липні 2023 р.
В червні 2023 р. з’явилось відео ще однієї
конверсії на базі МТ-ЛБу – бронетранспортера, озброєного 14,5-мм кулеметом КПВТ
на дистанційно керованій установці. Конверсія ця є серійною – на відео
фігурують одразу шість таких машин. Походження дистанційно керованої установки
невідоме, однак з її зображення можна зробити деякі висновки. Кілька об’єктивів
оптичної станції дозволяють припустити наявність нічного каналу (інфрачервоного
або тепловізійного). Модуль також оснащений захисним щитком у передній проекції,
що натякає на відсутність відповідного протикульового захисту самої установки. Навідник управляє модулем за допомогою
джойстика. Рівень виконання бойового модулю дозволяє припустити, що він був
вироблений в Україні одним із оборонних підприємств вже під час
повномасштабного вторгнення. Його озброєння є достатньо потужним для знищення
легкоброньованої техніки – радянських БМП чи бронетранспортерів. Однак для
ефективного ураження живої сили бажано було б доповнити КПВТ кулеметом калібру
Дистанційно керований модуль невідомого типу з кулеметом КПВТ, встановлений на МТ-ЛБу. Червень 2023 р.
На цьому фото можна розгледіти робоче місце стрільця модуля з кулеметом КПВТ.
Крім модуля, ця конверсія отримала низку інших
удосконалень: додаткову накладну броню та збільшеного розміру двері десантного
відділення з підніжкою. Це, звичайно, на апарель, як на сучасних справжніх БМП,
та все ж зручніше, ніж старі маленькі двері. Відома вартість однієї
такої машини – близько 14 мільйонів гривень або ж 380 тисяч доларів. З них
половину вартості становить бойовий модуль.
Нещодавно в інтернеті з’явився текст відгуку
користувача МТ-ЛБу з дистанційно керованою установкою КПВТ. У ньому фігурує
навіть позначення цієї машини – БМП-1ЛБ (незрозуміло, щоправда, чи є воно
офіційним, та й саме віднесення машини до класу БМП виглядає сумнівним і
безпідставним – це типовий БТР). Користувач відзначає, що для переобладнання
виділялись МТ-ЛБу, взяті з баз зберігання, а проведений ремонт не завжди був
якісним. За деякими повідомленнями, БМП-1ЛБ надійшли на озброєння 42-ї ОМБр.
***
В Україні з початку 2000-х років робились численні спроби адаптувати МТ-ЛБ до функцій бронетранспортера чи навіть БМП. Особливо активізувалась ця робота з початком російської агресії у 2014 р. Удосконаленні МТ-ЛБ здійснювалось переважно у двох аспектах – посилення озброєння і поліпшення захищеності. На першому етапі російсько-української війни домінували прості рішення: в галузі озброєння – монтаж простих кулеметних установок з ручним приводом або башт від БТР чи БРДМ-2, в галузі захищеності – встановлення решітчатих протикумулятивних екранів. На другому етапі (після початку повномасштабного російського вторгнення) використовуються складніші інженерні рішення – дистанційно керовані модулі (у тому числі імпортні) та накладна додаткова броня.
Оновлення від 11.02.2024
А ось ще один цікавий екземпляр, досить акуратно зроблений: МТ-ЛБ з баштою від БТР-60ПБ і збільшеною висотою десантного відсіку.
Оновлення від 03.03.2024
Оновлення від 21.11.2024
Свіжі полігонні фото БМП-1ЛБ 41-ї окремої меїанізованої бригади
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9
Коментарі
Дописати коментар