"Іюльскій шторм" і ударний БКК
"Вперше БКК почала використовувати Україна ще на початку осені 2022 року як асиметричний засіб протидії російському флоту в Чорному морі, і з того часу розвиток цих засобів ураження (за підтримки Заходу) лише прискорювався. Від звичайних невеликих брандерів противник за три роки перейшов до повноцінних носіїв FPV-дронів, дронів-ЗРК і дронів-РСЗВ. Також катери-камікадзе активно випробовуються й поступово приймаються на озброєння в країнах НАТО. Ми ж увесь цей час відповідали лише поодинокими гаражними прототипами різних ентузіастів.
Як неважко помітити, росія в цій сфері серйозно відстала й зараз намагається надолужити згаяне. Начинити невеликий катер вибухівкою і направити в ціль багато розуму не треба — нашою ж головною проблемою було й залишається відсутність масового стабільного каналу супутникового зв’язку. Україна і країни НАТО можуть собі дозволити безперешкодно використовувати термінали Starlink на своїх дронах, які забезпечують їм необхідний безперебійний канал управління навіть на відстані сотень кілометрів від берега. У росії ж масового аналога Starlink досі немає, хоча розробки ведуться.
Цей факт накладає серйозні обмеження на програму вітчизняних БКК, оскільки без можливості стабільного управління на великій відстані втрачається головна перевага безекіпажного катера-камікадзе — здатність уражати рухомі надводні цілі у відкритому морі. Якщо ж використовувати звичайний радіоканал, то доведеться або організовувати цілу мережу ретрансляторів сигналу по акваторіях усіх морів, або застосовувати БКК на відносно малій відстані від узбережжя. Ще один варіант — це БКК, який запускається за супутниковими координатами стаціонарної цілі десь на рейді або в порту противника, подібно до «Герані-2», що не потребує постійного каналу зв’язку. Але обидва ці компромісні варіанти позбавляють БКК однієї з його ключових переваг — або великої дальності ураження у відкритому морі, або здатності уражати рухому ціль.
Власне, на згаданих навчаннях «Іюльскій шторм» було продемонстровано саме щось подібне. Вітчизняний БКК хоч і мав прямий радіоканал, але запускався по нерухомій великій надводній цілі, що перебувала біля узбережжя. Це ідеальні «тепличні» умови, спеціально створені для випробувань у межах навчань. Уражати цілі в портах Одеси чи Миколаєва ще можливо, але такий «подарунок» від флоту НАТО далеко від портів і берега буде вже малоймовірним.
На нашу думку, першочерговим завданням у розвитку вітчизняних БКК має стати саме створення й масштабування національної системи супутникового інтернету, щоб катер-камікадзе був забезпечений стабільним зв’язком на всьому маршруті протяжністю сотні кілометрів у морі. Інакше російський флот і надалі залишатиметься в аутсайдерах, створюючи або БКК з малою дальністю, або БКК без оптичної системи наведення.
Таким чином, незважаючи на перші офіційно продемонстровані успіхи у створенні власних безекіпажних катерів-камікадзе, російським розробникам доведеться вирішити ще багато проблем, ключовими з яких є зв’язок та управління. Лише тоді на озброєння надійде повноцінний БКК, який становитиме серйозну загрозу для кораблів НАТО чи української логістики не лише біля узбережжя, а й у відкритому морі".
Тобто, проблема традиційна - "сільна красная армія, но связь єйо пагубіт". Створити ефективний БКК з великою дальністю дії росіянам вдасться лише за умови створення власної системи супутникової комунікації, аналогічної за можливостями "Старлінку". А це - завдання зовсім іншого рівня складності.
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 5168 7456 7352 6783
Коментарі
Дописати коментар