Наш арсенал: Peugeot P4

 

Зображений на цих фото автомобіль 24-ї окремої механізованої бригади, який загнали на сервіс щоб продовжити його активну експлуатацію – це джип «Пежо» Р4, французька машина з німецьким корінням. Історія її появи досить цікава...

 

Після Другої світової війни основним легким автомобілем французької армії був американський джип. Спроба створити йому заміну на початку 1950-х років була невдалою – автомобіль Delahaye VLR виявився надто складним і ненадійним. Натомість з 1955 року почався випуск «Гочкісса» М201 – прямого нащадка американської конструкції. До 1966 року виготовили понад 27 тисяч таких машин. Автомобіль, прозваний у французькій армії просто – La Jeep – користувався заслуженою повагою, і прослужив аж до 2000 року. Однак вже в другій половині 1960-х років військові почали міркувати над його заміною.

 

В дусі віянь того часу була ініційована програми «джипа НАТО», участниками якої стли ФРН, Франція та Італія. Розрахункова потреба армій цих країн оцінювалась у 50 тисяч автомобілів. Однак дуже швидко розробка зайшла в глухий кут. Генеральні штаби кожної країни не змогли погодити спільні вимоги навіть до такої відносно простої машини – до того ж, кружляли плітки, що французька сторона навмисне саботує спільну програму, прагнучи зберегти свій «технічний суверенітет». Якщо остання теза є правдивою – то французи добились цілком протилежного ефекту. В 1974 році в Італії почався випуск джипу «Нуова Кампаньйола» (фірми «Фіат»), в ФРН проєктувався «Мерседес-Бенц» G-класу, а у Франції... не було нічого! Міністерство оборони змушене було навіть екстренно придбати сім тисяч «пляжних» джипів «Мехарі» фірми «Сітроен» (пам’ятаєте «Жандарма із Сен-Тропе»? Герой Луї Дефюнеса роз’їжджав саме на такій машинці).

 

Після купівлі «Мехарі» як тимчасового рішення, міністерство оборони наприкінці 1976 року знову зввернулось до фірм Citroën, Peugeot і Renault, намагаючись переконати їх взятись за проєктування нового французького джипа. Однак виробники категорично відмовились. Тому армія змушена була погодитися з тим, що французькі виробники знайдуть зарубіжних партнерів («донорів технології») для створення нового джипа.

 

«Рено» звернулась до італійського «Фіата» і у 1978 році створила TRM500 –локалізовану версію «Нуова Кампаньйоли» з власним двигуном. Джип С44 фірми «Сітроен» базувався на «фольксвагенівському» «Ільтісі», ну, а «Пежо» вдалась до співпраці з «Мерседес-Бенцем», створивши свій Р4 на основі G-класу.

 

Усі три конструкції взяли участь в порівняльних випробуваннях, за підсумками яких на озброєння взяли Р4. На думку деяких оглядачів, це рішення стало значною мірою політичним, і кращим вибором був, все-таки, TRM500 – цей джип вже був готовий до виробництва, тоді як Р4 ще потребував допрацювання.

 

Фірма «Пежо» локалізувала німецьку конструкцію, встановивши власний двигун від седана «504» і чотириступінчату коробку передач від моделі «604», а також власне електрообладнання. Паралельно випускались два варіанти Р4: бензиновий з дволітровим двигуном XN8 потужністю 79 к.с. і дизельний з двигуном XD3 (робочий об'єм 2,5 л, потужність 70,5 к.с.). Обидва двигуни – рядні чотирициліндрові. Ще одним французьким нововведенням порівняно з німецьким оригіналом стало фарбування кузова методом катафорезу (електрохімічне «мокре» фарбування), який забезпечує високу корозійну стійкість.

 

Прототипи автомобіля пройшли військові випробування у 1980 році в 15-му полку управління і підтримки. У 1981 році міністерство оборони Франції замовило 15000 «Пежо» Р4, однак пізніше його скоротили до 13500 екземплярів – потреби армії зменшились через її скорочення. Випуск здійснювався на заводі «Пежо» в Сошо, а у 1985 році був перенесений на підприємство «Панар» у Мароль-ан-Юрепуа (тут виготовили останні 6000 автомобілів).

 

Спроби запропонувати «Пежо» Р4 на цивільному ринку провалились через високу ціну машини і низьку питому потужність. Експорту теж практично не було – через заборону з боку фірми «Мерседес-Бенц».

 

На основі «Пежо» Р4 було створено кілька малочисельних спеціальних варіантів –вони описані в публікації Мілітарного, тому я на них не зупинятимусь. Зазначу лише, що з 2004 року ці джипи замінялись машинами кількох типів – броньованими PVP і низкою мілітаризованих джипів («Дефендер» фірми «Ленд Ровер», «Ренджер» і «Еверест» від «Форда», а також «Тойота» HZJ76 – з родини «Ленд Крузер»). У 2015 році в експлуатації ще було 2500 «Пежо» Р4, зараз же їх практично не лишилось.

 

У 2022 році французький уряд передав Україні 120 джипів «Пежо» Р4. Найраніша згадка про їхню появу на фронті, яка траплялась мені, належить до періоду Слобожанського наступу (вересень 2022 року). Як бачимо, деякі з цих джипів і досі знаходяться в строю.

Оновлення від 12.05.2026

Один з дуже рідкісних випадків експорту "Пежо" Р4 - до Чилі. На фото - ЗРК Mygale, який використовується Повітряними силами цієї країни з 1994 р. У складі комплексу - дві бойові машини ASPIC (чотиризарядна ПУ Mistral-1 на Peugeot P4 4x4) і радар Samantha (на шасі Mercedes-Benz LAK1418).

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783