Планери Антонова в Туреччині

 

Пам'ятник планеру ТНК-4 в Анкарі

Як відомо, Олег Антонов починав свою кар’єру авіаконструктора з будівництва планерів. Ще в 30-х роках минулого століття вони експортувались, а згодом навіть випускались за кордоном. Мова йде про Туреччину – країну, з якою совєти підтримували тісні зв’язки, у тому числі й військово-технічні.

Туреччина купувала в СРСР різноманітну військову техніку, включаючи танки і бронеавтомобілі. З авіаційною технікою було складніше: у 1930-х роках СРСР передав Туреччині два літаки У-2 і один Р-5, а також п’ять планерів: два Ус-4, один Пс-2, один Ш-5 і один Г-9.

Планери Ус-4 і Пс-2 – це апарати конструкції Антонова. Перший з них, відомий також як А-1, – одномісний навчальний, простої, ба, навіть примітивної конструкції. Роль фюзеляжу виконує плоска центральна ферма з хвостовою балкою, на якій розташоване хвостове оперення. Балка з'єднується шарніром з центральної фермою. Завдяки цьому хвостову частину планера можна скласти уздовж розмаху крила. При цьому не відбувається порушення регулювання тросів керування рулями. Ця особливість полегшує транспортування планера, зменшує необхідне для його зберігання місце. В передній частині знаходиться сидіння пілота з органами управління, закрите обтічником. За ним – крило високого розташування з чотирма підкосами. Для зльоту і посадки використовуються лижа або дерев'яне колісне шасі.

Абревіатура «Ус» означає «учєбний стандарт». Ус-4 був наймасовішим представником цієї серії – виготовили близько трьох тисяч таких апаратів. Пс-2 (ОКА-12) – це «парітєль», тобто, планер для ширяючих польотів, який відрізнявся досконалішою аеродинамікою крила (еліпсоподібного, а не прямокутного в плані).

Планери ТНК-4

 

Планер ТНК-7

В Туреччині планери використовувались Турецькою авіаційною асоціацією (Türk Hava Kurumu – ТНК) у відкритій 1935 р. в Анкарі парашутно-планерній школі Türkkuşu («Турецький птах»). Для задоволення потреб підготовки пілотів у 1941 р. на аеродромі Етімесгут (поблизу Анкари) створили авіазавод Türk Hava Kurumu Ucak Fabrikasi. Кістяк його інженерно-технічного складу становили близько 25 поляків. Вони у 1943–1944 роках, витративши близько 7000 людино-годин, виконали обміри розібраного планера Ус-4 та виготовили комплект креслень для виготовлення першого екземпляра. Ще 2500 людино-годин витратили на адаптацію до серійного виробництва. До літнього сезону 1945 року поставили кілька десятків (25 або 40) планерів під назвою THK-4. Процес копіювання крила Пс-2 у 1944 р. обійшовся у 2200 годин. Цей планер виготовлявся під позначенням ТНК-7. У 1944-1945 рр. випустили 40 ТНК-7. В одному екземплярі виготовили МКЕК-6 – двомісну модифікацію ТНК-4.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783